ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 лютого 2024 року Справа № 918/1156/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
позивача: Шумський Н.М.
відповідача: Грабовський В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2023 року у справі №918/1156/23 (повний текст складено 07 грудня 2023 року, суддя Романюк Р.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"
до фізичної особи - підприємця Немеш Олени Федорівни
про визнання договору продовженим
Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Немеш Олени Федорівни (далі - відповідач) про визнання Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року продовженим (пролонгованим) на новий строк.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2023 року у справі №918/1156/23 відмовлено в позові Приватного акціонерного товариства "Київстар" до фізичної особи - підприємця Немеш Олени Федорівни про визнання договору продовженим.
Вказане рішення обгрунтоване тим, що Договір з надання доступу до інфраструктури об'єкта №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року укладено між сторонами строком до 31 липня 2023 року, а тому, враховуючи, що однією із сторін цього правочину, у порядку та строки визначені пунктом 7.1 Договору, заявлено про припинення його дії, вказаний договір припинив свою дію у зв'язку із спливом строку, на який його було укладено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2023 року у справі №918/1156/23 та постановити нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що за результатами розгляду справи №918/352/23 встановлено, що з моменту укладення Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року та в подальшому, взяті сторонами зобов'язання виконувалися у повному обсязі, з чітким та неухильним додержанням погоджених між сторонами положень правочину. В процесі розгляду справи №918/352/23, відповідач скерував на адресу апелянта черговий лист, зі змісту якого вбачається, що не відмовляючись від підтвердження факту розірвання вищезазначеного договору з 30 листопада 2022 року, з метою усунення будь-яких сумнівів у небажанні власника у подальшому передавати у користування належне майно, повідомляє про відмову в пролонгації Договору на наступний рік та його припинення. При цьому, відповідач наполягає, що пролонгація неможлива також з підстав дострокового розірвання такого Договору ще 30 листопада 2022 року. При цьому, як вже зазначалося вище, повідомлення про дострокове припинення договору з 30 листопада 2022 року було безпідставне та необґрунтоване, а відтак договір залишався чинним та обов'язковим до виконання. Не погодившись із позицією, викладеною у листі, апелянт скерував на адресу відповідача власне обґрунтування неможливості проведення демонтажу телекомунікаційного обладнання ПрАТ "Київстар" в умовах дії правового режиму воєнного стану, адже таке може створити загрозу функціонуванню критично важливої інфраструктури держави та запропонував розглянути можливість продовження існуючих правовідносин до завершення/скасування правового режиму воєнного стану в Україні.
Скаржник зауважує, що жодних заперечень чи відмови у пропозиції щодо продовження строку дії Договору від відповідача на адресу апелянта не надходило, відтак апелянт правомірно трактував, що така мовчазна згода свідчить про надання згоди на продовження строку дії Договору та зобов'язань за ним. Більш того, після 31 липня 2023 року, сторони продовжували й надалі виконувати взяті на себе зобов'язання за Договором, апелянт продовжував користуватися елементами доступу до інфраструктури об'єкта та сплачувати кошти, а відповідач приймала вказані кошти та не здійснювала перешкоди у доступі до елементів інфраструктури об'єкта. На думку апелянта, вчинення таких характерних конклюдентних дій сторонами свідчить, що сторони погодили наявність та дійсність взаємних правовідносин, продовжили строк дії Договору та не заперечують щодо його чинності.
Апелянт стверджує, що при розгляді справи №918/1156/23, суд першої інстанції зобов'язаний був керуватися положеннями Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" та врахувати при прийнятті рішення частину 7 статті 16 Закону, якою визначено, що власник інфраструктури об'єкта доступу (відповідач) не має права розірвати договір з доступу без згоди замовника (апелянт) або відмовити йому у продовженні строку дії договору з доступу, за умови належного виконання замовником умов договору з доступу.
Крім того, на переконання скаржника, у випадку наявних правовідносин, які склалися між апелянтом та відповідачем, мало місце саме схвалення на продовження (пролонгацію) строку дії Договору, яке було реалізовано, як у формі мовчазної згоди (відсутності відповіді на лист щодо продовження існуючих правовідносин до завершення/скасування правового режиму воєнного стану в Україні), так і у вигляді конклюдентних дій (апелянт продовжував користуватися доступом до інфраструктури об'єкта, а відповідач приймав кошти за Доступ).
Листом №918/1156/23/8578/23 від 28 грудня 2023 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.
03 січня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/1156/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 січня 2024 року у справі №918/1156/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Київстар" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2023 року у справі №918/1156/23 та призначено дату судового засідання на 07 лютого 2024 року об 10:00 год.
12 січня 2024 року від фізичної особи-підприємця Немеш Олени Федорівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обгрунтування своїх доводів зазначає, що у спірних правовідносинах ФОП Немеш О.Ф. належним чином виконала свій обов'язок щодо доведення інформації про припинення дії Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року до ПрАТ "Київстар", надіславши йому повідомлення про припинення дії такого договору листом з описом вкладеного та повідомленням про вручення відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністру України № 270 від 5 березня 2009 року. Наявність відповідного повідомлення ФОП Немеш О.Ф. та належних доказів його надсилання для ПрАТ "Київстар" та отримання його останнім більш як за два місяці до закінчення терміну дії такого договору, свідчить про добросовісність звернення відповідача до позивача, вчинення відповідачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від позивача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства. Тобто, на переконання відповідача, Договір №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року є припиненим відповідно до положень пунктів 7.2, 7.3 відповідного договору, статей 202, 907 Цивільного кодексу України у зв'язку із закінченням строку дії договору.
Крім того, відповідач вважає, що Договір №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року не містить всіх істотних умов, які повинен містити договір з доступу згідно із частиною 6 статті 16 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікацій", а тому на такий договір не можуть поширюватися положення частини 7 статті 16 згаданого Закону.
Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 серпня 2022 року між фізичною особою - підприємцем Немеш Оленою Федорівною (Власник) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (Замовник), було укладено Договір з надання доступу до інфраструктури об'єкта № Р 19-22 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, замовник замовляє та оплачує, а власник надає право доступу до елементів інфраструктури об'єкта "Частина даху адміністративного приміщення", що розташований за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня, 10 (далі - інфраструктура об'єкта), для розміщення технічних засобів телекомунікацій (далі - доступ).
Відповідно до пункту 2.1 Договору, вартість доступу за цим договором (розмір щомісячної оплати) становить 10000 грн без ПДВ.
Згідно з пунктом 3.6 Договору, замовник зобов'язаний: не допускати підключення третіх осіб до мереж електропостачання, які забезпечують нормальну діяльність інфраструктури об'єкта, для розміщення технічних засобів телекомунікацій Замовника. У разі виявлення власником підключення третіх осіб до мереж електропостачання, які забезпечують діяльність інфраструктури об'єкта для розміщення технічних засобів телекомунікацій замовника, власник має право в односторонньому порядку припинити даний договір шляхом надсилання письмового повідомлення замовнику за п'ять днів до моменту припинення.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що даний договір набуває чинності з 01 серпня 2022 року та діє до 31 липня 2023 року, а в частині розрахунків до повного його виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 2 (два) місяці до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.
Договір може бути розірваний в односторонньому порядку шляхом направлення обґрунтованого повідомлення про розірвання договору не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання Договору. Сторони дійшли згоди, що договір вважатиметься розірваним з дати, що вказана в листі про дострокове розірвання Договору (пункт 7.2 Договору).
Згідно з пунктом 7.3 Договору, дія договору припиняється: за згодою сторін; у зв'язку із закінченням строку дії договору; у разі розірвання договору однією зі сторін внаслідок неналежного його виконання; у разі наявності відповідного судового рішення. Сторона, що ініціює розірвання договору, повідомляє іншу сторону про такі дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору.
Фізична особа-підприємець Немеш О.Ф. звернулася до відповідача з повідомленням від 21 жовтня 2022 року про розірвання договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта № Р 19-22 від 01 серпня 2022 року, в якому зазначила, що у зв'язку з недотриманням умов Договору та відповідно до пунктів 3.6, 7.2 та 7.3 ФОП Немеш О.Ф. повідомляє про дострокове розірвання з 30 листопада 2022 року Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта № Р 19-22, що укладений 01 серпня 2022 року між ФОП Немеш О.Ф. і ПрАТ "Київстар".
ПрАТ "Київстар" листом від 01 грудня 2022 року "стосовно розірвання договору" повідомив ФОП Немеш О.Ф., що обґрунтовані підстави для дострокового припинення дії Договору про надання доступу до інфраструктури об'єкта № Р 19-22 укладеного 01 серпня 2022 року - відсутні, а зобов'язання сторін є чинними.
25 травня 2023 року ФОП Немеш О.Ф. направлено ПрАТ "Київстар" повідомленням про припинення дії договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року, в якому зазначила, що відповідно до пункту 7.2 Договору власник повідомленням від 21 жовтня 2022 року, яке було отримано замовником 26 жовтня 2022 року, зазначив про дострокове розірвання такого договору з 30 листопада 2022 року. Немеш О.Ф. не відмовляючись від підтвердження факту розірвання вищезазначеного договору з 30 листопада 2022 року, з метою усунення будь - яких сумнівів з боку ПрАТ "Київстар" у небажанні власника у подальшому передавати у користування належне їй майно повідомляє про відмову в пролонгації Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року на наступний рік та його припинення. Така пролонгація, на думку Немеш О.Ф., неможлива також з підстав дострокового розірвання такого договору ще 30 листопада 2022 року.
Факт отримання 29 травня 2023 року ПрАТ "Київстар" вказаного повідомлення підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3300302985833.
23 вересня 2023 року ФОП Немеш О.Ф. направлено ПрАТ "Київстар" вимогу від 23 вересня 2023 року про демонтаж обладнання базової станції стільникового мобільного зв'язку, в якій зазначено, що 25 травня 2023 року Немеш О.Ф. відповідно до пункту 7.1 заявила про припинення дії договору за 2 місяці до закінчення терміну дії, відтак станом на сьогодні дію вищезазначеного договору припинено. У вказаній вимозі Немеш О.Ф. просила провести демонтаж технічних засобів телекомунікації розташованих на частині даху адміністративного приміщення за адресою: м. Рівне, вул. 16 липня 10 та припинити протиправне використання інфраструктури вказаного приміщення.
Факт отримання 28 вересня 2023 року ПрАТ "Київстар" вказаної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3300302987836.
До матеріалів справи також долучено судові рішення у справі №569/15651/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа - ТОВ "Приват Євробуд" про усунення перешкод у користуванні майном та у справі №918/352/23 за позовом фізичної особи-підприємця Немеш Олени Федорівник до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про усунення перешкод у користуванні майном.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу. (частину третю статті 16 визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року №2-р(II)/2021) (стаття 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина 1 та частина 3 статті 626 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 638, частинами 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1 та 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 Господарського кодексу України).
Як правильно встановлено місцевим судом, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (стаття 761 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України)
Статтею 765 Цивільного кодексу України визначено, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
Право наймодавця відмовитися від договору найму та підстави для такої відмови визначені статтею 782 Цивільного кодексу України, згідно положень якої, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
За змістом частин 2 та 4 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до пункту 7.1 Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року даний Договір набуває чинності з 01 серпня 2022 року та діє до 31 липня 2023 року, а в частині розрахунків до повного його виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступній рік, якщо за 2 (два) місяці до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.
Пунктом 7.3. Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року передбачено, що дія договору припиняється:
- за згодою Сторін;
- у зв'язку із закінченням строку дії Договору;
- у разі розірвання Договору однією із сторін внаслідок неналежного його виконання;
- у разі наявності відповідного судового рішення.
Сторона, що ініціює розірвання Договору, повідомляє іншу сторону про такі дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до датки розірвання Договору.
Керуючись вищезазначеними положеннями Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року ФОП Немеш О.Ф. надіслала 25 травня 2023 року до ПрАТ "Київстар" письмове повідомлення про припинення дії відповідного договору, у якому, серед іншого, зазначила, що з метою усунення будь - яких сумнівів з боку ПрАТ "Київстар" у небажанні власника у подальшому передавати у користування належне їй майно повідомила про відмову в пролонгації Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року на наступний рік та його припинення.
Вказане повідомлення отримано відповідачем 29 травня 2023 року, тобто більш як за два місяці до закінчення терміну дії Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року.
Колегія суддів зауважує, що ні чинне законодавство, ні положення Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року не містять спеціальних вказівок щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору. Не передбачено також обов'язку сторони, яка повідомляє про припинення його дії за 2 (два) місяці до закінчення терміну його дії, отримувати згоду на таке припинення, як і можливості продовження дії такого договору за принципом мовчазної згоди після отримання такого повідомлення про припинення дії договору.
Наявність відповідного повідомлення ФОП Немеш О.Ф. та належних доказів його надсилання для ПрАТ "Київстар" та отримання його останнім більш як за два місяці до закінчення терміну дії такого договору, свідчить про добросовісність дій з виконання умов п. 7.1 договору в частині звернення відповідача до позивача, вчинення відповідачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Тобто, Договір №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року є припиненим відповідно до положень пунктів 7.2, 7.3 відповідного договору, статей 202, 907 Цивільного кодексу України у зв'язку із закінченням строку його дії.
Твердження апелянта про направлення на адресу ФОП Немеш О.Ф. листа від 08 червня 2023 року з пропозицією продовження існуючих правовідносин до завершення/скасування правового режиму воєнного стану в України, яка на його думку нібито була прийнята відповідачем в порядку "мовчазної згоди" є безпідставним, оскільки порядок пролонгації дії правочину про який зазначає позивач не передбачено умовами Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року, натомість єдиною можливістю для його пролонгації є відсутність заперечення будь-якої зі сторін за 2 (два) місяці до закінчення терміну дії Договору (пункт 7.1), а в спірних правовідносинах позивач за два місяці до закінчення терміну дії договору отримав від відповідача письмові заперечення на пролонгації відповідного правочину на новий строк.
Крім того, позивач не довів належними і допустимими доказами надсилання на адресу відповідача та отримання ним листа від 08 червня 2023 року з пропозицією про продовження існуючих договірних правовідносин /в матеріалах справи відсутні докази надіслання листа від 08.06.23/.
Також безпідставним є твердження скаржника про те, що сторони після 31 липня 2023 року продовжували виконувати взяті на себе зобов'язання за Договором №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року, з огляду на наступне.
Пунктом 2.2 Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року передбачено, що плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта здійснюється з дати укладення договору, щомісячно не пізніше 28-го числа поточного місяця.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, після закінчення 31 липня 2023 року терміну дії Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року, ПрАТ "Київстар" будь-яких дій щодо проведення оплати за доступ на банківський рахунок ФОП Немеш О.Ф. до моменту надсилання 23 вересня 2023 року позивачу вимоги відповідача про демонтаж обладнання у зв'язку із закінченням терміну дії договору - не здійснював /оплати за серпень, вересень, жовтень здійснено 3 жовтня 2023 року та 10 жовтня 2023 року/.
Посилання на сам факт перерахування ним грошових коштів після закінчення строку дії Договору як на обставину, яка зумовлює визнання правочину пролонгованим, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вказана обставина може бути доказом продовження договірних відносин у сукупності з відповідними умовами Договору та нормами чинного законодавства, які регулюють порядок укладення, зміни та продовження дії такого виду правочину.
Вказане, на переконання колегії суддів, свідчить про відсутність належного виконання зобов'язань позивачем після закінчення терміну дії Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року.
Крім того, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду України, що містяться у постанові від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс 14, є безпідставним, оскільки дана справа не є релевантною зі справою №918/1156/23.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що сторонами не було досягнуто згоди на продовження строку дії договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року. Договір з надання доступу до інфраструктури об'єкта №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року припинив свою дію 31 липня 2023 року.
Не беруться до уваги судом також посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не застосував положення Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікацій", який за його твердженням містить підстави для продовження Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року.
При цьому суд виходить з того, що вид договору та характер правовідносин за ним визначає не назва договору, а йорго зміст.
З аналізу Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року не вбачається, що він є договором з доступу у розумінні Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікацій", оскільки при його укладені сторонами не дотримано вимог, визначеним заколном, до такого виду договорів.
Як вбачається із положень частини 1 статті 1 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікацій" договір з доступу - договір, укладений згідно з законодавством між власником інфраструктури об'єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об'єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання телекомунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених цим Законом.
Згідно із частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікацій" доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об'єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Укладення договору з доступу здійснюється після видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об'єкта доступу проектної документації з доступу.
Підставою для укладення договору з доступу є письмове звернення замовника, підписане уповноваженою належним чином його посадовою особою (представником), до якого додаються два примірники таких документів: 1) проектна документація з доступу до інфраструктури об'єкта доступу (засвідчені замовником фотокопії проектної документації з доступу); 2) проект договору з доступу.
Однак, з дослідженого апеляційним судом вбачається, що при укладенні Договору №Р 19-22 будь-які технічні умови з доступу не видавалися для ПрАТ "Київстар" та погодження власником (ФОП Немеш О.Ф.) проєктної документації з доступу ПрАТ "Київстар" до будівлі по вул. 16 Липня, 10 в м. Рівне не здійснювалося.
Умовами Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року визначено, що замовник замовляє та оплачує, а власник надає право доступу до елементів інфраструктури об'єкта «Частину даху адміністративного приміщення», що розташований за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня, 10 (надалі - інфраструктура об'єкта), для розміщення технічних засобів телекомунікацій (надалі - Доступ) (пункт 1.1.).
Відтак, у спірному Договору №Р 19-22 від 01 серпня 2022 року не міститься інформація про детально визначені елементи інфраструктури об'єкта доступу, оскільки поняття "Частина даху адміністративного приміщення" не деталізує розміри та/або площу такого даху, місце розташування на даху, де слід розмістити технічні засоби телекомунікацій та не містить жодної інформації про засоби телекомунікації, які будуть розміщені в межах дії даного договору.
Крім того, частиною 6 статті 16 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікацій" передбачено, що договір з доступу має містити такі істотні умови, серед іншого, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (пункт 12).
Суд не відходить від висновку щодо невідповідності укладення договору, щодо якого виник спір, до договорів, укладення яких визначається Законом України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікацій", водночас вважає на необхідне зазначити, що визначальним для суду при розгляді спору є та обставину, що пунктом 7.1 договору сторони, за взаємною згодою визначили порядок його пролонгації (припинення його дії або перегляд його умов), який був повністю дотриманий відповідачем у справі.
При цьому на час укладення сторонами договору /01 серпня 2022 року/ норма частини 7 статті 16 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікацій" містила умову щодо неможливості власника відмовити у продовженні дії договору. Водночас сторони дійшли взаємної згоди, яку реалізували погодженням пунктів 7.1, 7.2, 7.3 правочину щодо права будь якої сторони угоди заявити про припинення її дії / у зв'язку з закінченням строку/, дострокове розірвання договору.
В даному випадку суд враховує принцип презумпції правомірності правочину, принцип свободи договору, за яким сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а також ту обставину, що проект договору був запропонований безпосередньо позивачем, а тому покликання позивача на ст. 17 Закону суперечить умовам укладеної угоди, а врахування такого аргументу судом призведе до перегляду засад договірного права "pacta sunt servanda", закріпленого в національному законодавстві /статті 3, 204, 627 ЦК України, статті 6, 43 ГК України/.
З огляду на все вищевказане, враховуючи, що під час судового розгляду справи судами не встановлено обставин, які б могли свідчити про пролонгацію Договору в порядку, обумовленому пунктом 7.1 цієї угоди, а дії однієї із сторін правочину беззаперечно вказують про її небажання на продовження договірних відносин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.
Таким чином, доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2023 року у справі №918/1156/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2023 року у справі №918/1156/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/1156/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "09" лютого 2024 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.