09 лютого 2024 р. Справа № 440/15177/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 (суддя Слободянюк Н.І.; м. Полтава) по справі № 440/15177/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУНП в Полтавській області) в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати старшому сержанту поліції ОСОБА_1 , поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в повному розмірі грошового забезпечення, а саме: виплати, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року;
- зобов'язати Головного управління Національної поліції у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 виплату у розмірі 100000,00 грн, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року, без урахування податків і зборів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 122 та частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено позивачеві спосіб усунення недоліків шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій він просив визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити пропущений строк.
В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, що 17 лютого 2023 року позивач повернувся з відрядження в ГУ НП в Херсонській області на постійне місце дислокації особового складу ГУ НП у Полтавській області та 17 травня 2023 року між АО "Правовий компроміс" та позивачем укладено договір про надання правової допомоги для захисту порушених прав та законних інтересів останнього з питань невиплати додаткової грошової винагороди. З метою позасудового вирішення спору та збору доказів АО "Правовий компроміс" 02 червня 2023 року направлено адвокатський запит до ГУ НП у Полтавській області, на який листом від 04 липня 2023 року надано відповідь із відповідними документами. Вказаний лист отримано позивачем 14 липня 2023 року, а тому саме в цей момент позивачем встановлений факт протиправної бездіяльності відповідача. Таким чином, обрахунок тримісячного строку звернення до адміністративного суду із цим позовом відраховується з 14 липня 2023 року та закінчується 14 жовтня 2023 року. Позивач проходить службу в органі Національної поліції, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час, ускладнило йому своєчасне звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року вказані представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду з позовом визнано неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
Повертаючи адміністративний позов на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений законом трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, без поважних причин.
За висновком суду, позивач, повернувшись до місця постійної дислокації особового складу ГУ НП у Полтавській області у лютому 2023 року, мав можливість безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду як шляхом подання позовної заяви безпосередньо через канцелярію суду, так і шляхом направлення позовної заяви до суду по пошті або через систему "Електронний суд". Доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану вплинуло на можливість позивача своєчасно звернутися до суду з позовом, заява про поновлення строку звернення до суду не містить, відтак вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на її постановлення при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для правильного вирішення питання, з порушенням судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції проявлено надмірний формалізм у підході до розгляду цієї справи та відверте зневажливе ставлення до особи позивача, оскільки суд неправильно встановив фактичні обставини справи, не повно дослідив обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом. Вказує, що строк звернення до суду з цим позовом пропущено з поважних підстав, оскільки ним вживались заходи досудового врегулювання спору, у зв'язку з чим були законні очікування щодо поновлення відповідачем нарахування та виплати йому додаткової винагороди. Так, 04.07.2023 ГУ НП в Полтавській області надано відповідь на адвокатський запит, отриману позивачем лише 14.07.2023, до якої додано серед іншого копію розрахунку винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, проходження поліцейськими ГУ НП в Полтавській області зведеного загону ГУ НП в Полтавській області з 10.12.2022 по 17.02.2023 за формою, встановленою наказом МВС України № 775 від 28.11.2022 року. Виключно після отримання такого розрахунку позивачем встановлено та документально підтверджено виплату ГУ НП в Полтавській області додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн., а не 100 000 грн., згідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року. Тобто саме в цей момент - 14.07.2023 позивачем встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача. В подальшому, представник позивача зверталась до відповідача із адвокатськими запитами з метою з'ясування причин не виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди в повному обсязі та проханням їх проведення, відповідь на які отримала 29.08.2023. Крім того звертає увагу, що у період виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини він мав об'єктивні перешкоди для своєчасного звернення до адміністративного суду щодо невиплати відповідачем додаткової винагороди.
ГУ НП в Полтавській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
При цьому, реалізація особою права на звернення до суду із позовом чи заявою (клопотанням) повинна здійснюватись з дотримання встановленого законодавством процесуального порядку, зокрема, з дотриманням вимог КАС України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У цій справі спір стосується права позивача на виплату належного йому грошового забезпечення.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
Положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 року у справі № 280/6779/22.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Суд зазначає, що карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 року (постанова Уряду від 11.03.2020 року № 211) та закінчився 30.06.2023 року (постанова Уряду від 27.06.2023 року № 651).
З урахуванням наведеного, обчислення тримісячного строку для звернення до суду починається наступного дня після припинення дії карантину, а саме: з 01 липня 2023 і завершується 02 жовтня 2023 року ( з урахуванням ч. 6 ст. 120 КАС України).
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом 10.10.2023 року, тобто з пропущенням встановленого законом трьохмісячного строку, на 7 календарних днів.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій не повно встановив обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом у цій справі, виходячи із наступного.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», суди Полтавської області не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя.
Верховний Суд в своїх постановах неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Визнаючи наведені позивачем у заяві причини пропуску строку неповажними, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивач проходить службу в органах правопорядку, діяльність яких спрямовується на підтримання законності та порядку й оборонності держави, а також є учасником бойових дій.
При цьому, строк звернення до суду пропущений позивачем на 7 календарних днів, тобто не є значним.
Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених 233 КЗпП України.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22.
Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 року у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 року у справі № 120/16601/21-а.
Постановою Великої палати Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі № П/9901/736/18 встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі “Bellet v. France” Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи, що позивач на час виникнення спірних правовідносин та на час звернення до суду з цим позовом проходив службу в територіальному органі Національної поліції під час дії воєнного стану, введеного в Україні у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, що у сукупністю з іншими, наведеними у заяві обставинами, ускладнило йому своєчасне звернення до адміністративного суду з позовом, а також враховуючи ту обставину, що строк звернення до суду з позовом позивачем пропущено лише на 7 календарних днів, колегія суддів вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду та поновити такий строк.
Натомість, суд першої інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу через пропущення останнім строку звернення до суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволеною, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції ухвалив судове рішення із порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 440/15177/23 - скасувати.
Адміністративну справу № 440/15177/23 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова