08 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/49096/22 пров. № А/857/2430/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого-судді - Мікула О. І.,
суддів- Гудима Л. Я., Пліша М. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі №460/49096/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вараського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Недашківська К. М.,
час ухвалення рішення - 12.01.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 12.01.2023 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Вараського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, в якому просила визнати протиправною відмову відповідача у заміні паспорта їй у зв'язку із закінченням дії строку ID-карти у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та зобов'язати Вараський відділ Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області замінити та видати їй паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з позицією відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання паспорта у формі книжечки, а не питання відповідності заяви про видачу паспорта вимогам закону. Зазначає, що позвач звернулась до Вараського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області з письмовою заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, без застосування засобів реєстру, на що отримала відмову. Позивач зазначає, що така вимога позивача обґрунтована релігійними переконаннями. Позивач зазначає, що за результатами розгляду заяви отримала відповідь щодо неможливості оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки, оскільки позивач вже отримав паспорт у вигляді ID-картки. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки це є втручанням у її особисте та сімейне життя, порушенням його прав на віросповідання. Позивач також зазначає, що у заяві ним повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру та обґрунтовано право на паспорт-книжечку, проте суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував дану обставину. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2023 року справу №460/49096/22 передано на розгляд колегії суддів: суддя- доповідач: О. М. Довгополов, судді: В. В. Святецький, Л. Я. Гудим.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду матеріали справи №460/49096/22.
Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі №460/49096/22 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14 листопада 2023 року №1052/0/15-23 ОСОБА_3 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2023 року справу №460/52463/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вараського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач: О. І. Мікула, судді: В.В. Святецький, Л. Я. Гудим.
У зв'язку зі звільненням судді В. В. Святецького з посади судді на підставі заяви про відставку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2024 року замінено вказаного суддю по цій справі на суддю М. А. Пліша.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 2002 року народження, 15 березня 2018 року отримала паспорт громадянина України у формі ID- картки.
16 жовтня 2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила оформити та видати їй бланк паспорта громадянина України виключно у формі книжечки із релігійних переконань.
Листом від 03 листопада 2022 року Вараський відділ УДМС України в Рівненській області повідомив позивачу про відсутність підстав для оформлення та видачі їй паспорта громадянина України раніше встановленого зразка у вигляді паспортної книжечки, оскільки вона уже отримала паспорт України у формі ID-карти номер НОМЕР_1 .
Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася в суд з цим позовом.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з бажанням позивача отримати паспорт громадянина України у формі книжечки, коли попередньо вона вже дала згоду на отримання паспорта у формі ID-картки, і такий паспорт оформлений відповідачем ще у 2018 році, а тому вказана адміністративна справа не має ознак зразкової справи №806/3265/17 та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 в даному випадку застосуванню не підлягають.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
За змістом ч.2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч.1 статті 3 Закону України від 23 квітня 1991 року №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації"(далі - Закон №987-XII) кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Ч.1 статті 4 Закону №987-XII передбачає, що громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначені Законом України № 5492-VI від 20.11.2012р. «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Згідно із пп.«а» п.1 ч.1 ст.13 зазначеного Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Відповідно до ч.3 ст.13 вказаного Закону паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Ч.1,2 і 4 ст.14 цього Закону передбачають, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
За приписами ч.1-4 ст.21 наведеного Закону паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 3 Положення про паспорт громадянина України, затв. постановою ВР України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р., установлено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1-5 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затв. постановою КМ України № 302 від 25.03.2015р., паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років. У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Відповідно до пп.5 п.6 цього Порядку обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія).
Як встановлено судом, позовні вимоги ОСОБА_1 фактично полягають в обміні отриманого нею паспорта громадянина України номер НОМЕР_1 у формі ID-картки та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, з мотивів її особистих релігійних переконань.
Із буквального розуміння положень пп.5 п.6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затв. постановою КМ України № 302 від 25.03.2015р., можна дійти висновку про те, що в разі непридатності паспорта для подальшого використання здійснюється його обмін.
При цьому, нормами Закону України № 5492-VI від 20.11.2012р. «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Положення про паспорт громадянина України, затв. постановою ВР України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р., Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затв. постановою КМ України № 302 від 25.03.2015р., не передбачена можливість заміни добровільно отриманого паспорта громадянина України у формі ІD-картки, який є непридатним для подальшого використання, у зв'язку із закінченням терміну дії, на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.
Відтак правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки у зв'язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України у формі пластикової ІD-картки були відсутніми, відповідач правомірно відмовив позивачу в задоволенні її заяви щодо виготовлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
Щодо покликань позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд першої інстанції підставно наголосив на наступному.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Крім того, за обставинами цієї зразкової справи позивач звернулася із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді УНЗР, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Разом з тим, за обставинами розглядуваної справи щодо позивача вже внесена інформація до Єдиного державного демографічного реєстру за її заявою, а у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та їй було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки.
При цьому, при прийнятті рішення по зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання особи.
Отже, розглядувана справа, з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, не відповідає ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з бажанням позивача отримати паспорт громадянина України у формі книжечки, коли попередньо вона вже дала згоду на отримання паспорта у формі ID-картки, і такий паспорт оформлений відповідачем ще у 2018 році, а тому вказана адміністративна справа не має ознак зразкової справи №806/3265/17 та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 в даному випадку застосуванню не підлягають, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі № 460/49096/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді Л. Я. Гудим
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 08 лютого 2024 року.