08 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15837/22 пров. № А/857/24520/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,
представників відповідача Страхоцької О.Я., Зубович-Яворської О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року про прийняття звіту у справі № 380/15837/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, (ухвала суду першої інстанції ухвалене суддею Кухар Н.А. в м. Львові Львівської області 05.12.2023 року о 12:27 год., повне судове рішення складено 06.12.2023), -
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі також - ГУ ПФ України у Львівській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 28.07.2022, без номера, про відмову у перерахунку та поновленні виплати пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії за віком позивачу, починаючи з 07.10.2009, з її одночасним перерахунком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, пенсійною реформою України (перерахунок з 01.10.2017), як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплат перебувають у пенсійній справі, не нижчій за мінімальну пенсію у розмірі прожиткового мінімуму, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 07.10.2009 по день фактичного виконання рішення, одним платежем, на визначений позивачем банківський рахунок, згідно з заявою, поданою представником позивача за довіреністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 28.07.2022 року про відмову у проведенні поновлення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1058-IV (з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року по справі № 380/22339/21).
Зобов'язано відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону № 1058-IV з компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року зобов'язано відповідача подати у строк до 01.12.2023 року звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року.
На адресу суду першої інстанції від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року прийнято звіт ГУ ПФУ у Львівській області про виконання рішення суду.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив позивач, який покликаючись на те, що така є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити відповідачу у прийнятті звіту від 01.12.2023р. про виконання рішення суду та винести нове рішення про визнання звіту відповідача від 01.12.2023р. таким, що не підтверджує належного виконання судового рішення. За тривале невиконання без поважних причин рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2023р. у справі № 380/15837/22 накласти на начальника ГУ ПФУ у Львівській області штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що висновок суду про виконання рішення зроблений без перевірки дотримання відповідачем вимог Закону № 1058-ІV при проведенні перерахунку та поновлення пенсії позивачу на виконання судового рішення, та без урахування доводів позивача у заяві від 02.12.2023р.
Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечили.
Апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом, в судове засідання не з'явився.
Згідно положень частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 5 Конституції (Основного Закону) України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 7 Основного Закону України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - також Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 380/15837/22 відповідачем подано звіт, до звіту додано копію протоколу про поновлення пенсії з 07.10.2009 року та копію розпорядження від 26.10.2023 року про перерахунок пенсії та копію розрахунку згідно із Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Аналізуючи копію протоколу про поновлення пенсії з 07.10.2009 року та копію розпорядження від 26.10.2023 року про перерахунок пенсії та копію розрахунку згідно із Законом № 2050-ІІІ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним органом поновлено позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону № 1058-IV з компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Доводи апелянта безпідставні, з огляду на те, що правильність нарахованої згідно з Розпорядженням відповідача пенсії позивача, виплату якої поновлено відповідно до рішення суду у справі № 380/15837/22, не може бути об'єктом судового контролю у даній справі.
Згідно названого судового рішення відповідача не було зобов'язано здійснити нарахування пенсії у конкретному розмірі, або ж вчинити конкретні дії щодо обрахунку цієї пенсії, які б ГУ ПФУ у Львівській області не виконало.
Тим більше, протиправність дій відповідача, яка призвела до неправильного на думку позивача розрахунку поновленої йому пенсії, є предметом розгляду в іншій судовій справі (справа № 380/919/24).
Таким чином, наведені висновки апеляційної інстанції спростовують доводи апелянта про невиконання рішення суду у справі № 380/15867/22.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та скасуванню не підлягає.
Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року про прийняття звіту у справі № 380/15837/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 08.02.2024