вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" січня 2024 р. Справа№ 910/10183/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
За участю представників сторін:
від позивача: Карасьов О.С.;
від відповідача: Сімонова Є.О.;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року (повний текст складено 24.10.2023)
у справі №910/10183/23 ( суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. за № 452 від 02.06.2023 за рамковим договором фінансового лізингу №5501-AR-FL від 20.09.2019.
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний виконавчий напис був вчинений для повернення об'єктів фінансового лізингу за вищевказаним договором через несплату позивачем на користь відповідача лізингових платежів та штрафів, що станом на 31.05.2023 складало 264 483,18 грн. Однак позивач зауважує, що ця сума є спірною, і у нотаріуса не було доказів, які підтверджували факт безспірності вимог, а за відсутності таких, виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач жодним чином не спростовує факт наявності у нього заборгованості за Договором лізингу по сплаті вищевказаних лізингових платежів за цими рахунками. Жодних доказів на підтвердження факту погашення цієї заборгованості матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції також вказав, що надані відповідачем докази у своїй сукупності, з урахуванням положення статті 79 ГПК України, є належними доказами дотримання Приватним нотаріусом та відповідачем вимог законодавства України та умов Договору лізингу щодо повернення предмета лізингу у безспірному порядку за виконавчим написом нотаріуса.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у справі №910/10183/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- як вбачається із відомостей в ЄРАУ, адвокат Локшин А.В., який подавав відзив на позовну заяву, у ньому не значиться, а тому з огляду на протокол конференції адвокатів міста Києва від 08.10.2016 представництво інтересів відповідача здійснено неуповноваженою особою;
- додаткова угода № 2 від 22.06.2022 як доказ не відповідає критеріям належності, допустимості та достовірності, оскільки укладена в електронній формі всупереч приписам п. 14.1. договору;
- відповідачем не було дотримано порядок повідомлення про розірвання договору, оскільки згідно умов договору таке повідомлення повинно було здійснюватись не кур'єрською доставкою, а Укрпоштою, оскільки саме вона дає змогу підтвердити, що саме такі документи були відправлені відповідним листом;
- безспірність вимоги відповідача до позивача документально не підтверджена, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису такі документи оцінив формально.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/10183/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/10183/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою суду від 20.11.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у справі №910/10183/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 04.12.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у справі №910/10183/23 залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 30.01.2024.
Позиції учасників справи
01.01.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Явка представників сторін
Представник третьої особи у судове засідання 30.01.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів поштовим шляхом та до електронного кабінету в системі ЄСІТС
Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 30.01.2024 за відсутності представника третьої особи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
20.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм", як лізингоодержувачем, був укладений договір фінансового лізингу № 5501-AR-FL (далі - Договір лізингу), відповідно до якого відповідач набув у власність та передав на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - Предмет лізингу), наведене в специфікації (додаток № 1 до Договору), а позивач прийняв Предмет лізингу та зобов'язувався сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору (пункт 1.1 Договору лізингу).
У додатку № 1 до Договору лізингу сторонами визначена назва предмету лізингу (його ідентифікуючі ознаки), його вартість, строк (термін) та місце передачі і зберігання, а у додатку № 2 визначений графік сплати лізингових платежів (періодичність та суми сплати лізингових платежів).
Відповідно до акта приймання-передачі до Договору лізингу від 18.10.2019 відповідач передав, а позивач прийняв Предмет лізингу у тимчасове володіння та користування.
Пунктами 6.10, 6.11 Договору лізингу передбачено, що відповідач може письмово повідомляти позивача про суми лізингових платежів, належних до сплати згідно з цим Договором, до наступної чергової Дати платежу. Відповідач направляє позивачу рахунки щодо сплати лізингових платежів. Неотримання таких рахунків позивачем не звільняє його від обов'язку сплачувати лізингові платежі згідно з Договором.
Додатковою угодою № 1 від 18.10.2019 сторони внесли зміни у Додатки № 1 та № 2 до Договору лізингу, виклавши їх у нових редакціях.
22.06.2022 між сторонами було укладено в електронній формі додаткову угоду № 2 до Договору лізингу, у пункті 16 якої позивач визнав, що на дату укладання даної Додаткової угоди має прострочену заборгованість за Періодичними Лізинговими платежами в сумі 71 464 грн, яку зобов'язувався сплатити в строки зазначені в таблиці № 1 наведеній у цьому пункті (протягом жовтня - грудня 2022 року).
Пунктом 14.1 Договору лізингу (в редакції додаткової угоди № 2 від 22.06.2022) передбачено, що цей Договір, зміни та доповнення до цього Договору є чинними та стають невід'ємною частиною цього Договору, якщо вони здійснені у письмовій (електронній) формі у вигляді додаткових угод до цього Договору або у письмовій (електронній) формі у вигляді Договорів про внесення змін до цього Договору, які повинні бути підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками сторін (у разі наявності).
Додатком № 1 до додаткової угоди № 2 від 22.06.2022 Графік сплати лізингових платежів (додаток № 2 до Договору лізингу) викладено в новій редакції.
Враховуючи наявність прострочення позивача зі сплати лізингових платежів понад 30 днів, відповідач 17.05.2023 направив на юридичну адресу позивача (08472, Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, село Світанок, вул. Київська, будинок 5/4), повідомлення №225/05/23-ю про розірвання Договору лізингу, у якому зазначалося, що цей Договір вважається розірваним з 26.05.2023 та ставилася вимога про повернення протягом десяти робочих днів з дня припинення (розірвання) цього Договору Предмету лізингу відповідачу.
Пунктами 7.1, 7.2 Договору лізингу передбачено, що у випадку коли позивач не сплатив лізинговий платіж або (частково або у повному обсязі) за Договором та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу згідно з Договором, відповідач має право на свій розсуд, зокрема, розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмету лізингу; вилучити Предмет лізингу, у порядку, передбаченому Договором та/або законодавством України, у т.ч і на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт 7.1.1 пункти 7.1 та підпункт в пункту 7.2).
На підставі зазначених положень Договору лізингу відповідач звернувся до Приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису на вилучення та повернення відповідачу Предмета лізингу.
02.06.2023 Приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис нотаріуса №452 (далі - Виконавчий напис) для повернення Предмету лізингу за Договором через несплату позивачем на користь відповідача лізингових платежів та штрафів, що станом на 31.05.2023 складало 264 483,18 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що спірний виконавчий напис був вчинений для повернення об'єктів фінансового лізингу за вищевказаним договором через несплату позивачем на користь відповідача лізингових платежів та штрафів, що станом на 31.05.2023 складало 264 483,18 грн. Однак позивач зауважує, що ця сума є спірною, і у нотаріуса не було доказів, які підтверджували факт безспірності вимог, а за відсутності таких, виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом (13.06.2021), регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 11 вказаного Закону лізингоодержувач, зокрема, зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідач зазначає, що позивач починаючи з листопада 2021 року допустив прострочення сплати лізингових платежів.
Позивач вказану обставину жодним чином не спростував.
Колегією суддів враховано, що 22.06.2022 між сторонами було укладено в електронній формі додаткову угоду № 2 до Договору лізингу, у пункті 16 якої позивач визнав, що на дату укладання даної Додаткової угоди має прострочену заборгованість за Періодичними Лізинговими платежами в сумі 71 464 грн, яку зобов'язувався сплатити в строки зазначені в таблиці № 1 наведеній у цьому пункті (протягом жовтня - грудня 2022 року).
Доводи апелянта, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги в якості доказу додаткову угоду № 2, оскільки вона підписана в порушення п. 14.1. договору лише в електронній формі, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами 1-3 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом статей 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до частин 3, 4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Таким чином, додаткова угода № 2 від 22.06.2022 до Договору лізингу (складена в електронній формі за допомого системи електронної взаємодії «Вчасно») разом із протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (долучені до матеріалів справи) є належним документом, який укладений сторонами відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Доказів оскарження даної додаткової угоди матеріали справи не містять.
Додатком № 1 до додаткової угоди № 2 від 22.06.2022 Графік сплати лізингових платежів (додаток № 2 до Договору лізингу) викладено в новій редакції.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем були здійснені лізингові платежі в установлені додатковою угодою № 2 від 22.06.2022 та Графіком сплати лізингових платежів строки.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
У свою чергу, згідно зі статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець, у тому числі, має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
За умовами статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
У контексті наведених норм заява лізингодавця про відмову від договору лізингу у разі повної або часткової несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом більше ніж 30 днів є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення лізингодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з лізингоодержувачем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення лізингодавцем лізингоодержувача про відмову від договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України (відповідно до якого односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами).
При цьому чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли лізингоодержувач вважається повідомленим чи способів такого повідомлення.
Згідно з пунктом 11.1 Договору лізингу цей Договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін та в односторонньому порядку, передбаченому Договором.
Відповідно до підпункту 11.2.2 пункту 11.2 Договору лізингу цей Договір може бути достроково розірваний відповідачем в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення позивачу у випадках, коли позивач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Договорі.
Згідно з п. 11.4. договору у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) цього договору, з причин, зазначених у цьому договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Документом, що підтверджує розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в такому листі (повідомлені) лізингодавця, або розписка уповноваженої особи лізингоодержувача на примірнику листа лізингодавця.
Враховуючи наявність прострочення позивача зі сплати лізингових платежів понад 30 днів, відповідач 17.05.2023 направив на юридичну адресу позивача (08472, Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, село Світанок, вул. Київська, будинок 5/4), повідомлення №225/05/23-ю про розірвання Договору лізингу, у якому зазначалося, що цей Договір вважається розірваним з 26.05.2023 та ставилася вимога про повернення протягом десяти робочих днів з дня припинення (розірвання) цього Договору Предмету лізингу відповідачу.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення № 225/05/23-ю від 16.05.2023 було направлено позивачу кур'єрською службою на вище вказану юридичну адресу позивача, яка зокрема зазначена й у Договорі лізингу як адреса місцезнаходження та адреса для листування, та було доставлено за цією адресою 19.05.2023 (отримувачем зазначено Невірко В.С. як представник позивача), що підтверджується кур'єрською квитанцію № 02035668AAWH (копії цих повідомлення та кур'єрської квитанції долучені до матеріалів справи).
Твердження апелянта, що надсилання повідомлення згідно приписів п. 11.4. договору або бути здійснено Укрпоштою, а не кур'єрською доставкою, колегія суддів відхиляє, оскільки п. 11.4. договору не встановлює порядку відправлення повідомлення про розірвання договору, а лише встановлює, що документом, який підтверджує розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції на момент надсилання повідомлення):
рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;
поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.
Позивачем не доведено, що надіслане на його адресу кур'єрською службою повідомлення по формі та змісту не відповідає визначенням рекомендованого поштового відправлення, чи поштового відправлення з оголошеною цінністю (з огляду на наявність опису вкладення у таке відправлення).
Колегією суддів враховано приписи пункту 7.3. Договору, яким встановлено порядок направлення повідомлення у разі вилучення предмету лізингу, а саме Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про вилучення Предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі.
Документом, що підтверджує факт прийняття Лізингодавцем рішення про вилучення Предмету лізингу, є надсилання цінного листа Лізингодавцем або надсилання такого повідомлення службою кур'єрської доставки або надання Лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути Предмет лізингу Лізингодавцю.
Підтвердженням отримання Лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа або відміткою поштової служби про відмову від прийняття цінного листа або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки, або розписка керівника Лізингоодержувача на примірнику повідомлення Лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється Лізингодавцем на адресу, вказану Лізингоодержувачем в Договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення Предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України.
Тобто, відповідачем було здійснено направлення повідомлення розірвання Договору лізингу в порядку, який передбачений умовами договору.
Доводи апелянта, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що відповідно до квитанції відправлення було вручено Невірко В.С., тоді як директором позивача є Невірко А.В. колегія суддів відхиляє, оскільки відповідне направлення відповідачем було здійснено на належну адресу, вказаному у договорі, та зареєстровану у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Колегія суддів звертає увагу, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 Господарського кодексу України).
Обов'язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб'єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб'єктів; відповідно до пункту 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб'єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у такій діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов'язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. З викладеного, зокрема, випливає обов'язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.
Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення договору лізингу є пов'язаним з дотриманням сторонами відповідних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
З викладеного убачається, що обов'язок лізингодавця належним чином інформувати лізингоодержувача про відмову від договору лізингу у разі повної або часткової несплати останнім лізингових платежів протягом більше ніж 30 днів кореспондується з обов'язком лізингоодержувача забезпечити доступність і актуальність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк, та отримання ним надісланого повідомлення.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що умови договору фінансового лізингу та норми статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" пов'язують відмову лізингодавця від договору лізингу за наведених обставин з дотриманням ним процедури належного надсилання лізингоодержувачу повідомлення про таку відмову.
Належним слід вважати надсилання повідомлення з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.
Належним дотриманням лізингодавцем процедури повідомлення лізингоодержувачу про відмову від договору лізингу слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
У разі дотримання лізингодавцем порядку належного надсилання відмови від договору лізингу діє презумпція належного повідомлення лізингоодержувача про таку відмову, яка може бути спростована останнім в загальному порядку.
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, від 16.02.2022 у справі № 910/11472/20.
А тому, враховуючи викладене вище, відповідач скористався своїм правом, встановленим приписами Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 та умовами Договору лізингу, на одностороннє розірвання Договору лізингу та дотримався процедури належного повідомлення позивача про відмову від договору лізингу.
Пунктами 7.1, 7.2 Договору лізингу передбачено, що у випадку коли позивач не сплатив лізинговий платіж або (частково або у повному обсязі) за Договором та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу згідно з Договором, відповідач має право на свій розсуд, зокрема, розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмету лізингу; вилучити Предмет лізингу, у порядку, передбаченому Договором та/або законодавством України, у т.ч і на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт 7.1.1 пункти 7.1 та підпункт в пункту 7.2).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, Закон України «Про фінансовий лізинг» передбачає права лізингодавця як:
1) відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункти 3, 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997), так і
2) стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункт 5 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997).
Отже, при вирішені питання щодо задоволення вимог лізингодавця у безспірному порядку, необхідно перш за все розрізняти, які саме вимоги були задоволені лізингодавцем у безспірному порядку, повернення предмету лізингу чи стягнення простроченої суми лізингових платежів.
При цьому, законодавство України не ставить в залежність безспірне право на повернення предмету лізингу з оскарженням чи невизнанням лізингодержувачем суми боргу за Договором лізингу, а передбачає лише встановлення факту наявності цього боргу (незалежно від суми) протягом понад 30 днів (а за чинним на зараз Законом України "Про фінансовий лізинг" понад 60 днів).
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
02.06.2023 Приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис нотаріуса №452 (далі - Виконавчий напис) для повернення Предмету лізингу за Договором через несплату позивачем на користь відповідача лізингових платежів та штрафів, що станом на 31.05.2023 складало 264483,18 грн.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат».
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Відповідно до статті 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно з підпунктами 3.1, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).
Згідно з пунктом 8 «Повернення об'єкта лізингу» постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Постанова № 1172) для одержання виконавчого напису за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, подаються:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Як зазначає відповідач, зазначені документі і були подані Приватному нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису.
Копії відповідних рахунків на оплату лізингових платежів (за період листопад 2021 - грудень 2022 року) були долучені до матеріалів справи, а також були направлені позивачу разом із Повідомленням від 16.05.2023 № 225/05/23-ю.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач жодним чином не спростовує факт наявності у нього заборгованості за Договором лізингу по сплаті вищевказаних лізингових платежів за цими рахунками. Жодних доказів на підтвердження факту погашення цієї заборгованості матеріали справи не містять.
Крім того, як слідує із доданих позивачем до позовної заяви копій додаткових повідомлень про настання форс-мажорних обставин та листа від 27.04.2023 (вих. № 001) позивачем визнається факт наявності простроченої заборгованості за лізинговими платежами, і ставиться прохання про відстрочення сплати цієї заборгованості (лізингових платежів) до моменту закінчення дії форс-мажорних обставин та до часткової сплати заборгованості до кінця квітня 2023 року та в серпні 2023 року.
Стосовно посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає, що за чинним законодавством України (стаття 617 ЦК України, стаття 218 ГК України) та умовами Договору лізингу (пункти 10.1-10.3) сам факт наявності обставин непереборної сили звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку виконувати зобов'язання належним чином.
Тобто, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання позивачем зобов'язання зі сплати лізингових платежів у встановлені строки до дати настання таких обставин, а також для звільнення його від відповідальності в такому випадку.
Доводи апелянта, що підставою для повернення предметів лізингу є наявність не тільки заборгованості, а і штрафів, не спростовує вказаного вище висновку, що наявність форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення позивача від виконання зобов'язання зі сплати лізингових платежів.
Колегією суддів також враховано, що ч. 1 ст. 14 -1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас відповідного сертифікату ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин для даного, конкретного, випадку, позивачем надано не було.
Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0- 7.1 від 28.02.2022, на який посилається скаржник, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України "Про торговопромислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (позивача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Відповідні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду по справі № 912/750/22 від 07.06.2023.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таким чином, в разі наявності певних обставин (фор-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України. Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.
Крім того, колегією суддів враховується, що листи від 31.01.2023 та 27.04.2023, якими відповідача було повідомлено про події непереборної сили, направленні в порушення строків, встановлених у п. 10.2. договору.
Також, як вірно враховано судом першої інстанції, умовами пункту 10.3 Договору лізингу встановлено, що якщо обставини непереборної сили (вказані в пункті 10.1 Договору лізингу) продовжують діяти впродовж 60 днів з часу їх виникнення, то відповідач може прийняти рішення про розірвання Договору, а також позивач зобов'язаний повернути Предмет лізингу відповідачу протягом 10 робочих днів з дня повідомлення позивача.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції, що приватним нотаріусом було правомірно вчинено виконавчий напис для повернення предмета лізингу від лізингоодержувача, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Посилання позивача на відсутність повноважень у адвоката Локшини А.В. на подання відзиву та доказів на підтвердження позиції відповідача, оскільки відомості щодо цього адвоката відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України, правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 4 статті 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Локшином А.В. на підтвердження своїх повноважень як представника відповідача надано суду належним чином засвідчену довіреність та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Позивачем у супереч положенням статей 13, 74 ГПК України не надано суду жодних доказів на підтвердження факту того, що право цієї особи на заняття адвокатською діяльністю зупинені чи припинені.
У зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача щодо подання доказів та підписання відзиву неуповноваженою особою.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у справі № 910/10183/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі № 910/10183/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі № 910/10183/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/10183/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 08.02.2024
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко