08 лютого 2024 р. м. Чернівці справа № 600/7050/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 03.05.2023р. №241670057778 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності згідно ч.1 ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно ч.1 ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 18.04.2023р. відповідно до встановлення інвалідності від 18.04.2023р., зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1983р. по 12.05.2008р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.03.1987р. та згідно диплому № НОМЕР_2 від 02.03.1987р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням пенсійного органу йому відмовлено у призначенні по інвалідності пенсії через те, що за даними реєстру застрахованих осіб підтверджений страховий стаж становить 11 років 1 день. За поданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 відповідачем не зараховано:
- періоди роботи відповідно до трудової книжки, оскільки дата народження не відповідає паспортним даним громадянина України;
- періоди навчання з 01.09.1983 по 02.03.1987 відповідно до диплому № НОМЕР_2 , оскільки в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.
Позивач вважає таке рішення органу Пенсійного фонду незаконним, оскільки обов'язок ведення трудових книжок законодавцем покладено на адміністрацію підприємств, установ, організацій, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення всіх періодів роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням цього стажу. Відповідно, на думку позивача, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для не врахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позов, не повідомив причини не подання відзиву, у зв'язку з чим, суд, на підставі ч.6 ст.162 КАС України, вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААГ №350489 встановлено третю групу інвалідності (загальне захворювання).
26.04.2023р. позивач подав заяву про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До заяви додавалася трудова книжка серії НОМЕР_1 .
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (далі - Порядок №22-1), за принципом екстериторіальності, органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішенням відповідача від 03.05.2023р. №241670057778 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж становить 13 років. Страховий стаж позивача визначено 11 років 1 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 01.09.1983р. по 02.03.1987р. відповідно до диплому № НОМЕР_2 , оскільки в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії; періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження не відповідає паспортним даним громадянина України.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (Закон - №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії досяг пенсійного віку 54 роки та є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується відповідною довідкою.
Таким чином, для призначення пенсії позивачу необхідно мати 13 років страхового стажу. Саме відсутність 13 років страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії.
До страхового стажу не враховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , включаючи період навчання з 01.09.1983р. по 02.03.1987р.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону №1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788), відповідно до ст.56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Записи про періоди роботи позивача з 01.09.1983р. по 12.05.2008р. виконані у відповідності до правил ведення трудових книжок, містять дати та номери наказів.
Лише на титульній сторінці трудової книжки дата народження ОСОБА_1 зазначена як " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", натомість дата народження згідно паспорта " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". Тобто, допущено описку у числі, яке позначає місяць народження позивача. Саме зазначена обставина стала підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи за трудовою книжкою.
Недотримання роботодавцем правил заповнення трудової книжки не є виною позивача. Неналежне виконання своїх обов'язків відповідальними особами не може покладати на позивача відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до страхового стажу значного періоду роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії за віком.
Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивача в неналежному заповненні її трудової книжки немає, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018р. по справі №754/14898/15-а.
Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду, відображеного у трудовій книжці НОМЕР_1 є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.
Крім того, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
На переконання суду, підстава не врахування повністю періодів роботи за трудовою книжкою з такої підстави, яку застосував відповідач є необґрунтованою, тобто стаж позивача, що обрахований відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не відповідає записам трудової книжки щодо періодів трудової діяльності (зайнятості).
Щодо не зарахування періоду навчання з підстав відсутності у дипломі підпису голови екзаменаційної комісії суд зазначає, що вказаний вище диплом не мiстить помарок, виправлень, на ньому є пiдписи директора навчального закладу, заступника директора та печатка, проставлена вiдмiтка про видачу та реєстраційний номер.
Отже, з указаного диплома можна визначити також вci данi для встановлення навчання позивача для зарахування до трудового стажу.
Суд звертає увагу, що навчання позивача додатково пiдтверджує надана останнім суду копія трудової книжки серії НОМЕР_1 , в якій міститься запис №3 від 09.03.1987 про прийняття на роботу позивача старшим наладчиком токарних автоматів і напівавтоматів 5 розряду, саме таку кваліфікацію присвоєно позивачу згідно диплому № НОМЕР_2 .
З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним не зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 03.05.2023 №241670057778 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню, а періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та період навчання відповідно до диплома № НОМЕР_2 належить зарахувати до страхового стажу позивача.
Пенсія, так само як і заробітна платня, є за своєю правовою природою взаємопов'язаними та рівнозначними формами соціального забезпечення, які виплачуються пенсіонерам та працівникам. Відмова у призначенні позивачу пенсії порушує його право мирно володіти своїм майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відмова у призначенні пенсії істотно знижує рівень соціального забезпечення та фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених ст. 46 Конституції України, а отже є незаконною, порушує принципи справедливості та рівності громадян перед Законом та зменшує захищеність в умовах постійного зростання цін на товари та послуги.
Водночас, позовна вимога про зобов'язання призначити пенсію задоволенню не підлягає, оскільки зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи спірні періоди є достатнім способом захисту порушеного права позивача. Призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів ПФУ, суд не має повноважень визначати всі необхідні умови для призначення пенсії, у тому числі обраховувати необхідний страховий стаж та зобов'язувати органи ПФУ призначити пенсію.
З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на необґрунтованість і передчасність прийнятого оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права останнього буде, окрім визнання протиправним та скасування вказаного рішення, і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як органу, який приймав оскаржуване рішення, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та зарахувати періоди роботи, зазначені у трудовій книжці та період навчання з 01.09.1983 по 02.03.1987.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.11.2023 про відкриття провадження у справі відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Позивачем у відповідності до положень частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" і Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" при поданні цього позову мав бути сплачений судовий збір в розмірі 1073,60грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року) як для позову немайнового характеру.
З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області 536,80грн судових витрат з оплати судового збору, що є пропорційним до задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позивач фактично не сплачував судовий збір, оскільки його внесення до бюджету при відкритті провадження у справі відстрочено до ухвалення рішення у справі, то з огляду на часткове задоволення позову, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 536,80грн, належить стягнути з нього на користь держави. Решту розміру судового збору в сумі 536,80грн підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 03.05.2023р. №241670057778 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності згідно ч.1 ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому пенсії по інвалідності від 26.04.2023р. та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1983р. по 12.05.2008р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.03.1987р. та згідно диплому № НОМЕР_2 від 02.03.1987р.
4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь держави судовий збір, що підлягає сплаті за подання адміністративного позову в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80коп. на наступні реквізити: Отримувач коштів: Чернів.ГУК/Чернівецька ТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37836095; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Рахунок отримувача: UA538999980313141206084024405 , Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
6. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що підлягає сплаті за подання адміністративного позову в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80коп. на наступні реквізити: Отримувач коштів: Чернів.ГУК/Чернівецька ТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37836095; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Рахунок отримувача: UA538999980313141206084024405 , Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П'ятницька, 83А, м. Чернігів Чернігівська область, 14005; код ЄДРПОУ 21390940)
Суддя В.О. Кушнір