м. Вінниця
09 лютого 2024 р. Справа № 120/15788/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 12.09.2023 позивач прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення "Могилів-Подільський-Отач" маючи на меті здійснити виїзд за кордон в Республіку Молдова. Під час перевірки надав посадовій особі відповідача усі необхідні для виїзду за кордон документи, однак отримав відмову у виїзді за кордон з причин не вірного внесення інформації в базу даних "Шлях" згідно п. 2-1 - 2-18 п. 2.9 Правил перетинання державного кордону громадянами України.
Позивач наголосив на тому, що в оскаржуваному рішенні не вказано, яка саме інформація не вірно внесена в базу даних Шлях. Також зазначив, що посилання на п. 2-1 - 2-18 п. 2.9 Правил є некоректним та не дають можливості чітко встановити законні підстави для відмови у виїзді з України. За наведених обставин вважає, що рішення про відмову у перетинанні державного кордону є протиправним і таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Ухвалою від 18.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
09.11.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначив, що пунктом 2-9 Правил перетинання ДКУ передбачено, у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.
Ураховуючи зазначене та вимоги п. 2-9 Правил перетинання ДКУ, наявність інформації про водіїв, внесеної до інформаційної системи не відповідало фактичним обставинам. На підставі цього, уповноваженим службовим особам Держприкордонслужби надані повноваження відмовляти таким особам у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
З пояснень старшого інспектора віпс «Могилів-Подільський» (тип А) впс «Могилів-Подільський) (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта ОСОБА_2 встановлено, що: «О 23:05 12 вересня їй надійшла доповідь від прикордонного наряду «Перевірка документів» майстер-сержанта ОСОБА_3 , що на напрямку виїзд з України прибули двоє громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які, як підстави для виїзду закордон громадян України під час дії правового режиму воєнного стану, надали документи на систему «Шлях». Державний кордон України під час дії воєнного стану перетинають вперше. Прийнято рішення про проведення співбесіди з даними громадянами у зв'язку зі спрацюванням індикаторів профілю ризику №3 2010 01 У «Незаконне перетинання державного кордону військовозобов'язаними громадянами України». В ході проведення співбесіду було встановлено, що особи перетинають кордон на транспортних засобах повна маса якого 3500 кг; документи щодо перетину кордону оформлені на пункті пропуску «Порубне»; мають на меті завезти на територію України причеп-цистерну, яким шляхом вони мають це зробити пояснити не можуть. За результатами співбесіди було прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України даним громадянам у зв'язку з некоректним внесенням даних в базу даних «Шлях». Після оформлення та вручення рішення про відмову в перетинанні державного кордону, громадяни повернулись на територію України».
За наведених обставин відповідач вважає, що рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону є правомірним та скасуванню не підлягає.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с. 7-8).
05.09.2023 позивач отримав посвідчення водія категорії "В" (а.с. 14)
З 07.09.2023 ОСОБА_1 призначено на посада водія експедитора ТОВ "ВАЙЗ ТРАНС", що підтверджується копією наказу ТОВ "ВАЙЗ ТРАНС" від 06.09.2023 за №18-к "Про прийом на роботу ОСОБА_1 " (а.с. 13).
Згідно виданого директором ТОВ "ВАЙЗ ТРАНС" Наказу від 12.09.2023 за №21-К "Про службове відрядження за кордон" (а.с. 15), у зв'язку з господарською необхідністю виконання умов Контракту №350 від 03.03.2023 з компанією "HARSAN TANKER TREYLER ITH.IHR. SANAYI TICARET LTD.STI", Туреччина з метою отримання товару наказано відрядити зі збереженням заробітної плати водія експедитора ОСОБА_1 у службове відрядження до компанії "HARSAN TANKER TREYLER ITH.IHR. SANAYI TICARET LTD.STI", Туреччина для виконання умов контракту, а саме отримання товару. Строк відрядження з 12.09.2023 по 23.09.2023.
12.09.2023 позивач прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення "Могилів-Подільський-Отач" маючи на меті здійснити виїзд за кордон.
Як вказує позивач у позовній заяві, для підтвердження права на перетин державного кордону позивач, окрім іншого, надав: паспорт громадянина України для виїзду закордон та копію міжнародного контракту №350 від 03.03.2023, укладеного між ТОВ "ВАЙЗ ТРАНС" та компанією "HARSAN TANKER TREYLER ITH.IHR. SANAYI TICARET LTD.STI".
За результатами огляду поданих позивачем документів посадовою особою відповідача 12.09.2023 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, ОСОБА_1 .
У рішенні причиною для відмови ОСОБА_1 у виїзді з України зазначено: "що у вищезазначеного громадянина України не вірно внесена інформація в базу даних "Шлях" згідно п. 2-1 - 2-18 п. 2.9 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року"
Вважаючи рішення про відмову у перетинанні державного кордону протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI).
Відповідно до ст.2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Частинами 3-5 статті 2 Закону №1710-VI встановлено, що прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.
Прикордонний контроль включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; 3) виконання доручень уповноважених державних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
Прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.
Відповідно до ст.6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
За правилами ч.1 ст. 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Закону №1710-VI форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв'язання спорів у цій сфері регулюються Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон №3857-XII).
Відповідно до частин 1, 2 ст.1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених таким Законом, та в'їхати в Україну.
На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.
Статтею 2 Закону №3857-XII визначено, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій зазначеної статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Згідно зі ст.3 Закону № 3857-XII перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону № 3857-XII та інших законів України.
На виконання вимог вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Відповідно до пункту 2 вказаних Правил, перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який регулярно продовжувався і діє на даний час.
Відповідно до пунктів 2-9 Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.
Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.
На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата; два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".
Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що підтвердженням права на перетинання державного кордону на виїзд з України чоловіків-водіїв, волонтерів є сукупність таких умов: наявність відповідного рішення про виїзд за межі України; наявність інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Встановлено, що гр. України ОСОБА_1 зареєстрований в системі «Шлях». При спробі перетину державного кордону пред'явив паспорт громадянина України для виїзду за кордон, копію міжнародного контракту №350 від 03.03.2023, укладеного між ТОВ "ВАЙЗ ТРАНС" та компанією "HARSAN TANKER TREYLER ITH.IHR. SANAYI TICARET LTD.STI", а також повідомив про мету та підстави виїзду з України (як водія-експедитора для отримання товару).
Також судом встановлено, що наказу від 12.09.2023 за №21-К "Про службове відрядження за кордон", позивача, в якості водія експедитора було відряджено у службове відрядження до компанії "HARSAN TANKER TREYLER ITH.IHR. SANAYI TICARET LTD.STI", Туреччина для виконання умов контракту, а саме з метою отримання товару - напівпричіпу-цистерни під маркою "HARSAN".
Згідно відомостей, що містяться в системі «Шлях», перетин державного кордону України позивач мав здійснити в якості першого водія на транспортному засобі марки RENAULT, модель MASTER, д.н.з НОМЕР_4 , який зареєстрований за перевізником ТОВ "ВАЙЗ ТРАНС" (а.с. 24). Також, в системі «Шлях» міститься інформація про те, що водій даного транспортного засобу ( ОСОБА_6 ) має посвідчення водія серії НОМЕР_5 категорії "В".
Поряд із цим, в системі «Шлях» наведено перелік вантажних транспортних засобів, які перебувають на обліку перевізника ТОВ "ВАЙЗ ТРАНС". Серед цих транспортних засобів значиться транспортний засіб марки RENAULT, модель MASTER, д.н.з НОМЕР_4 , повна маса якого становить 3500 кг.
В контексті наведеного суд враховує, що управління транспортними засобами, згідно з нормами, прийнятими на міжнародній Віденської конвенції про дорожній рух 1968 року, діляться на 4 групи:
Категорія А - мотоцикли;
Категорія B - легкові автомобілі;
Категорія C - грузові автомобілі;
Категорія D - автобуси.
Кожна з категорій може мати по одній або дві підкатегорії, позначені в правах цифрою 1 і 2, відповідно.
Порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами визначено у Положенні про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511).
Згідно пункту 2 вказаного Положення особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, в тому числі:
- Категорія B - легкові автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;
- Категорія С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);
- Категорія С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів).
Пунктом 5 Положення визначено, що водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.
До керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій BE, С1Е, СЕ, D1E і DE.
Аналіз вищенаведених положень дає підстави для формування висновку про те, що нормами чинного законодавства, в тому числі й міжнародного, чітко визначено категорії водіїв, які можуть бути допущені до керування того чи іншого транспортного засобу в залежності від типу та маси такого транспортного засобу.
В даному випадку, судом встановлено, що зазначений в системі «Шлях» транспортний засіб марки RENAULT, модель MASTER, д.н.з НОМЕР_4 , на якому позивач мав на меті перетнути державний кордон України, має повну масу 3500 кг.
Відповідно, до керування таким транспортним засобом згідно Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами можуть бути допущені водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій BE, С1Е, СЕ, D1E і DE.
В даному випадку судом встановлено, що позивач має посвідчення водія серії НОМЕР_5 категорії "В". Відповіді відомості відображені й системі "Шлях".
Водночас, у системі "Шлях" також визначено, що маючи категорію "В" ОСОБА_7 є першим водієм транспортного засобу марки RENAULT, модель MASTER, д.н.з НОМЕР_4 , повною масою 3500 кг, що суперечить як Положенню про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, адже позивач в силу встановленої йому категорії не має права на керування транспортним засобом, повна маса якого становить 3500 кг і більше.
З огляду на зазначену невідповідність інформації в системі "Шлях" також знаходять підґрунтя висловлені у відзиві на позовну заяву сумніви відповідача в обґрунтованості мети перетину державного кордону України, позаяк не маючи право на керування транспортним засобом повною масою 3500 кг, є незрозумілим, яким чином позивач мав виконати умови міжнародного контракту №350 від 03.03.2023, укладеного між ТОВ "ВАЙЗ ТРАНС" та компанією "HARSAN TANKER TREYLER ITH.IHR. SANAYI TICARET LTD.STI", в якості водія-експедитора.
Виходячи з аналізу правових норм та обставин даної справи, а також з врахуванням тої обставини, що позивач не зміг підтвердити мету поїздки, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 12.09.2023 відносно позивача, винесено правомірно.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не було вказано конкретних підстав відмови у перетині державного кордону, то суд виходить з наступного.
Як вже зазначалось вище, правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України № 1710-VI від 05.11.2009 «Про прикордонний контроль».
Частиною 1 ст.14 вказаного Закону передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч.2 ст.14 наведеного Закону).
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 967 від 14.12.2020 затверджено форми рішень про відмову в перетинанні державного кордону України.
Дана форма не містить такої вимоги для посадових осіб прикордонної служби, як конкретизацію підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а отже посадові особи прикордонної служби не зобов'язані у своєму рішенні зазначати такі підстави.
Також суд звертає увагу, що перелік підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», не є вичерпним, а передбачене частиною першою статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме відповідно до Правил № 57.
Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, його форма відповідає затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 967 від 14.12.2020.
При цьому, посадовою особою відповідача зазначені конкретні нормативні акти, на підставі яких позивача тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон.
Таким чином у зв'язку з встановленням обставин відсутності порушення з боку відповідача прав та законних інтересів позивача, суд приходить до переконання, що право особи порушено не було та, як наслідок, про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )
ІНФОРМАЦІЯ_2 прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (військова частина НОМЕР_1 ) (вул. Острівська, 2, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 14321819)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна