08 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14031/22 пров. № А/857/3376/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді- Мікули О. І.,
суддів- Гудима Л. Я., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 380/14031/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя в 1-й інстанції - Гавдик З.В.,
час ухвалення рішення - 30 січня 2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 30 січня 2023 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 08 серпня 2022 року № 913090190795 Головного управління ПФУ у Львівській області про відмову в переведенні її з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з 29 червня 2022 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04 серпня 2022 року №913090190795 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 29 червня 2022 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі вказує, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Зазначає, що право на призначення пенсії державного службовця поширюється виключно на осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. У період роботи в органах місцевого самоврядування позивач обіймала посади, за якими після 04 липня 2001 року присвоювались спеціальні звання, а не ранги державного службовця, відтак, на їх думку, відсутні підстави для переведення позивача з пенсії по віку на пенсію державного службовця.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2023 року справу №380/14031/22 передано на розгляд колегії суддів: суддя- доповідач: О. М. Довгополов, судді: В. В. Святецький, Л. Я. Гудим.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року витребувано з Львівського окружного адміністративного суду матеріали справи №380/14031/22.
Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 380/14031/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14 листопада 2023 року №1052/0/15-23 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2023 року справу №460/14031/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач: О. І. Мікула, судді: В. В. Святецький, Л. Я. Гудим.
У зв'язку зі звільненням судді В. В. Святецького з посади судді на підставі заяви про відставку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2024 року замінено вказаного суддю по цій справі на суддю М. А. Пліша.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 22 березня 2017 року.
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 позивачки:
- з 18 грудня 2001 року призначена на посаду спеціаліста 2-ї категорії юридично - організаційного відділу департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради.
- з 14 серпня 2002 року призначена на посаду спеціаліста 1-ї категорії відділу обліку та звітності управління економіки Львівської міської ради.
- з 10 травня 2004 року переведена на посаду спеціаліста 1-ї категорії відділу моніторингу за зверненнями фізичних та юридичних осіб організаційно - інформаційного управління Львівської міської ради.
- з 04 січня 2007 року переведена на посаду завідувача сектору контролю за виконанням звернень юридичних осіб відділу контролю за виконанням документів організаційного управління Львівської міської ради.
- з 08 жовтня 2014 року переведена на посаду начальника відділу організаційної роботи організаційного управління Львівської міської ради;
- з 02 січня 2017 року переведена на посаду провідного спеціаліста відділу організаційної роботи організаційного управління Львівської міської ради.
- з 22 липня 2022 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу документів організаційного управління Львівської міської ради.
Станом на 04 серпня 2022 року стаж роботи в органах місцевого самоврядування складає 20 років.
Станом на 01 травня 2016 року стаж роботи на посадах державного службовця та посадової особи органу місцевого самоврядування становив 14 років та 3 місяці.
Загальний трудовий стаж станом на 01 лютого 2022 року становить 39 років 10 місяців 7днів.
04 серпня 2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення/ перерахунку пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №913090190795 від 08 серпня 2022 року відмовлено позивачу у задоволенні її заяви, мотивувавши тим, що у зв'язку з набранням чинності з 01 травня 2016 Закону України від 10 грудня 2015 року №889 «Про державну службу» (далі - Закон №889) втратив чинність Закон України від 16 грудня 1993 № 3723 «Про державну службу» (далі - Закон №3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення», а саме:
- державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889 станом на 01 травня 2016 року обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України;
- особи, які на день набрання чинності Законом №889, мали не менш як 21 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016.
Згідно з матеріалами пенсійної справи станом на 01 травня 2016 року позивач не перебувала на державній службі.
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з цим позовом у суд.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 04 липня 2001 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж, суд дійшов висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення (далі - Закон№1058-IV).
01 травня 2016 року набув чинності Закон № 889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII, займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 на держслужбі, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV.
При цьому, вік особи визначається ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і складає 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок.
Страховий стаж передбачений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і складає 35 років для чоловіків і 30 років для жінок.
Стаж державної служби для тих, хто на час досягнення зазначеного віку працював на посадах державних службовців становить не менш як 10 років, та не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Такими умовами є вік та страховий стаж.
Статтею 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
У пункті 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII з 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-XII вік і страховий стаж.
Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 № 283, був чинний до 01 травня 2016 року.
Згідно з п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п.4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 (далі - Порядок №229) до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач досягла встановленого законодавством віку, а її страховий стаж становить 42 роки 11 місяців 02 дні, що не заперечується відповідачем в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів звертає увагу, що досягнення позивачем необхідного віку і загального страхового стажу не є спірним у цій справі. При цьому, на думку відповідачів, відсутній стаж державної служби.
Верховний Суд в постанові від 10 травня 2018 року у справі №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889 та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 04 липня 2001 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Крім того, оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж, тому позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, а спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04 серпня 2022 року №913090190795 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» звернулася до пенсійного органу 04 серпня 2022 року, а тому таке право на призначення пенсії виникло в неї з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 04 серпня 2022 року.
Разом з тим, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення помилково зазначено з «29 червня 2022 року».
Колегія суддів вважає таке опискою, яку суд першої інстанції вправі виправити, винісши відповідний процесуальний документ.
Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 380/14031/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді Л. Я. Гудим
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 08 лютого 2024 року.