Провадження № 22-ц/803/2233/24 Справа № 199/6577/23 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
12 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого- судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу комунального підприємства "Дніпроводоканал" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Дніпроводоканал" Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про захист прав споживача та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до комунального підприємства "Дніпроводоканал" Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (далі - КП "Дніпроводоканал") про захист прав споживача та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 17 лютого 2021 року він став власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , а 21 лютого 2023 року - 2/3 частин зазначеної квартири. Особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_2 було відкрито на колишнього власника ОСОБА_2 .
Вказував, що 24 березня 2023 року він звернувся до КП «Дніпроводоканал» з заявою про переоформлення особового рахунку на водопостачання на його ім'я, після чого він сплачує послуги за водопостачання і боргів не має. Водночас, по рахунку № НОМЕР_1 обліковується борг колишнього власника, що суперечить нормам чинного законодавства.
Посилаючись на те, що 06 липня 2023 року він надіслав відповідачу претензію з вимогою укласти з ним договір про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, який досі не укладено, просив суд ухвалити рішення, яким зобов'язати КП «Дніпроводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 на оплату житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення в квартирі АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників квартири в розмірі 6 369, 99 грн., а також зобов'язати КП «Дніпроводоканал» укласти з ним договір про надання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення за адресою - АДРЕСА_3 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 листопада 2023 року позов задоволено частково. Зобов'язано КП «Дніпроводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 на оплату житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення в квартирі АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників квартири в розмірі 6 369, 99 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі КП «Дніпроводоканал», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове яким відмовити у позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач є новим власником квартири з 17 лютого 2021 року на підставі договору дарування квартири та після набуття права власності ним не було дотримано норм Правил надання послуг з централізованого опалення,постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Доказів того, що позив не користувався послугами за спірною адресою ним не надано. Тобто позивач вчасно не попередив їх про те, що змінилася кількість зареєстрованих осіб та про не проживання за адресою надання ними послуг, тому нарахування проводилося згідно діючих норм та тарифів.
02 лютого 2024 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказував, що саме на попереднього власника був відкритий рахунок та 1/3 частина належної йому квартири не була відокремлена та він не мав змоги користуватися нею та отримувати відповідні житлово-комунальні послуги.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про захист прав споживачів, ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.5 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).
Зважаючи на те, що спір виник з приводу захисту прав споживачів, а ціна позову становить 6 369,99 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що за договором дарування, посвідченого 17 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловою В.М., реєстровий №103, ОСОБА_1 став власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
За договором дарування, посвідченого 21 лютого 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловою В.М., реєстровий №38, ОСОБА_1 став власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
22 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Дніпроводоканал», наприкінці липня 2023 року отримав відповідь, з якої вбачається, що з лютого 2021 року нарахована заборгованість за комунальні послуги в розмірі 6 369,99 грн.
Судом встановлено, що на особовому рахунку квартири АДРЕСА_1 обліковується борг колишнього власника за надані послуги в розмірі 6 369,99 грн.
Судом вказано про те, що представник відповідача не навів доказів виникнення у позивача зобов'язань по погашенню заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка виникла у попереднього власника квартири.
Крім того, судом встановлено і це не заперечується сторонами, що позивач такі послуги не отримував і борг було нараховано лише після звернення позивача до КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради у травні 2023 року.
Суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині зобов'язання КП «Дніпроводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 на оплату житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення в квартирі АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників квартири в розмірі 6 369,99 грн., підстав для задоволення позову в іншій частині судом не встановлено.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, стягнення з відповідача судового збору та погоджується в іншій оскаржуваній частині (в частині якій відмовлено у задоволенні позову) з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі №176/552/22 (провадження №61-12657св22) зазначено, що: «Відповідно до статей 66,67,162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Проте новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна.
Отже, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорене в договорі купівлі-продажу.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №686/6276/19 (провадження №61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі №201/1807/21 (провадження №61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі №312/44/20 (провадження №61-13033 св 20)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі №201/1807/21 (провадження №61-2572св22) зроблено висновок: «новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 01 вересня 2020 року у справі №686/6276/19 (провадження №61-3604св20), на який посилалася ОСОБА_1 у позовній заяві й посилається у свої касаційній скарзі; від 15 жовтня 2020 року у справі №522/19127/18 (провадження №61-20547св19).
При цьому у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №686/6276/19 (провадження №61-3604св20) зроблено висновок про те, що діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорене в договорі купівлі-продажу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1. ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України).
Колегією суддів установлено, що позивач ОСОБА_1 з 17 лютого 2021 року, на підставі договору дарування квартири, став власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.12-13,14). З 21 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 , на підставі договору дарування квартири, став власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.15-16).
У своєму позові ОСОБА_1 поставив питання про зобов'язання відповідача виключити з особового рахунку заборгованість у сумі 6 369,99 грн.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість була нарахована за період з лютого 2021 року по травень 2023 року на одну зареєстровану особу (а.с.27-28). Тобто фактично борг нарахований з часу коли позивач став власником 1/3 частини квартири, а тому вказаний борг не може вважатися боргом колишнього власника квартири.
Посилання ОСОБА_1 у позові на те, що моментом набуття права власності на квартиру є 21 лютого 2023 року та будь-яких зобов'язань при отриманні в дарунок квартири він не приймав, не можуть слугувати підставою для зобов'язання КП «Дніпроводоканал» Департаменту благоустрою та інфраструктури ДМР виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 на оплату житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення в квартирі АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників квартири в розмірі 6 369,99 грн, оскільки власником 1/3 частини квартири позивач став з 17 лютого 2021 року та вказана заборгованість нарахована саме з лютого 2021 року.
Доказів того, що він не користувався послугами за спірною адресою не надано.
Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, не виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Також рішення підлягає скасуванні в частині стягнення з відповідача на користь держави судових витрат.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).
Позивача звільнено від сплати судового збору, втім у задоволенні його позову відмовлено.
Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ч.13 ч.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 610,40 грн. за подання частково задоволеної апеляційної скарги (з врахуванням того, що судом першої інстанції було задоволено 1 позовну вимогу, ставка за яку складала 1 073, 60 грн., а ставка судового збору за апеляційної скарги складає 150%).
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу комунального підприємства "Дніпроводоканал" Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог та в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання комунального підприємства «Дніпроводоканал» Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 на оплату житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення в квартирі АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників квартири в розмірі 6 369,99 грн. відмовити.
В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 листопада 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь комунального підприємства "Дніпроводоканал" Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 03341305) судовий збір у розмірі 1 610,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2024 року.
Головуючий: Е.Л.Демченко
Судді: А.П.Барильська
М.О.Макаров