08 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 595/1710/23 пров. № А/857/25243/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2023 року у справі № 595/1710/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Тхорик І.І. в м. Бучач Тернопільської області 04.12.2023), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - відповідач) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 03 вересня 2023 року серії БАД № 822888, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, на підставі частини другої статті 122 та частини першої статті 126 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а провадження у справі закрити.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки 03.09.2023 позивач, керуючи транспортним засобом, під час руху не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку. Під час перевірки документів було виявлено відсутність у водія полісу обов'язкового страхування. Зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови позивач не висловлював жодних заперечень стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони, які були належним чином, згідно положень частин першої та другої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що згідно постанови від 03 вересня 2023 року серії БАД № 822888 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за частиною другою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП, а сааме за те, що він 03 вересня 2023 року о 10 год. 11 хв. в с. Озеряни Чортківського району, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», під час перестроювання та зупинки не подав світловий покажчик повороту відповідного напрямку руху, також під час перевірки документів у водія був відсутній страховий поліс, чим порушив підпункт «г» пункту 2.1 та підпункти «А», «б» пункту 9.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликається на недоведеність вини позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина перша статті 7 КУпАП).
Частиною першою статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (в даному випадку - на органи Національної поліції).
Пунктами 8 та 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/ розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-ХІІ) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною другою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
За пунктом 1.3. ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Підпунктом «г» пункту 2.1 «ґ» ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені також у статті 16 Закону № 3353-XII - водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Пунктом 9.2 ПДР України передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:
а) перед початком руху і зупинкою;
б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Дослідивши DVD+RW диск з відеофайлами, колегією суддів встановлено, що один з них, а саме: «WhatsApp Video 2023-09-04 at 09.45.04.mp4», не відтворюється.
Також з матеріалів справи встановлено, що з цих підстав 06 листопада 2023 року ухвалою суду першої інстанції витребувано у відповідача відеозапис «WhatsApp Video 2023-09-04 at 09.45.04.mp4», який містився на DVD+RW диску, долученому відповідачем до відзиву у даній справі. Вищевказана ухвала двічі направлялась на адресу відповідача та отримана ним, проте відповідач не відреагував на зазначену ухвалу, не надав суду відеозапис «WhatsApp Video 2023-09-04 at 09.45.04.mp4».
З відеозаписів, розміщених на долученому відповідачем до відзиву DVD+RW диску, які відтворюються, встановлено, що працівником поліції зафіксовано розмову з позивачем, де останньому повідомлено, що його зупинено, оскільки він керував т/з марки «ВАЗ 2107», під час перестроювання не подав світловий покажчик повороту відповідного напрямку руху. Окрім того, під час перевірки документів у водія, поліцейський виявив відсутність страхового полісу в останнього.
На відеозаписах відсутня фіксація неподання світлового покажчика повороту відповідного напрямку руху позивачем, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 122 КУпАП.
Щодо висновків суду першої інстанції про недоведеність факту відсутності полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з відеозапису правопорушення та не заперечується й позивачем, останній підтвердив відсутність в нього полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, доказів щодо спростування даного факту не надано, тому матеріалами справи підтверджено, що позивач вчинив вказане правопорушення.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 127/19283/17.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відтак, недоведеність відповідачем притягнення позивача згідно з частиною другою статті 122 КУпАП не може бути підставою для скасування повністю оскаржуваної постанови, оскільки притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП є обґрунтованим.
При цьому апеляційний суд також наголошує, що на позивача відповідно до оскарженої постанови накладено штраф в межах санкції, визначеної частиною першою статті 126 КУпАП.
Відповідно, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (непред'явлення на вимогу поліцейського для перевірки поліса обов'язкового страхування) мали місце, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, оскільки обставини вказані в постанові про адміністративне правопорушення, підтвердились частково (в частині скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови серії БАД № 822888 від 03 вересня 2023 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.
В той же час в іншій частині оскаржувана постанова відповідача є законною.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив часткову невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, що відповідно до приписів статті 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позову.
Згідно приписів статті 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись статтями 310, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити частково.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2023 року у справі № 595/1710/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову від 03 вересня 2023 року серії БАД № 822888 у справі про адміністративне правопорушення в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення в цій частині.
В іншій частині постанову від 03 вересня 2023 року серії БАД № 822888 у справі про адміністративне правопорушення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 08.02.2024