12 лютого 2024 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Снігур С.В. на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці 23 січня 2024 року, -
Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.2 КпАП України і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн..
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 , 21.12.2023 року о 17:54 год., керував транспортним засобом «Мазда» н.з. НОМЕР_1 , в м. Чернівці по вул. Героїв Майдану, 69, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, не природня блідість обличчя. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями порушив п.2.5 ПДР України.
Адвокат Снігур С.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що дана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам і фактичним обставинам справи та є такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що із відеозапису, наявного у матеріалах справи, вбачається, відсутність повної відеофіксації дій працівників поліції. Відео тривалістю біля 30 хв. не у повній мірі відображає всі події, які мали місце того дня.
Крім того, вказаний відеофайл містить явні ознаки монтажу, що не може судом прийматися як допустимим доказом.
ЄУНСС №727/13926/23 Головуючий у І інстанції: Літвінова О.Г.
Провадження №33/822/104/24 Доповідач: Станковська Г.А.
Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП
Також із наявного відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 було затримано працівниками поліції та застосовано спеціальні засоби - кайданки. Вже перебуваючи в службовому автомобілі поліції у кайданках, поліцейський повідомляє, шо останній відмовляється від освідчення та за це на ОСОБА_1 буде оформлено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від освідчення.
Так, ОСОБА_2 відмовився від освідчення, оскільки вважав, що працівники поліції діють незаконно та неправомірно його затримали. Даний факт не спростовується матеріалами справи, оскільки відсутнє повне відео події, а всі сумніви трактуються на користь правопорушника.
Звертає увагу, що у матеріалах справи наявний протокол серії ААД №387305 від 21.12.2023 р. про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП, однак у ньому містяться ознаки підробки, які виражаються у тому, що першочергово у день оформлення даного протоколу, було зазначено ч.1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, у вказаному протоколі не зазначено кваліфікуючу ознаку - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, шо свідчить про сфабрикованість працівниками поліції даного протоколу.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП, а провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
До початку апеляційного розгляду від адвоката Снігур С.В. надійшло клопотання про проведення слухання поданої ним апеляційної скарги без його та громадянина ОСОБА_1 участі, апеляційні вимоги підтримали в повному обсязі.
За таких обставин, відповідно до ч.6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Перевіривши доводи апеляційної скарги адвоката Снігур С.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч.7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Встановивши винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, районний суд послався на такі докази, як: протокол про адміністративне правопорушення від 21 грудня 2023 року серії ААД №387305; відеозапис, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, проте він відмовився від проходження медичного огляду та був відстороненим від керування транспортним засобом; дослідженими матеріалами справи.
Доводи апелянта щодо відсутності повної відеофіксації дій працівників поліції, яка не у повній мірі відображає всі події, які мали місце того дня є необґрунтованими та спростовуються наявними у справі відеозаписами, з яких чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
З направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану сп'яніння у ЧОНД вбачається, що у останнього були виявлені такі ознаки, як: поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці, котрі не реагують на світло. Разом з тим, ОСОБА_1 не було доставлено до ЧОНД, оскільки він відмовився від огляду в закладі охорони здоров'я.
Відеозаписи у своїй сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, а тому у апеляційного суду не виникає сумнівів з цих підстав. Доводи про зворотне, а саме, що відмова від огляду ОСОБА_1 спровокована діями поліцейських, розцінюються як спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Доводи апелянта про те, що відеозапис є сфабрикованим та неналежним доказом у справі, оскільки не є безперервним, не приймаються до уваги. Зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучені до протоколів про адміністративні правопорушення в якості доказів, що є обов'язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Окрім того, твердження сторони захисту в частині того, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння його підзахисним спровокована діями працівників поліції, які незаконно та неправомірно його затримали, не заслуговують на увагу суду. Матеріали справи не містять жодних клопотань про те, що ОСОБА_1 не згідний з протоколом про його затримання, а також протоколом про адміністративне правопорушення. Окрім цього, неправомірні дії працівників поліції з цих підстав не були предметом окремого оскарження в суді.
Обґрунтовуючи своє рішення, суддя приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зокрема Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи "Ван
де Хурк проти Нідерландів", §61, "Болдеа проти Румунії", §30, "Морейра Феррейра проти Португалії", § 84).
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про доведеність порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України.
Разом із тим, визнаючи винуватим ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП, суд не врахував наступного.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч.2 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд із прав людини поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом, а саме у рішенні «Надточій проти України» у п.21 Суд зазначає, що уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення. Справи про адміністративні правопорушення є за своєю суттю кримінальними, а тому на них поширюються гарантії зокрема щодо презумпції невинуватості.
Положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Суть адміністративного правопорушення, яка викладена у протоколі, повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складений протокол.
За змістом ст.ст.279, 280 КУпАП розгляд справи судом здійснюється лише щодо особи, відносно якої складений протокол та в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №387305, 21 грудня 2023 року о 17 год. 54 хв. в м. Чернівці по вул. Героїв Майдану, 69, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом Mazda СХ-7 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці; неприродня блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного у встановленому законом порядку відмовився, від керування т/з відсторонений шляхом евакуації автомобіля, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
Отже, суть правопорушення зазначена у вказаному протоколі не вказує на повторність вчинення дій, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП та попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, з копії цього ж протоколу про адміністративне правопорушення, яка надана поліцією, вбачається, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).
Більше того, з долученої фотокопії протоколу про адміністративне правопорушення до заперечення сторони захисту Снігура С.В. на протокол про адміністративне правопорушення також вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.19).
На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, вийшов за межі складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №387305 від 21 грудня 2023 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП не доведена, як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч.2 ст. 130 КУпАП на ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у межах санкції вказаної частини статті.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloranand Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, відповідно до п.4 ч.8 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу адвоката Снігур С.В. - задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2024 року відносно ОСОБА_1 , про визнання його винним за ч.2 ст. 130 КУпАП - змінити.
Дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч.2 ст. 130 КУпАП на ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
У решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суд Г.А. Станковська