08 лютого 2024 року справа № 580/5895/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в особі командира щодо незвільнення позивача з військової служби у запас через сімейні обставини або інші поважні причини (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років);
- зобов'язати відповідача в особі командира, розглянути рапорт про звільнення поданий позивачем та звільнити останнього з військової служби у запас через сімейні обставини або інші поважні причини (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років) та виключити зі списків особового складу військової частини Збройних Сил України;
- зобов'язати відповідача в особі командира, при розгляді рапорту поданого позивачем, надати останньому направлення і скерувати на проходження військово - лікарської комісії (ВЛК) з подальшим врахуванням висновку про проходження військово-лікарської комісії при звільненні зі служби у військовій частині Збройних Сил України;
- зобов'язати відповідача в особі командира, при розгляді рапорту поданого позивачем, за наслідками проходження ВЛК, надати останньому направлення і скерувати на проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 26.02.2022 проходить військову службу за мобілізацією на посаді солдат-стрілець НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони ( НОМЕР_2 ОБрТрО) у військовій частині НОМЕР_1 ЗС України. 27.01.2023 позивачем подано рапорт по службі керівництву військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Відповіді на рапорт позивачем не отримано. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного від 17.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, де зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 22.07.2023 № 205, відповідно до рапорту солдата (вх. № 1151 від 22.07.2023) солдат ОСОБА_1 справи та посаду здав, та з 22.07.2023 виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, знятий з продовольчого забезпечення, і вибув до нового місця служби. Позивач не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , а проходить військову службу в іншому підрозділі, а саме військовій частині НОМЕР_4 . За інформацією військової частини НОМЕР_4 станом на момент написання відзиву позивачем рапорту на звільнення за новим місцем проходження військової служби не подавалось. До 22.07.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 за призовом під час мобілізації, на період дії воєнного стану. 27.01.2023 позивачем подано рапорт по службі керівництву військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. 27.01.2023 командир 2 стрілецької роти капітан ОСОБА_2 склав рапорт адресований ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , де клопотав по суті рапорту позивача, а свою чергу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 клопотав по суті рапорту позивача командиру військової частини НОМЕР_5 . Тобто рапорт поданий по команді. Позивачем разом із його рапортом на звільнення з військової служби не надано оригінали документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Крім того, копії доданих документів, а саме Рішення Марківського районного суду Луганської області від 28.09.2016 мали вкрай низьку якість, та були нечитаємими. В подальшому, враховуючи зазначені обставини, рапорт солдата ОСОБА_1 було залишено без реалізації та повернуто заявнику для усунення недоліків. Зазначене пояснює відсутність реєстраційного облікового номеру вхідної кореспонденції та вхідних документів військової частини НОМЕР_3 . Також, солдату ОСОБА_1 були надані рекомендації щодо документального підтвердження зазначеної підстави на звільнення, а саме самостійного виховання дитини (дітей) віком до 18 років. Позивачем до рапорту не додано документи, які свідчать про виховання ним дитини самостійно. Відповідач зазначає, що діяв у відповідності до встановленого порядку та у межах своїх повноважень, та на підставі поданих документів солдатом ОСОБА_1 не визначено підтвердження самостійного виховання малолітньої дитини, а тому відсутні достатні підстави для звільнення з військової служби, а звернення до суду є передчасним.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 з 26.02.2022 проходив військову службу за мобілізацією на посаді солдат-стрілець НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони ( НОМЕР_2 ОБрТрО) у військовій частині НОМЕР_1 ЗС України.
27.01.2023 позивачем подано рапорт по службі керівництву військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 командир 2 стрілецької роти капітан ОСОБА_2 склав рапорт адресований ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , де клопотав по суті рапорту позивача, а свою чергу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 клопотав по суті рапорту позивача командиру військової частини НОМЕР_5 .
У рапорті від 27.01.2023, який адресовано командиру 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 зазначено: "Прошу Вашого клопотання перед вищим командуванням про звільнення солдата ОСОБА_1 у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" за сімейними обставинами - військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років. Від направлення на ВЛК для звільнення з лав ЗСУ відмовляюсь. Проходити службу в резерві не бажаю. Після звільнення прошу направити на облік до Черкаського РТЦК та СП Черкаської області, м. Сміла".
Відомостей про додані до рапорту документи позивачем у рапорті не зазначено.
Як підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву до рапорту додано такі документи:
- рішення Марківського районного суду Луганської області від 28.09.2016;
- довідку Ротмістрівської сільської ради від 25.01.2023 № 02-38/119.
Відповіді на рапорт позивачем не отримано.
Проте, як встановлено судом рапорт солдата ОСОБА_1 було залишено без реалізації та повернуто заявнику для усунення недоліків. Рекомендовано надати інші документи, що підтверджували б ухилення матір 'ю від обов'язку виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 та самостійне виховання дитини ОСОБА_1 , а саме довідку із виконавчої служби про несплату та заборгованість зі сплати матір 'ю аліментів на дитину, довідку із органу опіки та піклування про ухилення матір'ю від обов'язку виховання малолітньої дитини, або рішення суду про позбавлення матері батьківських прав, або інші докази спільного проживання дитини з батьком та здійснення самостійного виховання.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 22.07.2023 № 205, відповідно до рапорту солдата (вх. № 1151 від 22.07.2023) солдат ОСОБА_1 справи та посаду здав, та з 22.07.2023 виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, знятий з продовольчого забезпечення, і вибув до нового місця служби.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, Законом України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 № 389-VІІІ, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24.03.1999 № 548-ХІV.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Воєнний стан в Україні діє і на даний час.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про оборону України” особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону № 2232-XII розрізняють наступні види військової служби:
- строкова військова служба;
- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військова служба за контрактом осіб рядового складу;
- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до матеріалів справи до 22.07.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації, на період дії воєнного стану.
Згідно з підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час дії воєнного стану:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
- у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
- перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
- якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Судом встановлено, що позивач просив звільнити його з військової служби згідно з абз. 1 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частиною третьою ст. 24 Закону № 2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абз. 2 п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.
Судом встановлено, що 27.01.2023 позивачем подано рапорт по службі керівництву військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. 27.01.2023 командир 2 стрілецької роти капітан ОСОБА_2 склав рапорт адресований ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , де клопотав по суті рапорту позивача, а свою чергу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 клопотав по суті рапорту позивача командиру військової частини НОМЕР_5 .
Отже, рапорт поданий по команді.
Розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Всупереч зазначених вимог позивачем до рапорту на звільнення з військової служби не додано документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, копії доданих документів, а саме рішення Марківського районного суду Луганської області від 28.09.2016 мали вкрай низьку якість, та були нечитаємими. Враховуючи зазначені обставини, рапорт солдата ОСОБА_5 було залишено без реалізації та повернуто заявнику для усунення недоліків. Зазначене пояснює відсутність реєстраційного облікового номеру вхідної кореспонденції та вхідних документів військової частини НОМЕР_3 . Також, солдату ОСОБА_1 були надані рекомендації щодо документального підтвердження зазначеної підстави на звільнення, а саме самостійного виховання дитини (дітей) віком до 18 років.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дітей врегульовані Сімейним кодексом України (далі - СК України).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою ст. 157 цього Кодексу.
Зокрема, Рішення Марківського районного суду Луганської області від 28.09.2016 яким судом задоволено розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не впливає на обсяг прав і не звільняє від обоє 'язків останніх щодо дитини.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Статтею 164 СК України передбачено можливість та визначено підстави позбавлення батьківських прав за рішенням суду.
З наведених норм вбачається, що проживання батьків дитини окремо, розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з одним з них не впливає на обсяг прав та обов'язків батьків щодо виховання дитини. Не звільняє того з батьків, хто проживає окремо від обов'язку та не позбавляє права брати особисту участь у вихованні дитини.
Схожа позиція Верховного Судом викладена в постанові від 13.06.2018 за результатами розгляду справи № 822/2446/17, а саме: розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що передбачає обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.
В рішенні суду Марківського районного суду Луганської області від 28,09.2016 місце проживання дитини з одним із батьків не встановлювалось.
Також, рішення Марківського районного суду Луганської області від 22.07.2020 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини, не впливає на обсяг прав батьків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Крім того, відповідно довідки Ротмістрівської сільської ради від 25.01.2023 № 02-38/119 встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 , 2013 р.н. починаючи з березня 2022 року по теперішній час проживає у Німеччині з родичами.
З огляду на зазначене, з березня 2022 року ОСОБА_1 не здійснюється виховання малолітньої дитини.
Враховуючи вищезазначене, за таких обставин, обґрунтованим висновок про те, що додані позивачем до рапорту документи не свідчать про виховання ним дитини самостійно.
З огляду на таке, суд погоджується з доводами відповідача, що документи позивача не підтверджують ухилення матір'ю від обов'язку виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 та самостійне виховання дитини ОСОБА_1 .
Також з відзиву на позовну заяву слідує, що інших документів, які підтверджують ухилення матір'ю від обов'язку виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 та самостійне виховання дитини ОСОБА_1 до рапорту додано не було.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача надати позивачу направлення і скерувати на проходження військово - лікарської комісії (ВЛК) з подальшим врахуванням висновку про проходження військово-лікарської комісії при звільненні зі служби у військовій частині Збройних Сил України, суд зазначає, що така вимога також не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач самостійно відмовився від направлення на ВЛК для звільнення з лав ЗСУ, що вбачається з тексту рапорту позивача від 27.01.2023.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_3 діяла у відповідності до встановленого порядку, у межах своїх повноважень та на підставі поданих документів. ОСОБА_1 не підтверджено самостійного виховання малолітньої дитини, а тому відсутні достатні підстави для звільнення з військової служби, звернення до суду є передчасним з огляду на те, що рапорт солдата ОСОБА_1 було залишено без реалізації та повернуто заявнику для усунення недоліків, а тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ