Справа № 298/365/24
Номер провадження 1-кс/298/16/24
07 лютого 2024 року смт. Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний клопотання заступника начальника - начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вишка Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, працюючого охоронником в готелі "Ужгород", неодруженого, який має на утриманні малолітню дитину, в силу ст.89 КК України несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №42024072030000013 від 1 лютого 2024 року,-
Заступник начальника - начальник слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42024072030000013 від 1 лютого 2024 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Під час досудового розслідування з'ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.
Так, ОСОБА_4 розробив злочинну схему, відповідно до якої він підводить до встановленого місця неподалік державного кордону України з Словацькою Республікою особу або осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон та за обумовлену грошову винагороду надає поради та вказівки, зокрема, вказує точний напрямок руху через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, після чого особи призовного віку передають йому грошову винагороду.
Так, 27.01.2024 року громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приїхав до м. Ужгород Закарпатської області, де поселився в готелі «Ужгород» та в подальшому зустрівся з охоронцем вказаного готелю, особою на ім'я ОСОБА_8 , який запропонував останньому за грошову винагороду допомогти незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску.
Так, реалізовуючи свій злочинний план та виконуючи роль організатора у незаконному переправленні через державний кордон України, ОСОБА_4 зв'язався із ОСОБА_7 за телефоном НОМЕР_1 та повідомив, що організує його незаконне переправлення через державний кордон України поза межами пунктів пропуску до Словацької Республіки і за вказані дії ОСОБА_4 висунув вимогу про надання грошової винагороди у розмірі 3500 доларів США, на що ОСОБА_7 погодився.
03.02.2024 ОСОБА_7 за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 зустрілись в ресторані «Венеція», що в м.Ужгород, в приміщенні якого ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 в якості авансу грошові кошти в сумі 100 доларів США, як гарантію того, що він дійсно має намір перетнути державний кордон України. Разом з цим в приміщенні ресторану «Венеція» ОСОБА_4 провів інструктаж ОСОБА_7 з приводу того, що 04.02.2022 близько 22.00 на нього буде очікувати транспортний засіб білого кольору, а саме: «Фольцваген Т5» поблизу відділення «ПриватБанку» в м.Ужгороді. Зі слів останнього, за кермом вказаного автомобіля буде знаходитися його кум, якому ОСОБА_7 має передати грошові кошти в сумі 300 доларів США за доставку в прикордонні райони Закарпатської області. Під час розмови ОСОБА_4 зазначив, що дані кошти потрібні для того, щоб водій надав їх на контрольно-пропускних постах, які вони будуть проїжджати по маршруту свого руху.
В подальшому, 4 лютого 2024 року близько 11:00 ОСОБА_7 знову зателефонував ОСОБА_4 та надав вказівку о 22:00 прибути до готелю «Ужгород» в м.Ужгород, де він має знову провести додатковий інструктаж щодо його незаконного переправлення через державний кордон України. Через деякий час, близько 19:30 ОСОБА_4 знову зателефонував ОСОБА_7 та наказав збиратися з метою прийти до нього на роботу в готель «Ужгород», де під час телефонної розмови наголосив, що на нього вже очікує транспортний засіб. О 20:30 ОСОБА_7 замовив «Таксі» через додаток «Болт» та здійснив рух до готелю «Ужгород». Приїхавши до вищевказаного готелю, його зустрів ОСОБА_4 , провів через запасний вихід до центрального входу в готель «Ужгород», де знову проінструктував та вказав на місце, де його має забрати вищевказаний мікроавтобус марки «Фольцваген», білого кольору. Під час даного інструктажу ОСОБА_7 передав грошові кошти в сумі 600 доларів США ОСОБА_4 . Під час розмови на мобільному терміналі вказав точку його незаконного перетину державного кордону, а саме поблизу населеного пункту Стужиця, проінструктувавши, що рух до кордону буде складати близько 5-ти кілометрів, після чого, пройшовши по території Словацької Респбуліки близько 2-х кілометрів, буде розміщений населений пункт Сніна та повідомив, що супровід гірсько-лісистою місцевістю буде здійснювати невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа.
Надалі на виконання вказаної схеми ОСОБА_4 05.02.2024 близько 17.00 годин разом із ОСОБА_7 , який вже на той час діяв під контролем правоохоронних органів, сів до транспортного засобу марки «AUDI А6», д/н НОМЕР_2 , чорного кольору, який знаходиться у користуванні ОСОБА_9 , розпочали рух на вказаному транспортному засобі в напрямку з м. Ужгород до с. Стужиця Ужгородського району (колишній Великоберезнянський район).
Через приблизно 10 - 15 хвилин після початку руху по території Ужгородського району ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 сісти за кермо вказаного вище транспортного засобу, у зв'язку із перебуванням в стані алкогольного сп'яніння та у подальшому надав вказівки щодо зупинок та напрямку руху.
Після чого, рухаючись близько 1 години транспортного засобу марки «AUDI А6», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_7 у супроводі ОСОБА_4 був доставлений на околиці с.Забрідь Ужгородського району, де в подальшому їх було затримано працівниками поліції та Державної прикордонної служби України.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації, пособництві незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненому групою осіб, повторно, з корисливих мотивів.
Вказується, що 05.02.2024 о 20-ій годині ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК Укпраїни, 06.02.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Наголошується, що ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного злочину.
Зазначається, що під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наголошуючи, що зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вік та стан підозрюваного ОСОБА_4 дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, також підозрюваний ОСОБА_4 не має постійного місця роботи або навчання.
Наголошується, що ОСОБА_4 є підозрюваним за вчинення аналогічного злочину по матеріалах кримінального провадження № 42023072030000065 від 24 квітня 2023 року, в якому ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні двох фактів організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, відносно останнього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який 25.12.2023 було змінено на заставу, проте на даний час покладених на нього обов'язків не дотримався, не дивлячись на застосований до нього запобіжний захід вчинив нове кримінальне правопорушення.
На думку слідчого, наявні достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .
З огляду на вищенаведене, слідчий за погодженням з прокурором просить обрати щодо ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та одночасно визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст 194 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_4 є обгрунтованою, ризики, на які містяться посилання в клопотанні є доведеними, особа, яка є причетною до незаконного переправлення осіб через державний кордон, може знайти механізм і спосіб подолання державного кордону поза пунктами пропуску, також є коло інших осіб, які можуть бути свідками в даному кримінальному провадженні. Наголосив на тяжкості та суті кримінального правопорушення, вважав, що підозрюваному ОСОБА_4 слід призначити заставу в розмірі достатньому для забезпечення кримінального провадження. Вважав, що будь-який інший запобіжний захід не взмозі усунути ризики, наведені в клопотанні, з урахуванням того, що досудове розслідування продовжується, наявна потреба в проведені ряду слідчих дій. Додатково вказав, що відносно ОСОБА_4 також розслідується інше кримінальне провадження, в якому підозрюваному ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави, яка була сплачена, однак покладені на нього обов'язки ОСОБА_4 не виконує, повторно вчиняє аналогічні кримінальні правопорушення.
В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечив частково, вказавши, що розуміючи повторність кримінального правопорушення, інкриміноваго підозрюваному ОСОБА_4 , щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона захисту не заперечує, однак просить застосувати заставу, розмір якої наближений до мінімальної межі, визначеної для злочинів даної категорії.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, просив застосувати мінімальний розмір застави. Повідомив, що дісно мав зустрічі та спілкування з особою на ім"я ОСОБА_10 , яка проживала в готелі "Ужгород", де він працює охоронцем, який виявився ОСОБА_11 . ОСОБА_10 дійсно надав йому 600 доларів США, однак вказані кошти надав як позику ОСОБА_12 , а також в якості оплати послуг щодо відпочинку. Наголосив, що кримінальне провадження щодо нього розпочато безпідставно, жодних протиправних дій він не вчиняв, був затриманий разом з ОСОБА_13 під час того, як їхали на відпочинок. Ствердив, що кошти для сплати застави має, незважаючи на те, що офіційний його заробіток становить 11 тис.грн., його цивільна дружина є підприємцем, займається наданням послуг на гірсько-лижному курорті "Красія".
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, а також надані стороною захисту матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №42024072030000013 від 1 лютого 2024 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
5 лютого 2024 року о 20-ій годині ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України, 6 лютого 2024 року ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024072030000013 від 1 лютого 2024 року; протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01.02.2024; протокол вручення технічних засобів від 03.02.2024, протокол вручення грошових коштів від 03.02.2024, протокол вручення грошових коштів від 04.02.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 01.02.2024; протокол огляду від 05.02.2024; протокол затримання від 05.02.2024; протокол пред'явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_7 від 05.02.2024; протокол пред'явлення речей для впізнання свідком ОСОБА_7 від 05.02.2024, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 05.02.2024, та іншими матеріалами кримінального провадження.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах та досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в організації, пособництві незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненому групою осіб, повторно, з корисливих мотивів, за скоєння такого кримінального правопорушення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.
Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.3 ст.332 КК України), корисливий мотив вчинення такого, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
При цьому, слідчим суддею також враховується той факт, що ОСОБА_4 хоч в силу ст.89 КК України є несудимим, однак за данимиматеріалів клопотання неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що може характеризувати особу ОСОБА_4 як таку, що схильна до протиправних дій.
На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки слідчим аргументи в цій частині клопотання не наведені, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано обґрунтувань вказаному ризику.
Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об'єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.
Органом досудового розслідування обґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме в разі застосування до ОСОБА_4 таких запобіжних заходів як домашній арешт, особиста порука, особисте зобов'язання, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти спілкуванню підозрюваного з іншими учасниками злочинів, здійсненню останнім впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання підозрюваним ОСОБА_4 виконанню процесуальних рішень.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( Летельє проти Франції ).
При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі Летельє проти Франції вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності наступні обставини: ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, працює охоронником в готелі "Ужгород", є неодруженим, має місце реєстрації та проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, посередньо характеризується за місцем проживання.
Більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Встановлені в судовому засіданні дані щодо наявності у ОСОБА_4 певних соціальних зв'язків не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого.
Перевіряючи наведені в судовому засіданні доводи ОСОБА_4 щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, слідчий суддя зазначає, що слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінальному правопорушення, яке є тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, роль ОСОБА_4 у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до частини п'ятої статті 182 КК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у межах, зазначених цим кодексом не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і посилаючись на тяжкість злочину, дані про особу підозрюваного, вказуючи на те, що визначення розміру застави є дискрецією суду, вказав на необхідність визначити ОСОБА_12 заставу в розмірі, спроможному забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, наголосивши, що застава в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що була визначена ОСОБА_12 в іншому кримінальному провадженні, не забезпечила виконання ним обов"язків.
У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_12 також має статус підозрюваного в кримінальному провадженні №420230720030000065 від 24 квітня 2023 року, щодо ОСОБА_12 ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2023 року був застосуваний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 187880 грн.
Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у сфері недоторканності державних кордонів, з такими кваліфікуючими ознаками як вчинення групою осіб, вчинене повторно, з корисливих мотивів, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, даних щодо особи підозрюваного, також той факт, що ОСОБА_12 є підозрюваним в іншому кримінальному провадженні №420230720030000065 від 24 квітня 2023 року і щодо нього діє запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 187 880 грн., слідчий суддя вважає, що наведене дає підстави вважати вказаний випадок виключним, і застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_12 покладених на нього обов'язків, відтак вважає за необхідне вийти за межі граничного розміру.
Слідчий суддя звертає увагу, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому з урахуванням встановлених вище обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 160 (ста шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484 480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень, не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_12 .
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання заступника начальника - начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 160 (ста шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484 480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/365/24; провадження №1-кс/298/16/24, згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 7 лютого 2024 року.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися за межі Ужгородського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 4 квітня 2024 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1