Номер провадження: 22-ц/813/335/24
Справа № 522/6815/15-ц
Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
Доповідач Вадовська Л. М.
05.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
позивача/відповідача за вимогами третьої особи Одеської міської ради, представника Лебедєвої Д.Ф.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, представника Кузнецової Т.А.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
від Прокурора - не з'явились,
від відповідача ОСОБА_3 - не з'явились,
від відповідача ОСОБА_4 - не з'явились,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. - не з'явились,
від відповідача за вимогами третьої особи Виконавчого комітету Одеської міської ради - не з'явились,
переглянувши справу №522/6815/15-ц за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, ОСОБА_1 , Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, самостійними вимогами третьої особи ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2021 року у складі судді Бондара В.Я., -
Прокурор, звернувшись 02 квітня 2015 року в інтересах держави в особі Одеської міської ради до суду з вищеназваним позовом, вказав, що рішенням від 10 грудня 2012 року у справі №1522/25779/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності, залишеним без змін в апеляційному порядку, визнано право власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення №3-б загальною площею 152,4 кв.м, що розташоване у підвалі будинку АДРЕСА_1 . На підставі нотаріально посвідченого 07 березня 2013 року договору купівлі-продажу ОСОБА_1 продав приміщення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках. В подальшому касаційній суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції, справу №1522/25779/12 направив на новий розгляд до суду першої інстанції, де ухвалою суду від 08 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 про визнання права власності на нежиле приміщення залишено без розгляду.
Прокурор зазначив, що спірне приміщення є комунальною власністю, право розпорядження якою належить Одеській міській раді як органу, уповноваженому розпоряджатися житловим та нежитловим фондом у межах міста. Спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності поза волею Одеської міської ради всупереч чинному законодавству, з огляду на що підлягає поверненню територіальній громаді міста в особі Одеської міської ради.
Прокурор просив:
витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Одеської міської ради частку нежитлового приміщення №3 «б» загальною площею 152,4 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 ;
витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь Одеської міської ради частку нежитлового приміщення №3 «б» загальною площею 152,4 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №778473 від 07 березня 2013 року, на підставі якого зареєстроване право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на нежитлове приміщення №3 «б» загальною площею 152,4 кв.м, розташоване по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.1-6).
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2015 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.27).
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2015 року в порядку забезпечення позову заборонено вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження нежитлового приміщення №3 «б» загальною площею 152,4 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.24).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 року залучено до участі в справі в якості третьої особи Департамент комунальної власності Одеської міської ради (т.1 а.с.150).
Третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради підтримав позов та вказав у письмових поясненнях, що нежилі напівпідвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому належать територіальній громаді згідно свідоцтва про право власності від 16 грудня 2005 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10 березня 2005 року №123. Між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та громадською організацією «Одеський добровільний загін рятувальників» був укладений договір оренди №12/54 від 26 січня 2007 року, згідно якого передано у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Орендарем листом від 11 листопада 2014 року за №01-14/4180 було повідомлено про зайняття орендованого приміщення третіми особами, які назвали себе власниками. За результатами обстеження Департаментом встановлено, що доступ до приміщення обмежений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як власниками по договору купівлі-продажу від 07 березня 2013 року. Спірне нерухоме майно вибуло з володіння територіальної громади на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна але в подальшому скасованого, з огляду на що спірне нерухоме майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, тому на підставі статті 388 ЦК України підлягає витребувано (т.1 а.с.172-175).
Третя особа ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_6 надав письмові заперечення на позов, де зазначив, що спірне приміщення не є спільним майном багатоквартирного будинку, співвласниками приміщення є власники квартир будинку АДРЕСА_1 . Допоміжний статус приміщення підтверджений висновком №ЕD-2505-1-641.16 будівельно-технічного експертного дослідження від 28 грудня 2016 року, підготовленого експертом Кріві К.В., та довідкою КП «ЖКС «Фонтанський» від 16 листопада 2012 року (т.2 а.с.6-8).
13 березня 2017 року третя особа ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_2 звернувся до суду з самостійними вимогами до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним Свідоцтва про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, серія НОМЕР_1 , виданого 16 грудня 2005 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на нежилі напівпідвальні приміщення по АДРЕСА_1 , які складаються з нежилих приміщень напівпідвалу, загальною площею 141,8 кв.м, відображених у технічному паспорті від 26 жовтня 2001 року (т.2 а.с.49-52).
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2017 року, задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відмовлено у задоволенні самостійних позовних вимог третьої особи ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності (т.2 а.с.131-137, 193-198).).
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2017 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.3 а.с.87-91).
При продовженні розгляду справи судом першої інстанції прокурор та третя особа підтримали заявлені ними позовні вимоги.
16 листопада 2020 року третя особа ОСОБА_7 подав заяву про поновлення строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності (т.3 а.с.128).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2021 року
відмовлено в задоволенні позову Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння;
задоволено позов третьої особи ОСОБА_1 ; визнано недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1 , видане 16 грудня 2005 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради про те, що нежилі напівпідвальні приміщення по АДРЕСА_1 , які складаються з нежилих приміщень напівпідвалу загальною площею 141,8 кв.м, відображені у технічному паспорті від 26 жовтня 2001 року, належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради (т.4 а.с.8-13).
Висновок суду мотивовано тим, що згідно експертного висновку №ED-2502-1-641.16 від 28 грудня 2016 року спірне нежитлове приміщення є допоміжним, так як в його частині розміщені загально будинкові елементи інженерних комунікацій, які забезпечують технічне обслуговування інженерних мереж будинку АДРЕСА_1 в цілому. Допоміжні приміщення відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є об'єктом права спільної власності співвласників багатоквартирного житлового будинку, тому спірне приміщення не може належати територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради. Підстави для застосування позовної давності до позовних вимог третьої особи відсутні, так як ОСОБА_1 довів, що не знав та не міг знати про порушення свого права раніше, ніж було долучено свідоцтво про право власності до матеріалів справи, тобто 15 жовтня 2015 року. Третя особа ОСОБА_1 самостійні вимоги щодо предмета спору подав до суду 13 березня 2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, отже ОСОБА_1 строк позовної давності не пропустив, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог третьої особи відсутні.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення суду.
В апеляційній скарзі Департамент комунальної власності просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради та про відмову у задоволенні самостійних вимог третьої особи ОСОБА_1 (т.4 а.с.27-34).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Весь житловий і нежитловий фонд після 1991 року став власністю територіальної громади м. Одесі; право власності на спірні нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 виникло ще у 1991 році, оформлено видачею свідоцтва про право власності у 2005 році з набранням чинності ЦК 2004 року. Спірні приміщення є нежитловими приміщеннями відповідно до норм ДБН, тривалий час з 26 січня 2007 року по 11 квітня 2016 року використовувалися як самостійний об'єкт цивільно-правових відносин, були об'єктом оренди, де орендодавцем виступали виконавчі органи Одеської міської ради у вигляді Представництва по управлінню комунальною власністю (правонаступником якого є Департамент комунальної власності). Одеська міська рада як уповноважений власник спірного об'єкта нерухомого майна, передаючи в орендне користування спірний об'єкт нерухомості, відкрито користувалася та здійснювала розпорядження своїм майном, про що не могло не бути відомо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Листом від 19 листопада 2014 року орендар повідомив про захоплення приміщення невідомими особами та відсутність доступу до орендованого приміщення тощо. Початком обізнаності ОСОБА_8 щодо майнових прав Одеської міської ради на спірний об'єкт слід вважати момент передачі за актом приймання-передачі та укладеного договору оренди нежитлового приміщення від 26 січня 2007 року. ОСОБА_7 пропустив строк позовної давності для оскарження свідоцтва про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на спірний об'єкт нерухомого майна.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та про відмову в задоволенні самостійних вимог третьої особи ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності з огляду на наступне.
Згідно Свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 , виданого 16 грудня 2005 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 10 березня 2005 року №123, нежилі напівпідвальні приміщення в цілому, розташовані в АДРЕСА_1 , що в цілому складаються з нежилих приміщень напівпідвалу, загальною площею 141,8 кв.м, відображених у технічному паспорті від 26 жовтня 2001 року, належать Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності (т.1 а.с.112, 113-114).
Згідно Договору №12/54 оренди нежитлового приміщення від 26 січня 2007 року, укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю міської ради як орендодавцем та громадською організацією «Одеський добровільний загін рятувальників» як орендарем, передано у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Додатковим договором №6 від 22 січня 2014 року про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 26 січня 2007 року №12/54 збільшено площу оренди до 86,9 кв.м, визначено орендну плату (т.1 а.с.102-05).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом серія ВАС №316924, виданого 11 грудня 2002 року державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори у Спадковій справі №1140/2002, зареєстрованого в реєстрі за №2-6021, ОСОБА_1 набув у власність в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру АДРЕСА_3 (т.2 а.с.20).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2012 року у справі №1522/25779/12, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності, визнано за ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення №3, загальною площею 152,4 кв.м, розташоване у підвалі будинку АДРЕСА_1 . Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що є власником квартири № в будинку, в будинку існує підсобне приміщення підвалу площею 152,4 кв.м, яке ним відремонтовано та реконструйовано для використання для підсобних потреб в обслуговуванні власної квартири; власники квартир будинку проти визнання права власності на приміщення за ОСОБА_1 не заперечують (т.1 а.с.7-8, 9-11).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26 березня 2014 року в справі №1522/25779/12 касаційну скаргу прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено; рішення Приморського районного суду и. Одеси від 10 грудня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.12-15).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2014 року у справі №1522/25779/12 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності залишено без розгляду (т.1 а.с.16).
До скасування в касаційному порядку рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2012 року у справі №1522/25779/12 про визнання права власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення №3, загальною площею 152,4 кв.м, розташоване у підвалі будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції для реєстрації права власності, яка на підставі рішення суду від 10 грудня 2012 року у справі №1522/25779/12 зареєструвала 18 лютого 2013 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером нерухомого майна: 16475151101 право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 152,4 кв.м.
До скасування в касаційному порядку рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2012 року у справі №1522/25779/12 ОСОБА_1 здійснив відчуження нерухомого майна.
Так, на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (покупці), останні купили в рівних частках нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 152,4 кв.м; договір посвідчений 07 березня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №592 (т.1 а.с.18-19, 21-23).
Щодо належності спірного нерухомого майна на праві колективної власності територіальній громаді в особі міської ради.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).
Зокрема, до такого майна був віднесений житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року №266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.
Отже, у територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на житловий та нежитловий фонд ради виникло з 1991 року.
Згідно частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІУ (зі змінами та доповненнями) речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли до 01 січня 2013 року визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
На виконання Закону від 01 липня 2004 року №1952-ІУ, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311, рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року №266-ХХІ, Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення від 10 березня 2005 року №123 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси», у переліку яких значилися нежилі приміщення напівпідвалу в будинку АДРЕСА_1 .
На виконання рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 10 березня 2005 року №123 оформлено та видано 16 грудня 2005 року Свідоцтво про право власності на нежилі напівпідвальні приміщення, серія ЯЯЯ №275666, яким посвідчено, що об'єкт - нежилі напівпідвальні приміщення, що в цілому складаються з нежилих приміщень напівпідвалу, загальною площею 141,8 кв.м, відображених у технічному паспорті від 26 жовтня 2001 року, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування, є документом, яким оформлено відповідне право, та є правовстановлюючим документом, на підставі якого проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Отже, оформлення права комунальної власності Територіальної громади міста Одеси на нежилі напівпідвальні приміщення, що розташовані по АДРЕСА_1 видачею 16 грудня 2005 року Свідоцтва про право власності, серія ЯЯЯ, № НОМЕР_2 , є посвідченням права комунальної власності Територіальної громади міста Одеси на цей об'єкт нерухомого майна, яке виникло у 1991 році. Право власності Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на спірний об'єкт нерухомого майна набуто у відповідності до законодавства, що діяло на час виникнення права власності.
Щодо віднесення спірного нерухомого майна до нежитлових приміщень.
При визначенні житлових і нежитлових приміщень потрібно керуватися державними будівельними нормами ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.22-9-99 «Громадські будинки та споруди», а також нормативними вимогами державних наглядових органів із забезпечення проектами стійкості будівель, надійності їх експлуатації, протипожежної безпеки, екологічних та санітарно-гігієнічних правил і норм щодо складових частин комплексу та їх функціональної належності.
Згідно з додатком Б «Терміни та визначення понять» ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»:
Житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормативних параметрів відповідного шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізованого випромінювання.
Нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Згідно з п.2.50 розділу «Нежитлові поверхи (приміщення)» ДБН В.2.2-15-2005 у першому, другому та цокольних поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування тощо згідно з переліком та відповідними вимогами щодо загальної площі та кількості відвідувачів.
Підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо).
Отже, державні будівельні норми розмежовують житлові приміщення, нежитлові приміщення, підсобні приміщення.
Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, санітарне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно визначених у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року №417-УШШ (зі змінами та доповненнями) термінів:
1)багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; у багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
2)допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
3)нежитлові приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна;
5)співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
6)спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне, та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівля і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Отже, законодавство чітко розділяє поняття житлового приміщення, нежитлового приміщення, допоміжного приміщення.
Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене також виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення як на окремий об'єкт цивільних прав.
Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Для розмежування допоміжних і нежилих приміщень слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.
Якщо ж приміщення у житловому будинку визначені як нежитлові (приміщення громадського призначення) у проектній документації на будинок і відповідно зареєстровані як нежитлові та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, то будь-які дії з ними їх власника не потребують узгодження з іншими мешканцями житлового будинку.
У житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 , наявними є житлові приміщення (квартири, розташовані на першому-третьому поверхах), нежитлові приміщення (розташовані у напівпідвалі), допоміжні приміщення.
Із аналізу технічних характеристик у технічних паспортах та експертному дослідженні спірного об'єкту, способу і порядку їх використання тощо встановлено, що спірний об'єкт є нежитловими приміщеннями триповерхового багатоквартирного житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду, та, відповідно, не є допоміжними приміщеннями призначеними для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців.
Так, згідно Технічного паспорта на нежилі приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 , виготовленого комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації» 26 листопада 2001 року, нежилі напівпідвальні приміщення за вказаною адресою складались з шести приміщень (кабінетів), туалету, коридорів, кладової, побутової, веранди загальною площею 141,8 кв.м; висота приміщень 3,20 м (т.1 а.с.113-114).
Згідно Технічного паспорта на нежилі приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 , виготовленого комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 15 грудня 2006 року на замовлення власника Одеської міської ради, нежилі напівпідвальні приміщення за вказаною адресою складались з приміщень загальною площею 152,2 кв.м; висота приміщень 3,20 м (т.1 а.с.177-188).
Згідно Технічного паспорта на нежилі приміщення підвалу в будинку АДРЕСА_1 , виготовленого комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 13 грудня 2012 року на замовлення користувача ОСОБА_1 , нежилі напівпідвальні приміщення за вказаною адресою складались з шести приміщень (кабінетів), туалету, коридорів, кладової, побутової, веранди загальною площею 152,2 кв.м; висота приміщень 3,20 м (т.2 а.с.21-23).
За Висновком №ED-2502-1-641.16 будівельно-технічного дослідження, складеного 28 грудня 2016 року судовим експертом Кріві К.В. (свідоцтво №1597 від 02 жовтня 2015 року) на замовлення ОСОБА_1 , приміщення підвалу загальною площею 152,2 кв.м в житловому будинку АДРЕСА_1 є допоміжними (т.2 а.с.9-24).
Поряд з висновком експерта про «допоміжний» статус спірних приміщень Висновок №ED-2502-1-641.16 будівельно-технічного дослідження, складений 28 грудня 2016 року судовим експертом Кріві К.В. (свідоцтво №1597 від 02 жовтня 2015 року) на замовлення ОСОБА_1 , містить дослідницьку частину, де зазначено, що:
об'єктом дослідження є приміщення підвалу загальною площею 152,2 кв.м в житловому будинку АДРЕСА_1 ;
в результаті дослідження було встановлено об'ємно-планувальне рішення досліджуваного об'єкту, а саме до складу приміщень підвалу загальною площею 152,20 кв.м входять наступні приміщення: коридор площею 7,90 кв.м, кабінет площею 21,50 кв.м, вбудована шафа, площею 0,30 кв.м, кабінет площею 13,80 кв.м, кабінет площею 19,40 кв.м, кабінет площею 24,10 кв.м, кабінет площею 21,60 кв.м, кабінет площею 12,0 кв.м, коридор площею 0,70 кв.м, підсобне площею 8,30 кв.м, туалет площею 1,10 кв.м, комора площею 1,30 кв.м, веранда площею 10,30 кв.м, коридор площею 6,10 кв.м, коридор площею 3,80 кв.м; досліджуваний об'єкт має окремий вхід з прибудинкової території через вхідні металеві двері; у Висновку міститься фото приміщень в цілому та окремо кожного (т.2 а.с.9-24).
Судовим рішенням у справі №1522/25779/12 (наразі рішення скасовано) ОСОБА_1 визнавав за собою право власності на нежитлове приміщення, розташоване у підвалі будинку АДРЕСА_1 .
За договором купівлі-продажу від 07 березня 2013 року ОСОБА_1 продавав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 нежитлове приміщення, розташоване у підвалі будинку АДРЕСА_1 .
Із фото, що містяться у Висновку №ED-2502-1-641.16 будівельно-технічного дослідження, складеному 28 грудня 2016 року судовим експертом Кріві К.В. (свідоцтво №1597 від 02 жовтня 2015 року) на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що об'єкт складається з кабінетів, коридорів, санвузла тощо, кабінети мають вікна, централізоване опалення, висота приміщень 3,20 м, об'єкт має окремий вхід тощо.
Отже, наявні в справі докази підтверджують те, що спірний об'єкт є окремим самостійним об'єктом цивільно-правових відносин (нежитловими приміщеннями), який не виконує функцій забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Зроблений у Висновку №ED-2502-1-641.16 будівельно-технічного дослідження, складеному 28 грудня 2016 року судовим експертом Кріві К.В. на замовлення ОСОБА_1 , висновок про те, що приміщення підвалу загальною площею 152,2 кв.м в житловому будинку АДРЕСА_1 є допоміжними, не є підставою вважати спірний об'єкт допоміжним приміщенням, так як висновок в цій частині не узгоджується не лише з власною дослідницькою частиною висновку, а й з доказами у справі, які безспірно підтверджують те, що спірний об'єкт є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Як самостійний об'єкт цивільно-правових відносин нежилі приміщення напівпідвалу, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , передавались уповноваженим органом Одеської міської ради в строкове платне користування на підставі договорів оренди; рішення щодо передачі об'єкту в оренду неодноразово приймалися Одеською міською радою та уповноваженими нею органами тощо.
Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтею 387 ЦК України, відповідно до положень якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У розумінні даної норми матеріального права позивач повинен доказати факт існування права власності; незаконне володіння - це володіння без відповідної правової підстави; як незаконне розцінюється і таке володіння, коли особа, набуваючи річ, не знала і не могла знати, що набуває її не від власника (добросовісний набувач).
Одеська міська рада як уповноважений власник майна Територіальної громади міста Одеси доказала факт існування права власності на нежилі напівпідвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Володіння приміщеннями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є незаконним, так як є набутим від ОСОБА_1 , який не є власником приміщень (судове рішення про визнання права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення скасовано), тобто володіння є набутим не від власника Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача врегульовано статтею 388 ЦК України, відповідно до положень пункту 3 частини 1 даної норми матеріального права якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Спірні нежитлові приміщення вибули з володіння Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради поза її волі шляхом незаконним визнанням судовим рішенням права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_1 (незаконність судового рішення підтверджена його скасуванням).
Отже, позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягають задоволенню, що ж до вимог третьої особи, то такі не мають правових підстав для задоволення.
Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).
Щодо позовної давності.
Наслідки спливу позовної давності визначені у статті 267 ЦК України, відповідно до положень частини 4 даної норми матеріального права, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимогу, і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги. Якщо суб'єктивне право чи інтерес відсутні, то не може йтися про позовну давність та визнання причин її пропущення поважними.
Спірні приміщення є нежитловими приміщеннями, що становлять самостійний об'єкт цивільно-правових відносин. Правові підстави для віднесення спірних приміщень до допоміжних приміщень відсутні, тому спірні приміщення не є спільною сумісною власністю власників квартир житлового будинку АДРЕСА_1 , в тому числі й ОСОБА_1 як власника квартири АДРЕСА_5 цього будинку.
Отже, суб'єктивне цивільне право ОСОБА_1 на спірні приміщення як на допоміжні приміщення відсутнє, як наслідок, право, про захист якого він просить, не порушувалось в силу відсутності права.
У позові третьої особи ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилі приміщення суд відмовляє за безпідставністю матеріально-правової вимоги, а не через пропущення позовної давності. Про позовну давність у даному випадку йтися не може, так як у ОСОБА_1 відсутнє суб'єктивне право на спірні приміщення.
Витрати Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на сплату за подання апеляційної скарги судового збору в сумі 1827,00 грн. підлягають покладенню на відповідачів в рівних частках.
Справа в провадженні суду першої інстанції з квітня 2014 року, суду апеляційної інстанції з травня 2021 року, призначалась до розгляду на 21 квітня 2022 року, 16 березня 2023 року, 22 червня 2023 року, 02 листопада 2023 року, 05 лютого 2024 року. Інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток/повідомлень дотримувався, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток/повідомлень розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», SMS-повідомленням «Судова повістка…»; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2021 року - скасувати.
Позов Прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, ОСОБА_1 , Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради частку нежитлового приміщення №3 «б» загальною площею 152,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради частку нежитлового приміщення №3 «б» загальною площею 152,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні самостійних вимог третьої особи ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26302595) витрати на сплату за подання апеляційної скарги судового збору в сумі 1827 грн. 00 коп. в рівних частках з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2024 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Є.С.Сєвєрова
О.М.Таварткіладзе