Постанова від 07.02.2024 по справі 162/1005/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 162/1005/23 пров. № А/857/1122/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Любешівського районного суду Волинської обл. від 28.12.2023р. про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Камінь-Каширського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним і скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення (суддя суду І інстанції: Савич А.С., час та місце постановлення ухвали суду першої інстанції: 14 год. 42 хв. 28.12.2023р., смт.Любешів Волинської обл.; дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції: не зазначена),-

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною ухвалою Любешівського районного суду Волинської обл. від 28.12.2023р. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено; залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Камінь-Каширського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним і скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення (а.с.30-32).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного залишення позову без розгляду (а.с.35-41).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обставини, які викладені в протоколі серії ВН № 140/140 від 07.09.2023р. та спірній постанові відповідача серії ВН № 140 від 11.09.2023р., є надуманими, оскільки він не взаємодіяв з відповідачем та його посадовими особами з питань вручення повістки, про час та місце розгляду справи його не повідомляли.

Акт про відмову в отриманні повістки від 07.09.2023р. складений відповідачем з істотними недоліками, а саме: згаданих в ньому свідків неможливо ідентифікувати; діючим законодавством не передбачено складання такого документа.

Окрім цього, суд дійшов до помилкового висновку про те, що позивачу була скерована копія спірної постанови серії ВН № 140 від 11.09.2023р., оскільки доказів такого не представлено.

Відтак, позивач не міг передбачити складання стосовно нього адміністративних матеріалів; фактично про наявність спірної постанови він дізнався із постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 73276061 від 09.11.2023р.

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 24.11.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля поштового відправлення) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови Камінь-Каширського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки серії ВН № 140 від 11.09.2023р. та поновити його; скасувати постанову Камінь-Каширського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки серії ВН № 140 від 11.09.2023р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн., а провадження в справі закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь понесені судові витрати в розмірі 536 грн. 80 коп. сплаченого судового збору (а.с.1-3).

Ухвалою суду від 30.11.2023р. відкрито провадження у справі, при цьому питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду буде вирішено під час судового розгляду справи (а.с.12 і на звороті).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про складення відносно нього адміністративних матеріалів за ч.2 ст.210 КУпАП, а відтак повинен розуміти наслідки своїх дій, мав можливість оскаржити постанову в межах установлених строків.

Однак, звернувшись 24.11.2023р. до суду із розглядуваним позовом, позивач пропустив строк звернення до суду, який закінчився 22.09.2023р., при цьому не навів поважних причин його пропуску.

Отже, наведені позивачем в позовній заяві підстави для поновлення пропущеного строку є неповажними.

Між тим, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції із порушенням вимог процесуального закону, виходячи з наступного.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає першочерговим надання оцінки доводам автора апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, з огляду на таке.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Питання залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин врегульовані діючим процесуальним законом.

Зокрема, відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

У статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4).

Системний аналіз положень ст.123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (ч.ч.3 і 4 ст.123 КАС України).

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11.02.2021р. у справі № 140/2046/19, від 10.06.2020р. у справі № 620/1715/19, від 23.09.2020р. у справі № 640/5645/19, від 03.12.2020р. у справі № 817/660/18, від 17.03.2021р. у справі № 160/3092/20, від 18.03.2021р. у справі № 640/23204/19, від 20.04.2021р. у справі № 640/17351/19, від 14.07.2022р. у справі № 380/10649/21, від 09.06.2022р. у справі № 160/15960/20, від 05.05.2022р. у справі № 420/6134/21, від 31.10.2023р. у справі № 140/2568/22.

Отже, норми КАС України допускають ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.

Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.

Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов'язковому порядку має бути з'ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

Таким чином суд першої інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.

Факт пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду було виявлено судом першої інстанції після відкриття провадження в адміністративній справі, при цьому наведені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнані неповажними.

Зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду іншими підставами.

Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати нову заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші причини пропуску вказаного строку.

Отже, суд першої інстанції не надав можливості позивачу звернутися із повторною заявою про поновлення пропущеного строку та обґрунтувати нові підстави поважності пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, позивачу не було надано можливості навести свої міркування та надати відповідні докази, у разі їх наявності, з метою обґрунтування поважності причин звернення до суду з пропуском строку, визначеного ст.122 КАС України.

З огляду на наведене та застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов'язковою передумовою для застосування ч.3 ст.123 КАС України є надання позивачеві можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом (в розглядуваному випадку - нову заяву із викладенням інших причин пропуску строку звернення до суду).

Таким чином, суд першої інстанції, застосовуючи ч.3 ст.123 КАС України, допустив порушення вимог процесуального закону, не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості подати нову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та повідомити інші причини поважності пропущення такого строку.

Отже, суд першої інстанції не дотримався встановленого процесуального порядку вирішення питання щодо поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду.

Питання поважності причин пропущення строку звернення до суду є оціночним і залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропущення, тому, за наведених обставин, апеляційний суд не здійснює оцінку поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду.

Відтак, спірна ухвала суду від 28.12.2023р. про залишення позовної заяви без розгляду прийнята судом першої інстанції помилково.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за наведених умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, а відтак не відповідає вимогам закону, через що підлягає скасуванню.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ «Іліан проти Туреччини»).

Крім цього, у низці рішень ЄСПЛ, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18.11.2010р. (Заява № 8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Враховуючи зазначені положення законодавства апеляційний суд вважає, що залишення позовної заяви без розгляду в розглядуваному випадку призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на доступ до правосуддя.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового залишення позовної заяви без розгляду, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного спору по суті.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Любешівського районного суду Волинської обл. від 28.12.2023р. про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 162/1005/23 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 09.02.2024р.

Попередній документ
116897198
Наступний документ
116897200
Інформація про рішення:
№ рішення: 116897199
№ справи: 162/1005/23
Дата рішення: 07.02.2024
Дата публікації: 12.02.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (04.04.2024)
Дата надходження: 01.03.2024
Розклад засідань:
07.12.2023 11:30 Любешівський районний суд Волинської області
28.12.2023 14:00 Любешівський районний суд Волинської області
07.02.2024 09:30 Восьмий апеляційний адміністративний суд
20.03.2024 09:30 Любешівський районний суд Волинської області
27.03.2024 09:30 Любешівський районний суд Волинської області
03.04.2024 16:30 Любешівський районний суд Волинської області
04.04.2024 09:30 Любешівський районний суд Волинської області