Справа № 183/12304/23
№ 1-кс/183/151/24
08 лютого 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про передачу кримінального провадження № 12023046350000129 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального провадження передбаченого ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 296 КК України до іншого суду,
за участю сторін кримінального провадження:
заявника ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
встановив :
17.01.2024 до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_3 про відвід головуючого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження №12023046350000129 відкритого за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 296 КК України.
У скарзі ОСОБА_3 вказав, що в провадженні Новомосковськом міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № №12023046350000129 від 16.05.2023 відносно нього за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 125 КК України. Кримінальне провадження слухається суддею ОСОБА_4 . Вважає, що даний суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, оскільки склалися обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді з огляду на наступне: по-перше : відповідно до ст. ст. 8, 10 Кодексу суддівської етики : суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб. Суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонню і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя. Однак, незважаючи на приписи Кодексу, суддя при, розгляді кримінальної справи, явно виражає свою неповагу до нього. Неповага, упередженість судді спостерігалася під час розгляду справи. По даній справі були свідки та потерпілі особи що і в даному кримінальному провадженні. Безпідставно його було видалено з залу судового засідання. Отже, вважає що суддя є упереджений, відносно мене у нього склалося упереджене відношення і ось знову суддя слухає у відношенні нього іншу справу.
По-друге: суддя ОСОБА_4 , при розгляді даної справи є прямо, опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи, і він діє не відповідно до Закону підпорядковується йому. Вважає, що він обрав сторону звинувачення і буде всіляко сприяти інтересам прокурора. До нього у судді склалося неприязне відношення.
По-третє: свідок даного кримінального провадження є ОСОБА_6 , яка є працівником даного суду. Отже, у нього є всі підстави недовіри, як судді так і суду в цілому. Оскільки вона безпосередньо є заінтересованою особою на стороні потерпілих, виявляє до нього особисту неприязнь, може використати своє положення та вплинути на прийняття рішення по суті.
Однак, згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року : «Наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, у яких були б неможливі сумніви у його безсторонності. При цьому, при розгляді заяви про відвід, слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі». Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено, як порушення права особи на справедливий суд. Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження. З метою виключення будь-яких сумнівів в неупередженості судді при розгляді вказаної| справи, на підставі викладеного, керуючись ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 8, 9 Конституції України. Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» просить задовольнити відвід судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 та розглянути питання про передачу розгляду справи до іншого суду.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 оголосив заяву про відвід та передачу справи до іншого суду та підтримав її, відповідно до позиції заявника.
В судовому засіданні ОСОБА_3 відвід судді ОСОБА_4 та передачу справи до іншого суду, підтримав та пояснив, що підставою для відводу є його недовіра до судді, та передача справи до іншого суду буде сприяти об'єктивному розгляду двох кримінальних проваджень.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши обставини вказані у заяві про відвід, та підстави для визначення підсудності у кримінальному провадженні, суд дійшов до наступних висновків.
Положення ст.ст. 75, 76 КПК України визначають підстави відводу слідчого судді, а саме слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно із ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Щодо безсторонності суду при розгляді справ, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України», наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Однією з процесуальних форм забезпечення об'єктивності та неупередженості судового розгляду є гарантоване законом право відводу у визначених законом випадках. Як випливає зі змісту норм КПК України, відвід судді є одним з механізмів, що забезпечує законність та обґрунтованість судового рішення.
Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
За таких обставин, норми КПК України не містять положень, які-б перешкоджали судді ОСОБА_4 брати участь в розгляді кримінального правопорушення за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 296 КК України.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 , оскільки суду не надано ніяких доказів наявності підстав, передбачених ст. ст. 75, 76 КПК України, або будь яких інших доказів наявності підстав необ'єктивності та упередженості судді, які виключають можливість участі судді у кримінальному провадженні, як і не наведено достатніх доводів на підтвердження наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Щодо вимог ОСОБА_3 про передачу кримінального провадження до іншого суду у зв'язку з наявністю заінтересованості свідка ОСОБА_6 , яка є працівником Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та зможе вплинути на розгляд справи, то суд зазначає наступне. Ст. 32 КПК України визначено територіальну підсудність кримінальних проваджень. КПК не передбачено вирішення територіальної підсудності кримінального провадження, окремо, поза межами судового розгляду. Заявник ОСОБА_3 на свій розсуд трактує положення КПК України, незважаючи на відсутність законних підстав розгляду такої заяви, або клопотання окремо.
Таким чином суд вважає, що в задоволенні вимог ОСОБА_3 про передачу кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 296 КК України до іншого суду необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 75, 76, 81 КПК України, суд, -
постановив:
відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його заяви про відвід головуючого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 .
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його заяви про передачу розгляду кримінального провадження № 12023046350000129 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального провадження передбаченого ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 296 КК України до іншого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1