7 лютого 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018150000000301 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , представника ПрАТ «СК» «ВУСО» ОСОБА_7 , на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2023 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_5
представник потерпілих ОСОБА_10
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити в частині призначення ОСОБА_6 покарання. Призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги представника ПрАТ «СК» «ВУСО» ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК» «ВУСО» ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, доповнити його словами : у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» , код ЄДРПОУ 31650052 відмовити. Просить дослідити письмові докази на яких ґрунтуються позовні вимоги цивільного позивача і надати їм належну оцінку.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, із позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в сумі 5720,00 грн.
Задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 . Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн. витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 . Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн. витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, вважає, що вирок суду підлягає зміні, оскільки судом призначено покарання, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вказує, що розмір покарання призначеного судом є явно несправедливим через його суворість та суперечить принципу справедливості покарання і не відповідає його меті, виправленню засудженого та запобіганню вчинення нових злочинів.
Зазначає, що судом не в повній мірі враховано обставин, що пом'якшують покарання та характеризують обвинуваченого. Так судом не було надано оцінки тому факту, що ОСОБА_13 , який отримав тяжкі тілесні ушкодження внаслідок ДТП, відмовився від статусу потерпілого у справі та йому повністю відшкодована завдана шкода. Також з боку потерпілої ОСОБА_14 відсутні претензії.
Звертає увагу, що обвинувачений раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, в нього наявні тяжкі тілесні ушкодження, а тому з урахуванням двох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність претензій з боку потерпілої ОСОБА_14 , відмова ОСОБА_13 від статусу потерпілого, внаслідок відшкодування шкоди, повне визнання вини і щире каяття, свідчать про можливість призначення покарання ОСОБА_6 в межах санкції статті, наближеному до мінімального.
Узагальнені доводи апеляційної скарги представника ПрАТ «СК» «ВУСО» ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК» «ВУСО» ОСОБА_7 зазначає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та підлягає зміні в частині вирішення цивільного позову з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що суд першої інстанції під час винесення вироку не вирішив цивільний позов щодо вимог ПРАТ «СК» «ВУСО», про стягнення на користь позивача страхового відшкодування шкоди.
Звертає увагу, що розгляд справи відбувався без участі представника цивільного відповідача ПРАТ «СК» «ВУСО», адвоката ОСОБА_7 , якого відповідно до журналу судового засідання від 15.11.2021 (а.с.42) судом відключено від відеоконференції з підстав задоволення клопотання, цивільного позивача, про залишення цивільного позову без розгляду.
Зазначає, що судом в обґрунтування рішення вказано : « Потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримали цивільні позови до обвинуваченого та просили задовольнити у повному обсязі. Цивільні позови в частині щодо відповідача - страхової компанії, просили залишити без розгляду», але яке рішення з цього приводу прийняте судом, не було зазначено, що є проявом свавілля під час розгляду справи.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 29 вересня 2018 року о 19:30 год. водій ОСОБА_6 , в порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тобто перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Део Ланос», р/н НОМЕР_1 , рухався в темний час доби, по освітленій міським освітленням проїзній частині вул. Прибузької, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, з боку пр. Богоявленського в бік 3-го Братського провулку в м. Миколаїв, зі швидкістю приблизно 100-120км/год. У цей же час у зустрічному для нього напрямку, у своїй смузі, рухався автомобіль марки «ВАЗ - 2104», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_15 , зі швидкістю приблизно 40-50 км/год.
При під'їзді до буд. №111 по вул. Прибузька в м. Миколаєві, водій ОСОБА_6 грубо порушив п.п. 1.2, 2.3 «б», 10.1, 11.3, 12.1, 12.3, 12.4, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, перед перестроюванням та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в порушення вимог до правостороннього руху в Україні, виїхав на зустрічну смугу руху та продовжив рух по середині проїзної частини, перевищив безпечну та максимально допустиму в населеному пункті швидкість, при виявлені перешкоди у вигляді транспортного засобу «ВАЗ - 2104», р/н НОМЕР_2 , що рухався по своїй смузі руху, не прийняв заходів, щодо зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, шляхом повернення на свою смугу руху. Під час зустрічного роз'їзду з автомобілем «ВАЗ - 2104», р/н НОМЕР_2 , не дотримався безпечного інтервалу, та допустив зіткнення передньою частиною автомобіля «Део Ланос», р/н НОМЕР_1 , з передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ - 2104», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_15 .
Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «Део Ланос», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_16 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, пасажир автомобіля «ВАЗ - 2104», р/н НОМЕР_2 - ОСОБА_12 , водій автомобіля «ВАЗ - 2104», р/н НОМЕР_2 - ОСОБА_15 та пасажир автомобіля «Део Ланос» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_13 , отримали тілесні ушкодження, з якими були доставлені в ЛШМД м. Миколаєва. 05.10.2018 ОСОБА_15 від зазначених тілесних ушкоджень помер в лікувальному закладі. Тілесні ушкодження ОСОБА_13 по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких, за ознакою небезпеки для життя. Тілесні ушкодження ОСОБА_12 по ступеню тяжкості відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Дії ОСОБА_6 судом кваліфіковано за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, тяжкі і середньої тяжкості тілесні ушкодження. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_12 , про стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 250000,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. та ОСОБА_11 , про стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., задоволені в повному обсязі.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора та представника потерпілих, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені вказаного кримінального правопорушення.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.3 ст. 286 КК України є правильною і апелянтами не оспорюються. А тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України, вирок в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника, про суворість призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Захисник вказуючи в апеляційній скарзі на те, що суд призначив ОСОБА_6 несправедливе покарання та висуваючи вимогу про його пом'якшення, не наводить жодних мотивів про існування істотної диспропорції, неадекватності між визначеним судом розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке він просить призначити.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» зверталась увага судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Судом дотримано зазначених вимог закону при призначенні покарання ОСОБА_6 .
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65, 66, 67 КК України з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки діяння; особи обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , добровільно частково відшкодував матеріальну шкоду потерпілим (відповідно до розписок), відсутності претензій від потерпілої ОСОБА_14 , врахувавши стан здоров'я обвинуваченого, а саме те що, в момент ДТП ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а також врахувавши суспільну небезпеку вчиненого злочину та його наслідки, результатом якого є смерть двох осіб та отримання тяжких тілесних ушкоджень і ушкоджень середньої тяжкості іншими потерпілими, обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі та додаткове покарання - у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах санкції ч. 3.ст.286 КК України, належним чином вмотивувавши таке рішення у вироку.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, апеляційний суд не вбачає.
Інших обставин, пом'якшуючих покарання або позитивно характеризуючих особу обвинуваченого, які б не були предметом розгляду та аналізу суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому покарання ґрунтується на положеннях ст. ст. 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість, апеляційний суд не вбачає.
Що стосується вимог апеляційної скарги представника ПрАТ «СК» «ВУСО» ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову, то вони є неприйнятними та суперечать вимогам закону.
Як вбачається з технічного запису та журналу судового засідання, потерпілий ОСОБА_11 та його представник адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні 15.11.2021 року просили цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 в частині стягнення майнової шкоди із ПрАТ «СК» «ВУСО» залишити без розгляду. Зазначене свідчить про те, що цивільний позов ОСОБА_11 про стягнення майнової шкоди із ПрАТ «СК» «ВУСО» не був предметом розгляду в цьому кримінальному провадженні.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення. Тобто, судом по суті цивільний позов щодо страхової компанії не розглядався, рішення з цього приводу судом першої інстанції не приймалось. За такого, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості переглядати обставини, рішення щодо яких судом першої інстанції не приймалось.
З огляду на наведене та відсутністю підстав для зміни вироку, передбачених ст.409 КПК України, з наведених апелянтами мотивів, апеляційні скарги захисника та представника страхової компанії слід залишити без задоволення, вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.376, 405,407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України апеляційний суд,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , представника ПрАТ «СК» «ВУСО» ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2023 року, стосовно ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді