7 лютого 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали кримінального провадження №12023153310000112 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 6 листопада 2023 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Снігурівка Миколаївської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, не заміжньої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей (2013 р.н. та 2016 р.н.), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої фактично за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
- обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України;
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачена ОСОБА_6
захисник ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України - закрити на підставі ч. 4 ст. 36 КК України.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_6 , визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у виді ста годин громадських робіт. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник вказує, що суд дав невірну оцінку добутим в справі доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі докази проігнорував, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив оскаржуваний вирок, що суперечить дійсним обставинам справи та ст.ст. 2, 11 КК України, ст.ст. 7, 17,373,374 КПК України.
Пояснює, що ОСОБА_6 вину не визнала та пояснила, що онук потерпілої ОСОБА_8 постійно ображав її дітей. 20.08.2023р. вона почула, як потерпіла ображала нецензурною лайкою та погрожувати її дітям, а також нанесла удар кулаком в спину сину ОСОБА_9 . Вона підійшла на місце до потерпілої, з метою забрати своїх дітей та повідомила їй, що вона не має права чіпати її дітей. Коли вона вже розвернулась спиною до потерпілої та хотіла йти додому разом з дітьми то відчула удар в спину. Потерпіла продовжувала її оскорбляти, погрожувати фізичною розправою їй та її дітям. Потім знаходячись в стані сильного душевного хвилювання ОСОБА_6 замахнулась рукою в область голови потерпілої. Після чого потерпіла та її донька ОСОБА_10 почали наносити ОСОБА_6 тілесні ушкодження. Зауважує, що згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: дрібні садна на грудях справа та зліва, синець на зовнішній стороні правого стегна в нижній треті. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею (руки і т.п.) в час, вказаний ОСОБА_6 та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Зауважує, що суд не прийняв до уваги факт нанесення обвинуваченій та її сину ОСОБА_9 тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_8 , які підтверджені довідкою з лікарні про те, що у ОСОБА_9 забій правого плеча та правого передпліччя. Крім того суд не прийняв до уваги покази сина ОСОБА_6 , який підтвердив, що потерпіла ОСОБА_8 погрожувала розправою, ображала його нецензурною лайкою та вдарила кулаком в область передпліччя. Вважає, що свідок ОСОБА_11 на суді вказала недостовірні відомості, так як не бачила початку конфлікту, та ще є донькою потерпілої, тому її покази є необ'єктивними. Вказує, що суд, як на доказ винуватості ОСОБА_6 послався на відеозапис з камер відеоспостереження, де саме ОСОБА_6 першою нанесла удар потерпілій. Однак обвинувачена перебувала в той час в стані сильного душевного хвилювання, яке викликане суспільно небезпечним посяганням, після нанесення її сину удару потерпілою в спину, нецензурною лайкою та погроз фізичною розправою її сину. Суд не прийняв до уваги, що з камер відеоспостереження видно,як потерпіла перед початком конфлікту перша штовхнула ОСОБА_6 в спину, а її син ОСОБА_12 від того, що потерпіла нанесла йому удар кулаком в спину плакав.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 20 серпня 2023 року близько 17:35 год., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_6 прийшла до ОСОБА_8 , яка на той момент перебувала біля окремо облаштованих з вулиці вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 . Перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_6 вчинила сварку із ОСОБА_8 з приводу своїх дітей, яких нібито ображала остання, в ході якої ОСОБА_6 висловлювалась на адресу ОСОБА_8 нецензурною лайкою. Під час даного конфлікту у ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку. Невідкладно реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_6 20 серпня 2023 року близько 17:38 години, більш точного часу не встановлено, стоячи навпроти потерпілої, умисно долонею правої руки нанесла один удар в область голови потерпілої зліва. Незважаючи на те, що сторонні особи намагались припинити протиправні дії ОСОБА_6 , остання продовжуючи свої і протиправні дії, умисно нанесла один удар долонею правої руки в область голови потерпілої ОСОБА_8 зліва, після чого схопила їй за волосся та смикнула його внаслідок чого вирвала пучок волосся на голові потерпілої. В момент коли остання намагалась вирватись, ОСОБА_6 , долаючи опір ОСОБА_8 , яка з метою самозахисту намагалась у відповідь нанести ОСОБА_6 удари руками, своїми руками вхопила потерпілу за сукню та почала силоміць смикати в різні сторони, в результаті чого пошкодила сукню, на якій утворились розриви тканини в області горловини та плеча, а також спричинила подряпину зовнішньої сторони правої кисті потерпілої. Протиправні дії ОСОБА_6 були припинені внаслідок активного самозахисту ОСОБА_8 , а також втручання сторонніх осіб. В результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_6 спричинила ОСОБА_8 фізичний біль, а також тілесні ушкодження у вигляді забою м"яких тканин лівої тім'яної ділянки голови та садно на зовнішній стороні правої кисті, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченої ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченої на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Відповідно до вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, за який її засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального проступку обвинуваченою.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченої ОСОБА_6 за ч.1. ст.125 КК України, є правильною.
Крім того, захисник у своїй апеляційній скарзі не наводить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в спричиненні потерпілій ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, а лише посилається на порушення, на її думку, судом першої інстанції вимог кримінального та кримінального процесуального закону при розгляді цього кримінального провадження. Апелянтка посилається на те, що потерпіла діяла або в стані сильного душевного хвилювання або в межах необхідної оборони.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, підставами для скасування чи зміни судового рішення є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
При цьому, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.
Апеляційним судом не встановлено порушень, які наведені в апеляційній скарзі захисника та які перешкодили суду всебічно розглянути матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 .
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачена ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала. Суду пояснила, що того дня почула як її дітей ображають інші діти, в тому числі онук потерпілої. Її старший син забрав молодшого сина та вони мали намір піти, однак, потерпіла ОСОБА_8 нанесла удар в спину старшому сину та виражалася в його бік нецензурною лайкою. Вона підійшла до потерпілої з'ясувати стосунки, однак потерпіла продовжувала виражатися в її бік нецензурною лайкою. Також підійшла донька потерпілої - ОСОБА_10 та потерпіла разом зі своєю донькою почали наносити їй удари.
Разом з тим, вина обвинуваченої, підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме поясненнями потерпілої ОСОБА_8 , яка суду показала, що того дня до неї приїхала донька ОСОБА_10 з сином ОСОБА_13 та вона вийшла до них на вулицю. В цей час побачила як біжить ОСОБА_14 і за ним гониться ОСОБА_15 - син обвинуваченої. ОСОБА_14 сів на лавку, а ОСОБА_15 підійшов до нього та почав бити. Вона сказала ОСОБА_16 щоб він перестав та йшов додому на що останній почав суперечити. В цей час до неї висловлюючись нецензурною лайкою, підійшла обвинувачена та почала наносити удари, хапала за волосся та одяг, в наслідок чого вона отримала тілесні ушкодження, обвинувачена вирвала жмут волосся та порвала сукню. Обвинуваченій удари вона не наносила, а лише захищалася від її дій. Також пояснила, що ніхто сина обвинуваченої не бив.
Свідок ОСОБА_10 , в судовому засіданні пояснила, що того дня незадовго до конфлікту вона разом з сином приїхала до потерпілої, яка є її матір'ю. Вони сиділи на подвір'ї а діти гралися неподалік. Підійшов син обвинуваченої - ОСОБА_15 та почав бити ОСОБА_17 . Потерпіла сказала ОСОБА_16 йти до свого двору, оскільки він не вміє себе вести. Після цього, висловлюючись нецензурною лайкою, підійшла обвинувачена та почала наносити ударі потерпілій. Вона почала захищати матір на що обвинувачена також схопила її за волосся. Також пояснила, що дитину обвинуваченої ніхто не бив, та син обвинуваченої поводив себе зухвало, сперечався.
Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_11 , пояснила, що перебувала вдома та на вулиці почула шум. Вона вийшла на вулицю та побачила, що потерпіла стояла, а їй назустріч бігла обвинувачена та виражалась нецензурною лайкою. Обвинувачена перша нанесла удар потерпілій.
Крім того, вина ОСОБА_6 підтверджується і іншими доказами дослідженими судом першої інстанції, а саме: заявою потерпілої ОСОБА_8 від 21 серпня 2023 року, даними протоколу огляду місця події від 21 серпня 2023 року, даними висновку експерта № 5 від 22 серпня 2023 року відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: забій м'яких тканин лівої тім'яної ділянки голови, садна на зовнішній стороні правої кисті; даними протоколу огляду предмета від 25 серпня 2023 року за участю потерпілої ОСОБА_8 , відповідно до якого було оглянуто DVD-R диск з відеозаписом, який добровільно надав ОСОБА_18 з послідуючим оглядом наявного на вказаному диску відео файлу.
Твердження захисника про те, що обвинуваченій та її сину ОСОБА_9 потерпілою були нанесені тілесні ушкодження, які підтверджені довідкою з лікарні, а саме про те, що у Івана забій правого плеча та правого передпліччя, не підтверджені будь-якими доказами, відсутня також і довідка з лікарні на яку посилається апелянтка.
Суд першої інстанції вірно критично поставився до пояснень допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 щодо нанесення йому удару в спину потерпілою, оскільки його пояснення спростовуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом. Наявність у ОСОБА_19 тілесних ушкоджень на спині, самі по собі не можуть свідчити, що ці тілесні ушкодження спричинені потерпілою. Окрім того, у ОСОБА_19 наявні інші тілесні ушкодження, які, як він сам пояснив, отримані ним під час конфлікту з іншими дітьми.
Судом першої інстанції був досліджений відео-файл РС_20230820173647, який міститься на DVD-R диску, відеозапису з камер відеоспотередження, з якого вбачається, що саме обвинувачена першою нанесла удар потерпілій правою рукою в область голови. Після цього, бійка на деякий час була припинена, обвинувачена почала щось збирати з землі, але після цього знову нанесла удар в область голови потерпілій.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 пояснила, що ініціаторами бійки стала потерпіла зі своєю донькою - ОСОБА_10 . Проте, колегія суддів критично ставиться до пояснень обвинуваченої та розцінює їх як намагання уникнути відповідальності за вчинені дії. Навпаки, з досліджених судом доказів вбачається зворотне, що саме обвинувачена була ініціатором бійки.
Показання свідка ОСОБА_20 про те, що свідок ОСОБА_11 до місця подій прийшла разом з нею та не могла бачити початку конфлікту не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як вбачається з дослідженого відеозапису, ОСОБА_11 була присутня на місці подій до початку бійки, а саме під час розмови обвинуваченої з потерпілою вийшла з будинку та почала наближатися в їх бік, після початку бійки підійшла до конфліктуючих та почала вчиняти дії щодо припинення бійки.
Всупереч твердженням сторони захисту всі докази, покладені в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_6 , отримані в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення, тому відповідно до вимог ст. 84 КПК України вони є належними, допустимими та достовірними.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачена перебувала в стані сильного душевного хвилювання та діяла в межах необхідної оборони спростовуються наведеними вище доказами, із яких вбачається, що саме обвинувачена була ініціатором конфлікту з потерпілою і першою нанесла їй удар. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 умисно нанесла тілесні ушкодження потерпілій, яка є значно старшою за неї за віком.
Суд повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване рішення, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, правильно визнав винною ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Щодо призначеного покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , то воно призначено згідно з вимогами ст.65 КК України. При цьому враховано дані про особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується посередньо, незаміжня, не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей (2013 р.н. та 2016 р.н.), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, відповідно до положень ст. 66 КК України, судом не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій, відповідно до положень ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. За такого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, призначивши останній покарання у виді громадських робіт, врахувавши, що обвинувачена не працює, живе за рахунок виплат внутрішньо переміщеній особі, в зв'язку з цим суд вважав недоцільним призначати останній покарання у виді штрафу, оскільки це, зокрема, призведе до погіршення матеріального становища родини обвинуваченої. Колегія суддів вважає таке покарання законним, обґрунтованим та вмотивованим.
З урахуванням наведеного, доводи апелянтки щодо порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону є неприйнятними, за такого, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 6 листопада 2023 року, стосовно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді