Справа № 420/4345/23
08 лютого 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Суліми Ярослава Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, яке набрало законної сили 19.09.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення зі служби одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 14 (чотирнадцять) років 09 (дев'ять) місяців 14 (чотирнадцять) днів служби;
- зобов'язано Державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 14 (чотирнадцять) років 09 (дев'ять) місяців 14 (чотирнадцять) днів служби;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2 147 грн. 20 коп. (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок).;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» на користь ОСОБА_1 суму судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6 250 грн. 00 коп. (шість тисяч двісті п'ятдесят гривень нуль копійок).
12 жовтня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано три виконавчих листа № 420/4345/23.
26 січня 2024 року від Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява (вхід. 2207/24) про відстрочення виконання судового рішення по справі № 420/4345/23.
Ухвалою суду від 19 січня 2024 року прийнято заяву Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про відстрочення виконання судового рішення у справі № 420/4345/23 до розгляду.
Призначено розгляд заяви на 30 січня 2024 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: 65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №30 в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 30 січня 2024 року в задоволенні заяви Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про відстрочення виконання судового рішення у справі № 420/4345/23 - відмовлено.
01 лютого 2024 року від представника позивача - адвоката Суліми Ярослава Васильовича надійшла заява (вхід. № 4753/24) про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі № 420/4345/23, яким стягнути з Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у загальному розмірі 7650,00 (сім тисяч шістсот п'ятдесят гривень 00 копійок) гривень., за результатом розгляду судом заяви Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про відстрочення виконання судового рішення по справі №420/4345/23.
Вказана заява обґрунтована тим, що 22.01.2024 року представник позивача подав заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення у справі № 420/4345/23, в якому представник позивача зазначав «керуючись абзацом 2 частиною 7 ст. 139 КАС України докази понесення позивачем додаткових судових витрат будуть подані позивачем (представником позивача) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду».
До заяви представник позивача додав: детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (Додаток 1). Належним чином засвідчену адвокатом копію акту надання правової (правничої) допомоги № 5 від 31.01.2024 року до Договору № 135 про надання правової (правничої) допомоги від 19.06.2022 року; належним чином засвідчену адвокатом копію рахунку на оплату № 5 від 31 січня 2024 року; належним чином засвідчену адвокатом заключну виписки за період з 31.01.2024 по 31.01.2024 з рахунку Адвокатського об'єднання 4LEX.
Представник позивача зазначив, що станом на дату подання цієї заяви витрати позивача на правову (правничу) допомогу адвоката становлять 7650,00 грн., що підтверджується заключною випискою за період з 31.01.2024 по 31.01.2024 з рахунку Адвокатського об'єднання 4LEX та платіжною інструкцією № @2PL886581 від 31.01.2024 року про оплату позивачем послуг правової (правничої) допомоги адвоката та вище зазначеними доказами, які додаються до цієї заяви.
Суд, розглянувши матеріали справи та подану позивачем заяву, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, яке набрало законної сили 19.09.2023 року було вже було вирішено питання розподілу судових витрат, а саме:
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2 147 грн. 20 коп. (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок).;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» на користь ОСОБА_1 суму судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6 250 грн. 00 коп. (шість тисяч двісті п'ятдесят гривень нуль копійок).
Суд зазначає, що нормами КАС України не передбачено можливості винесення судом додаткового рішення щодо питання розподілу судових витрат за наслідком розгляду заяв в порядку виконання рішення суду.
Представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення 01.02.2024 року з порушенням правил, встановлених ч. 7 ст. 139 КАС України.
Заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду лише 01.02.2024, тобто після ухвалення судом рішення по суті в даній справі.
Як було зазначено вище, відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зауважує, що однією з засад адміністративного судочинства є закріплений в статті 9 КАС України принцип змагальності сторін, тобто в свободі надані ними суду своїх доказів і у доведені судом їх переконливості.
Як вбачається зі статті 134 КАС України, цей принцип дотримується і в питанні розподілу судових витрат, що закріплено в можливості однієї сторони просити ці витрати відшкодувати, а іншої сторони - просити зменшити їх розмір.
Отже, подання представником позивача заяви про ухвалення додаткового рішення поза межами строку розгляду справи є порушенням не лише процесуальної дисципліни, а і права іншої сторони на висловлення своєї позиції та подання своїх доводів.
Крім того, суд звертає увагу, що за загальним правилом частини першої статті 143 КАС України питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.
Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.
Таким чином, для вирішення питання про судові витрати після завершення розгляду справи та постановлення судового рішення судам необхідно було з'ясувати наявність для цього поважних причин, які б перешкоджали позивачу подати докази їх понесення до закінчення судових дебатів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №1640/2913/18.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а відтак підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача - адвоката Суліми Ярослава Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі №420/4345/23.
На підставі викладеного, керуючись ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Суліми Ярослава Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Cтефанов