07 лютого 2024 р.Справа № 440/11526/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Удовіченко С.О., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.10.23 року по справі № 440/11526/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та незаконними дій, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), стягнення моральної шкоди,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області щодо нарахування боргу ОСОБА_1 ,
- скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10534-1631/1721 від 20.07.2023.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної вимоги, оскільки позивач перебуває на податковому обліку як особа, яка провадить незалежну професійну адвокатську діяльність, а також по 2018 рік був найманим працівником.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області щодо нарахування боргу ОСОБА_1 боргу в розмірі 4157,96 грн станом на 20.07.2023.
Визнано протиправною та касовано вимогу Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10534-1631/1721 від 20.07.2023.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1210 від 11.05.2012, посвідчення адвоката України №1210 від 26.08.2015.
Відповідно до записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 04.05.2007 ОСОБА_1 у період з 05.03.2015 по 25.01.2018 працював на посаді начальника відділу правового забезпечення в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».
14.02.2019 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2417-51/137, якою ГУ ДПС у Полтавській області вимагало у ОСОБА_1 сплатити недоїмку за платежем з єдиного внеску в сумі 8448,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №440/2257/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2019 № Ф-2417-51/137.
02.09.2019 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2417-51/6092, якою ГУ ДПС у Полтавській області вимагало у ОСОБА_1 сплатити недоїмку за платежем з єдиного внеску в сумі 8448,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №440/2805/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2019 №Ф-2417-51/6092.
06.11.2020 №Ф-2417-51/6269 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2417-51/6269, якою ГУ ДПС у Полтавській області вимагало у ОСОБА_1 сплатити недоїмку за платежем з єдиного внеску в сумі 6369,84 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №440/7557/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), стягнення моральної шкоди задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-2417-51/6269, у іншій частині позовних вимог відмовлено
16.06.2021 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2417-51/2277, якою ГУ ДПС у Полтавській області вимагало у ОСОБА_1 сплатити недоїмку за платежем з єдиного внеску в сумі 4487,96 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №440/7714/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та незаконними дій, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-2417-51/2277 від 16.06.2021.
20.07.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10534-1631/1721, якою ГУ ДПС у Полтавській області вимагало у ОСОБА_1 сплатити недоїмку за платежем з єдиного внеску в сумі 4157,96 грн.
Не погодившись з вимогою про сплату (боргу) недоїмки №Ф-10534-1631/1721 від 20.07.2023 позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ст. 2 Закону № 2464-VI, дія Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абз. 1 п. 1, п. п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Тобто, платниками єдиного соціального внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від такої діяльності. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного внеску. Проте, з метою забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, законодавцем встановлено, що за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, зобов'язана самостійно визначити цю базу, але розмір єдиного внеску при цьому не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Таким чином, задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законом встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 27.02.2020 у справі № 440/5632/18 та від 01.04.2020 у справі №140/2475/19, відповідно до яких самозайнята особа зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Якщо особа є найманим працівником, то така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску самозайнятими особами та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби як самозайнятої особи не впливає на викладені висновки суду, оскільки взяття на облік самозайнятих осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Судовим розглядом встановлено, що у період з 22.03.2010 до 25.01.2018 позивач був найманим працівником в ПАТ КБ "ПриватБанк" та за вказаний період обов'язок сплати за позивача єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладений на його роботодавця відповідно до чинного законодавства та його роботодавець повинен сплачувати за позивача єдиний внесок у розмірах, визначених законодавством.
Відтак, обставини того, що позивач є застрахованою особою в розумінні Закону №2464-VI і єдиний внесок за нього в 2017 році повинен був нараховувати та сплачувати його роботодавець, виключав обов'язок позивача зі сплати у цей період єдиного внеску ще й як самозайнятою особою.
Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №440/2257/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-2417-51/137. При цьому судом встановлено, що припинивши трудові відносини з ПАТ КБ "ПриватБанк", позивач на виконання вимог Закон № 2464-VI подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, відповідно до якого сума нарахованого єдиного внеску становить 9828,72 грн, що підтверджено наданими представником відповідача копіями відповідного звіту та квитанції № 2 від 03.05.2019 про прийняття останнього. Також відповідно до наявних в матеріалах справи копій платіжних документів позивачем за 2-4 квартали 2018 року сплачено єдиний внесок за 2018 рік, а саме: від 20.04.2018 № 0.0.107504635.1, від 19.07.2018 №0.0.1085405061.1, від 13.10.2018 та від 04.01.2019 по 2457,18 грн кожна, тобто на загальну суму 9828,72 грн. Відповідні платежі зараховані контролюючим органом, що підтверджено витягом зворотного боку облікової картки платника. В той же час відповідачем самостійно 02.05.2018 здійснено нарахування єдиного внеску для позивача в сумі 8448,00 грн терміном сплати 02.05.2018 та, з урахуванням несплати позивачем 02.05.2018 суми нарахованого відповідачем в це й же день єдиного внеску, відповідачем збільшено недоїмку по нарахуванню єдиного внеску на підставі документу №3981890/ev від 02.05.2018. Платежі по сплаті єдиного внеску за 2018 рік, а саме: в період, коли позивач не працював в ПАТ КБ "Приватбанк", а здійснював незалежну професійну адвокатську діяльність, та які ним були самостійно сплачені на підставі вище вказаних квитанцій, відповідачем на підставі п. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI зараховано в рахунок погашення недоїмки нарахованої відповідачем за 2017 рік на підставі документу №3981890/ev від 02.05.2018.
В постанові від 23.03.2020 у справі №440/2257/19 Другий апеляційний адміністративний суд дійшов висновків, що законних підстав для самостійного нарахування відповідачем єдиного внеску для позивача за 2017 рік на суму 8448,00 грн у відповідача не було, а відтак відповідачем безпідставно зараховано здійснені позивачем платежі з єдиного внеску за 2018 рік в рахунок погашення безпідставного боргу за 2017 рік та протиправно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-2417-51/137.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, з урахуванням положень ч. 4 ст. 78 КАС України, вищевказані обставини, які встановлені судовими рішеннями у справі №440/2257/19, які набрали законної сили, не доказуються при розгляді вказаної справи.
В подальшому рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №440/2805/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2021, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2019 №Ф-2417-51/6092.
З наявної в матеріалах справи інтегрованої картки ОСОБА_1 вбачається, що позивачем за 3-4 квартали 2018 року та за 1-2 квартали 2019 року своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок, однак, сплачені суми зараховувалися відповідачем у рахунок погашення недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення з урахуванням погашення недоїмки за 2017 рік, оцінку безпідставності нарахування якої надано судовими рішеннями у справі №440/2257/19, які набрали законної сили.
рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №440/7557/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2021, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-2417-51/6269.
При цьому судом встановлено, що з інтегрованої картки ОСОБА_1 слідує, що позивачем за 3-4 квартали 2018 року, за 1-4 квартали 2019 року та за 1-3 квартали 2020 року своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок, однак, сплачені суми зараховувалися відповідачем у рахунок погашення недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення з урахуванням погашення недоїмки за 2017 рік, оцінку безпідставності нарахування якої надано судовими рішеннями у справі №440/2257/19, які набрали законної сили.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку або на єдиний рахунок.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно з п. 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (надалі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.
Оскільки вимоги про сплату боргу (недоїмки) складені на ім'я ОСОБА_1 вважалися відкликаними у день набрання законної сили відповідними судовими рішенням, то у контролюючого органу були відсутні правові підстави для зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску у рахунок погашення безпідставно нарахованої суми недоїмки за 2017 рік в розмірі 8448 грн, та подальшого погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску, внаслідок чого в інтегрованій картці позивача і виникла заборгованість зі сплати суми єдиного внеску в загальній сумі 4157,96 грн, яку відповідач вимагав сплатити цією вимогою.
При цьому позивач сплачував самостійно нарахований єдиний внесок відповідно до поданої ним звітності за 2018-2023 роки у встановлені Законом № 2464-VI строки.
З урахуванням встановлених по справі обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 по справі №440/11526/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 09.02.2024 року