06.02.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1680/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Безуєвський Юрій Маркович (в режимі відеоконференції)
представник відповідача у судове засідання не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 (повний текст складено та підписано 02.10.2023 суддя Ярешко О.В.) у справі №908/1680/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Нива” (вул. Миру, буд. 42, с. Новокраснівка, Нікольський район, Донецька область, 87022)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” (бул. Шевченка, буд. 31, м. Запоріжжя, 69001)
про стягнення 2 047 307,36 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
19.05.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Нива” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” про стягнення 1464313,44 грн. заборгованості по договору № 20-01/31 від 20.01.2020; 322881,11 грн. пені; 53076,35 грн. 3% річних; 395200,73 грн. інфляційних збитків.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 20-01/31 від 20.01.2020, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини за період з 17 по 24 лютого 2022 включно. Разом з тим, прийомну квитанцію на закупівлю молочної сировини за лютий 2022 відповідачем позивачу надано не було. Позивач самостійно вживав заходів для додаткового оформлення поставок молочної сировини на користь відповідача, зокрема, шляхом надіслання відповідачу листом № 1 від 05.01.2023 видаткової накладної № 27 від 28.02.2022. Однак, документи відповідачем підписано не було, причини відмови невідомі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі №908/1680/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Нива”задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Нива” 1464313 грн. 44 коп. заборгованості по договору № 20-01/31 від 20.01.2020, 134716 грн. 84 коп. пені, 53076 грн. 34 коп. 3% річних, 395200 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 30709 грн. 61 коп. судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 20.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нова Нива” (виробник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” (заготівельник, відповідач у справі) укладено договір на закупівлю молока № 20-01/31.
Місцем передання виробником продукції заготівельнику, згідно п. 1.2, є: приміщення молочно-товарної ферми ТОВ “Нова Нива”, с. Новокраснівка Нікольського району Донецької області. Місце прийняття продукції за кількісними і якісними показниками є: приміщення молочно-товарної ферми ТОВ “Нова Нива”, с. Новокраснівка Нікольського району Донецької області.
Згідно п. 1.4, сторони погодили строки передання продукції виробником заготівельнику та приймання продукції заготівельником: щоденно (або з іншою періодичністю) в межах об'ємів, передбачених цим договором.
Додатковою угодою № 12 від 15.09.2021 сторони погодили вартість продукції за договором: ціна 1 тн молока базисних норм вмісту жиру 3,4% та білку 3,0% згідно п. 1.6 договору по ґатунках згідно п. 1.7 договору складає: 12000,00 грн. з ПДВ. Ця додаткова угода набирає чинності з 20.09.2021.
Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 1506756,00 грн., на підставі:
- Товарно-транспортної накладної № 1549 від 17.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 17.02.2022 (12500 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1551 від 18.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 18.02.2022 (12740 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1553 від 19.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 19.02.2022 (13080 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1554 від 20.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 20.02.2022 (13740 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1556 від 21.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 21.02.2022 (13120 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1558 від 22.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 22.02.2022 (13720 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1560 від 23.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 23.02.2022 (13640 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1562 від 24.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 24.02.2022 (13440 кг).
Відповідач за поставкою по товарно-транспортній накладній № 1549 від 17.02.2022 сплатив частково суму 42442,56 грн., згідно платіжного доручення від 23.02.2022 на суму 577911,32 грн., у призначенні платежу якого зазначено про здійснення оплати за молоко згідно договору № 20-01/31 від 20.01.2020 (копія реєстру документів з 01.01.2022 по 28.02.2022 міститься в матеріалах справи). Таким чином, заборгованість становить 131749,44 грн. У відзиві на позовну заяву, відповідач, не заперечив поставку товару на підставі договору, однак зазначив, що позивачем не надано відповідних копій первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства та документально не доведено і не підтверджено існування заборгованості у розмірі 1464313,44 грн.
Місцевий господарський суд, дійшов висновку про підтвердженність належними доказами розміру основного боргу в сумі 1464313,44 грн, основної заборгованості по договору № 20-01/31 від 20.01.2020, а відповідні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню
Перевіривши, подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та визнає їх арифметично правильними., а позовні вимоги про стягнення 53076,34 грн. 3% річних та 395200,74 грн. інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
На думку Скаржника судом в судових засіданнях не надано належної оцінки доказам, які надані Позивачем, оскільки вказані докази не відповідають нормам чинного законодавства.
Отже, Скаржник вказує на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення Судом неправильно було досліджено докази і дана оцінка цим доказам, поданим Позивачем.
За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару Товариству, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Позивачем не надано суду копій видаткових накладних оформлених у відповідності до Закону і підписаних сторонами.
Скаржник також звертає увагу на те, що документально не підтверджено утворення заборгованості, відтак і відсутні правові підстави до застосування штрафних санкцій в розмірі 134716 (сто тридцять чотири тисячі сімсот шістнадця ть) грн. 84 коп. пені, 53076 (п'ятдесят три тисячі сімдесят шість) грн. 34 коп. 3% річних, 395200 (триста дев'яносто п'ять тисяч двісті) грн. 74 коп. і іфляційних втрат.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «МОЛІС», а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 року в справі №908/1680/23 залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень, Позивач зазначає на тому, що на обґрунтування позовних вимог ТОВ «НОВА НИВА» було подано належним чином оформлені письмові докази, що підтверджували факт наявності договірних відносин сторін, факт та обсяги постачання Позивачем на користь Відповідача молочної сировини та її вартість, в тому числі, зокрема:
-копія укладеного сторонами договору № 20-01/31 від 20.01.2020 (Договір) на закупівлю молока, яким передбачалося, що місцем передання молочної сировини та місцем її прийняття ТОВ «ВО «Моліс» за кількісними і якісними показниками було визначено приміщення молочно-товарної ферми ТОВ «НОВА НИВА», с. Новокраснівка Нікольського району Донецької області, а також закріплено, що обсяг поставленої продукції обліковується виходячи з базисних норм вмісту жиру - 3,4%, білку - 3,0% (при цьому 100% вартості продукції відводиться на вміст жиру), та покладено на Відповідача обов'язок здійснювати оплату продукції не пізніше як через три календарні дні за минулий календарний тиждень (з понеділка по неділю включно) із дня одержання продукції та провести остаточні розрахунки на підставі приймальної квитанції не пізніше 3-х календарних днів після звітного періоду
(місяця);
- копія додаткової угоди № 12 від 15.09.2021 до Договору, за якою сторони погодили, що з 20.09.2021 року ціна 1 тн молока базисних норм вмісту жиру 3,4% та білку 3,0% згідно п.1.6 Договору по Гатунках згідно п.1.7 Договору складає 12000,00 грн. з ПДВ, тобто в перерахунку ціна молочної сировини з вказаної дати становила 12,00 грн. з ПДВ за 1 кг.;
- копії Спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини та товарно-транспортні накладні на її перевезення № 1551 від 18.02.2022, № 1553 від 19.02.2022, № 1554 від 20.02.2022, № 1556 від 21.02.2022, № 1558 від 22.02.2022, N° 1560 від 23.02.2022, № 1562 від 24.02.2022, в яких зафіксовані обсяги відвантаженої ТОВ «НОВА НИВА» на користь ТОВ «ВО «Моліс» молочної продукції та її фактичні показники;
- копія довіреності, виданої водіям ТОВ «ВО «Моліс» згідно наведеного в ній переліку на отримання молока від ТОВ «НОВА НИВА».
Також слід відзначити, що вивезення молочної сировини з території молочної ферми ТОВ «НОВА НИВА» здійснювалося власним автотранспортом ТОВ «ВО «МОЛІС», яке чітко було зазначено в усіх вищевказаних ТТН як вантажоодержувач, замовник та перевізник, при цьому код ЄДРПОУ Відповідача у ТТН було вказано у графах «Замовник» та «Вантажоодержувач».
Складені ТОВ «НОВА НИВА» товарно-транспортні накладні та Спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини по договору № 20-01/31 від 20.01.2020 відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а наявні у вказаних документах неістотні недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.
Таким чином, відсутність належним чином оформленої видаткової накладної на постачання ТОВ «НОВА НИВА» на користь ТОВ «ВО «Моліс» молочної сировини за період лютого місяця 2022 року, а також прямо передбаченого чинним законодавством спеціального первинного документу - Прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини за цей період - є виключно наслідком недобросовісної поведінки Відповідача і його ухилення від складання зазначених документів.
З огляду на викладене, аргументи Відповідача щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки доказів, порушення норм матеріального та процесуального права - не заслуговують на увагу, а відтак підстави для скасування Рішення відсутні.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023 року відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/1680/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/1680/23.
14.11.2023 року матеріали справи №908/1680/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі №908/1680/23.
Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.02.2024 о 12:30 годин.
Зупинити дію оскаржуваного рішення.
06.02.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
20.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нова Нива” (виробник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” (заготівельник, відповідач у справі) укладено договір на закупівлю молока № 20-01/31.
Згідно п. 1.1 договору, виробник зобов'язався передавати у власність заготівельнику молоко коров'яче цільне (далі - продукція) партіями в порядку і на умовах, визначених цим договором, а заготівельник зобов'язався прийняти такі партії продукції та оплатити їх.
Місцем передання виробником продукції заготівельнику, згідно п. 1.2, є: приміщення молочно-товарної ферми ТОВ “Нова Нива”, с. Новокраснівка Нікольського району Донецької області. Місце прийняття продукції за кількісними і якісними показниками є: приміщення молочно-товарної ферми ТОВ “Нова Нива”, с. Новокраснівка Нікольського району Донецької області.
Згідно п. 1.4, сторони погодили наступні строки передання продукції виробником заготівельнику та приймання продукції заготівельником: щоденно (або з іншою періодичністю) в межах об'ємів, передбачених цим договором.
У підпункті 2.1.3 пункту 2.1 визначено обов'язок виробника надати представнику заготівельника при передачі продукції товарно-транспортну накладну (ТТН), яка має бути належним чином оформлена відповідно до вимог чинного законодавства та містити інформацію, визначену в даному підпункті.
Заготівельник зобов'язався: здійснювати оплату продукції не пізніше як через три календарних дні за минулий календарний тиждень (з понеділка по неділю включно) із дня одержання продукції; після закінчення місяця на підставі приймальної квитанції провести остаточні розрахунки не пізніше 3-х календарних днів після звітного періоду (місяця) (п.п. 2.2.3, 2.2.4).
За умовами п. 3.4 договору, у випадку несвоєчасного здійснення заготівельником розрахунків за прийняту продукцію, виробник вправі стягнути з заготівельника суму платежу і пеню у розмірі 0,05% від суми прострочення за кожний день прострочення оплати.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, договір набирає чинності з 01.02.2020 і діє безстроково.
Додатковою угодою № 12 від 15.09.2021 сторони погодили наступну вартість продукції за договором: ціна 1 тн молока базисних норм вмісту жиру 3,4% та білку 3,0% згідно п. 1.6 договору по ґатунках згідно п. 1.7 договору складає: 12000,00 грн. з ПДВ. Ця додаткова угода набирає чинності з 20.09.2021.
Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 1506756,00 грн., на підставі:
- Товарно-транспортної накладної № 1549 від 17.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 17.02.2022 (12500 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1551 від 18.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 18.02.2022 (12740 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1553 від 19.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 19.02.2022 (13080 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1554 від 20.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 20.02.2022 (13740 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1556 від 21.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 21.02.2022 (13120 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1558 від 22.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 22.02.2022 (13720 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1560 від 23.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 23.02.2022 (13640 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1562 від 24.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 24.02.2022 (13440 кг).
Як зазначив позивач, відповідач за поставкою по товарно-транспортній накладній № 1549 від 17.02.2022 сплатив частково суму 42442,56 грн., згідно платіжного доручення від 23.02.2022 на суму 577911,32 грн., у призначенні платежу якого зазначено про здійснення оплати за молоко згідно договору № 20-01/31 від 20.01.2020 (копія реєстру документів з 01.01.2022 по 28.02.2022 міститься в матеріалах справи). Таким чином, заборгованість становить 131749,44 грн.
Листом від 05.01.2023 вих. № 1 позивач надіслав відповідачу для підписання, зокрема, видаткову накладну № 27 від 28.02.2022 у двох примірниках та реєстр товарно-транспортних накладних на відвантажену продукцію за період з 01.02.2022 по 24.02.2022.
Отримання вказаних документів відповідачем 10.01.2023 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач надіслав відповідачу претензію від 02.03.2023 вих. № 7, якою вимагав оплати заборгованості по договору.
У відповіді на претензію від 06.04.2023 вих. № 06-04 відповідач зазначив про необґрунтованість суми претензії. Зазначив про знаходження виробничих потужностей товариства на тимчасово окупованих територіях (Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне) та призупинення господарської діяльності. Вказав на оформлення наданих ТТН з порушенням ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Пропонував повернутися до вирішення ситуації після завершення воєнного стану на території України, відновлення роботи підприємства після окупації території, відновлення доступу до всієї первинної документації.
Поштове відправлення з вказаною відповіддю повернуто відповідачу без вручення позивачу за закінченням терміну зберігання.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно з вимогами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторонами не оспорюється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин укладення між позивачем і відповідачем договору №20-01/31 від 20.01.2020, який за за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У підпункті 2.1.3 пункту 2.1 визначено обов'язок виробника надати представнику заготівельника при передачі продукції товарно-транспортну накладну (ТТН), яка має бути належним чином оформлена відповідно до вимог чинного законодавства та містити інформацію, визначену в даному підпункті.
Заготівельник зобов'язався: здійснювати оплату продукції не пізніше як через три календарних дні за минулий календарний тиждень (з понеділка по неділю включно) із дня одержання продукції; після закінчення місяця на підставі приймальної квитанції провести остаточні розрахунки не пізніше 3-х календарних днів після звітного періоду (місяця) (п.п. 2.2.3, 2.2.4).
Додатковою угодою № 12 від 15.09.2021 сторони погодили наступну вартість продукції за договором: ціна 1 тн молока базисних норм вмісту жиру 3,4% та білку 3,0% згідно п. 1.6 договору по ґатунках згідно п. 1.7 договору складає: 12000,00 грн. з ПДВ. Ця додаткова угода набирає чинності з 20.09.2021.
Відповідачем не оспорюється факт поставки позивачем і , відповідно, прийняття відповідачем продукції на загальну суму 1506756,00 грн. за наступними накладними:
- Товарно-транспортної накладної № 1549 від 17.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 17.02.2022 (12500 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1551 від 18.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 18.02.2022 (12740 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1553 від 19.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 19.02.2022 (13080 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1554 від 20.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 20.02.2022 (13740 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1556 від 21.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 21.02.2022 (13120 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1558 від 22.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 22.02.2022 (13720 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1560 від 23.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 23.02.2022 (13640 кг);
- Товарно-транспортної накладної № 1562 від 24.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 24.02.2022 (13440 кг).
Судова колегія звертає увагу на те, що відповідач не заперечує обставину поставки йому товару, проте не погоджується із заявленим розміром заборгованості по оплаті товару, посилаючись на ненадання з боку позивача належних доказів на підтвердження заявленого обсягу поставки.
Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем не надано суду копії видаткових накладних оформлених у відповідності до Закону і підписаних сторонами, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, Законом чітко не конкретизовано перелік документів, які є первинними, водночас для надання документу юридичної сили та доказовості, необхідним є відображення у такому документі перелічених вище обов'язкових реквізитів.
Судова колегія звертає увагу на те, що форма товарно-транспортної накладної не затверджена будь-яким нормативним актом. Однак, вищевказані товарно-транспортні накладні повністю відповідають вимогам, встановленим частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV.
Так, з огляду на наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні вбачається, що останні містять наступні реквізити: назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ і яке є вантажовідправником, пункти навантаження та розвантаження, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, кількість, особисті підписи особи відправника, які засвідчені відтиском печатки вантажовідправника.
За таких обставин, оскільки надані позивачем товарно-транспортні накладні містять визначені Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" реквізити, останні є первинними документами.
Разом з тим, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
У цьому контексті апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив, що «…відсутність деяких реквізитів суд вважає незначними, приймає до уваги підписання відповідачем товарно-транспортних накладних, які разом з спеціалізованими товарними накладними є первинними документами…».
При цьому, апелянт не заперечує про отримання товару за іншими товарно-транспортними накладних які оспорюються відповідачем саме з підстав невідповідності їх оформлення вимогам Закону.
Не містять матеріали справи також доказів повернення товару, що могло б спростувати обсяг поставленого товару, зазначений у товарно-транспортних накладних.
Крім цього, факт прийняття відповідачем поставленого товару від позивача підтверджується підписаними без зауважень вищеперелічених Товарно-транспортних накладних. Усі накладні підписано представниками сторін, міститься прямокутний штамп з написом: “ДВ ТОВ ВО “Моліс” Огляд проведено службою охорони, дата”. Перевезення продукції здійснювалося автомобільним транспортом відповідача.
Відповідно до статті 666 ЦК України:
1. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
2. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Апелянтом не надано належних і допустимих доказів на підтвердження реалізації ним можливостей, передбачених частиною 2 статті 666 ЦК України щодо відмови від отримання товару в зв'язку з ненаданням йому необхідних документів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поставка товару є підтвердженою, а тому заперечення відповідача оцінюються критично, оскільки така поведінка відповідача свідчить про його недобросовісні дії стосовно оплати поставленого товару.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції, доказів сплати заборгованості у розмірі 1464313,44 грн. сторонами не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення суми з відповідача на користь позивача у розмірі 1464313,44 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приписами ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятого на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, позивачем було нараховано 3% річних за період з 04.03.2022 по 18.05.2023 у розмірі 53076,34 грн., інфляційні втрати за період з березня 2022 по квітень 2023 включнь в розмірі 395200,74 грн.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає, що вони є обґрунтованими, арифметично вірними, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
За умовами п. 3.4 договору, у випадку несвоєчасного здійснення заготівельником розрахунків за прийняту продукцію, виробник вправі стягнути з заготівельника суму платежу і пеню у розмірі 0,05% від суми прострочення за кожний день прострочення оплати.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 134716,84 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, що міститься у матеріалах справи та відповідає вимогам договору та діючого законодавства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, щодо “… Порушення норм процесуального права.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що суд …
При цьому доказами, згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд …
… Згідно з пунктами 2, 4, 5 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані …
… За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які …
… Частиною 1 ст. 76 ГПК визначено, що …
… Згідно зі ст. 86 ПІК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що …
… На думку Скаржника судом в судових засіданнях не надано належної оцінки доказам, які надані Позивачем, оскільки вказані докази не відповідають нормам чинного закоїюдавства.
Отже, підсумовуючи наведене при ухваленні оскаржуваного рішення Судом неправильно було досліджено докази і дана оцінка цим доказам, поданим Позивачем.
Порушення норм матеріального права,
1.Суд в оскаржуваному рішенні зазначає, що заборгованість в сумі 1464 313 (один мільйон чотириста шістдесят чотири тисячі триста тринадцять) грн. 44 коті, утворилась на підставі:
Товарно-транспортної накладної № 1549 від 17.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 17.02.2022(12500 кг);
Товарно-транспортної накладної № 1551 від 18.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 18.02.2022(12740 кг);
Товарно-транспортної накладної № 1553 від 19.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 19.02.2022(13080 кг);
Товарно-транспортної накладної № 1554 від 20.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 20.02.2022(13740 кг);
Товарно-транспортної накладної № 1556 від 21.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 21.02.2022(13120 кг);
Товарно-транспортної накладної № 1558 від 22.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 22.02.2022(13720 кг);
Товарно-транспортної накладної № 1560 від 23.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 23.02.2022(13640 кг);
Товарно-транспортної накладної № 1562 від 24.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 24.02.2022(13440 кг).
Правова позиція Товариства щодо невідповідності І ТІ І і спеціалізованої ТІЇ І нормам Закону наведена у п. 5 Відзиву №23-06 від 23.06.2023р. на позовну заяву.
Так, зокрема, статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлені вимоги до …
… Суд в оскаржуваному рішенні зазначає «Товарно-транспортні накладні, що перелічені вище, відповідають формі додатку 7 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні; усі накладні підписано представниками сторін, міститься прямокутній/ штамп з написом: «ДВ ТОВ БО «Моліс» Огляд проведено службою охорони, бата».
Слід зауважити, що форма ТТН №№1549, 1551,1553,1554,1556,1558,1560,1562 містить наступну інформацію у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» - «П.І.Б., посада, підпис, печатка». В той же час, на всіх спірних наведених вище ТТН присутня печатка ТОВ «Нова Нива», та відсутня печатка "ГОВ «ВО «МОЛІС». В той же час, суд зазначає про наявність на ТТН прямокутного штампу з написом: «ДВ ТОВ ВО «Моліс» Огляд проведено службою охорони, дата», що не є печаткою ТОВ «ВО «МОЛІС» . а судячи із зображень на копіях ТТН є лише набірним штампом, який не дає змоги ідентифікувати ГОВ «ВО «МОЛІС» як учасника господарської операції.
У відповідності до п. І Розділу II Наказу Міністерства аграрної політики №457 від 01.12.2015 р. «Про затвердження форм первинного обліку та інструкцій щодо їх заповнення» встановлено вимоги до Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини, а саме:
Накладна складається з двох частин, одна з яких містить відомості про вантаж, інша - про відповідальних осіб, реквізити, підписи осіб, які беруть участь у процесі переміщення молочної сировини, та оформлюється на кожну партію вантажу:
2) відомості про відповідальних осіб, реквізити та підписи осіб, які беруть участь у процесі перевезення молочної сировини:
у лівій частині накладної вказуються посада, прізвище, їм 'я, по батькові, особистий підпис відповідальної особи:
особи, яка дозволяє відвантаження молочної сировини від суб'єкта господарювання або молокоприймального пункту;
особи, яка зробила аналіз молочної сировини;
вантажовідправника, який здав молочну сировину;
вантажоодержувача, який отримав матеріальні цінності на підставі довіреності (серія, №, дата видачі), яка видана суб 'єктом господарювання, із зазначенням найменування підприємства.
Ці дані можуть за наявності завірятися печаткою, у правій частіші накладної вказуються посада, прізвище, ім я. по батькові та особнепшй підпне відповідальної особи:
особи, яка здала молочну сировину;
особи, яка прийняла молочну сировину, із зазначенням найменування підприємства;
особи, яка зробила аналіз молочної сировини на цьому підприємстві.
Ці дані можуть за наявності завірятися печаткою підприємства, яке прийня ло молочну сировину.
На спірних спеціалізованих ТТН відсутні підписи, посади осіб, відповідальних за складання цього документу. Більш детальні зауваження по кожній спеціалізованій ТТН наведені у п. 5 Відзиву Товариства №23-06 від 23.06.2023 р. на позовну заяву.
Отже, підсумовуючи вищенаведене Товарно-транспортні накладні та Спеціалізовані товарні накладні, надані суду Позивачем не відповідають наведеним вище нормам закону і не дають змогу ідентифікувати особу, яка брила участь у здійсненні господарської операції, зокрема, через відсутність печатки ГОВ «БО «МОЛІС» .
1. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні унормовано Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Зокрема, нормами ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що …
… Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є …
Для контролю та впорядкування оброблення даних на піде гаві первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми): дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України, від 24.05.1995р. № 88.
За змістом пунктів 2.1-2.4 цього Положення, первинні документи - це документи, створені у …
Перегінні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений докумен та назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що даюіь змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару Товариству, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Позивачем не надано суду копій видаткових накладних оформлених у відповідності до Закону і підписаних сторонами.
Як зазначено Верховним Судом у Постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 (провадження МК/9901/3335/17) документи …
… Обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей підтверджуються видатковими нак ладними, копії яких Пошиачем надані не були.
3. З огляду на те, що документально не підтверджено утворення заборгованості, відтак і відсутні правові підстави до застосування штрафних санкцій в розмірі 134716 (сто тридцять чотири тисячі сімсот шістнадця ть) грн. 84 коп. пені, 53076 (п'ятдесят три тисячі сімдесят шість) грн. 34 коп. 3% річних, 395200 (триста дев'яносто п'ять тисяч двісті) грн. 74 коп. і ифяяційних втрат.
Слід акцентувати увагу на те, що 09.03.2023 р. Товариство дійсно отримало Претензію №7 від 02.03.2023 р. від ТОВ «НОВА НИВА.»
Частиною 6 ст. 222 Господарського кодексу України встановлений місячний строк розгляду претензії з дня її одержання.
06.04.2023р. Товариством було направлено відповідь №06-04 від 06.04.2023р. на адресу ТОВ «Нова Нива». У відповіді Товариство повідомляє ТОВ «Нову Ниву» про те, що надані у вигляді сканконій спірні ТТН не відповідають вимогам закону; про неможливість підтвердити справжність наданих у вигляді скаикопій ТОВ «Нова Нива» Г І Н у зв'язку із тимчасовою окупацією з боку російської федерації території, на якій розташовані виробничі потужності ТОВ «ВО «МОЛІС» і на якій зберігається вся первинна документація Товариства, та запропоновано вирішити ситуацію що склалась після завершення воєнного стану на території України, відновлення роботи підприємства після деокупації території, відновлення доступу до усієї первинної документації.
Зазначена Відповідь була направлена Рекомендованим листом № 6901801265374 з описом вкладення із повідомленням про вручення та повернулась на адресу ГОВ «ВО «МОЛІС» за закінченням терміну зберігання …” відхиляються колегією суддів як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Судом першої інстанції було надано повну та обґрунтовану оцінку на всі аргументи відповідача, надано належну оцінку поданим сторонами доказам, зроблено об'єктивні висновки щодо задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі №908/1680/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 46064,42 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі №908/1680/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі №908/1680/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 46064,42 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.02.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус