Справа № 420/2628/24
08 лютого 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених ст.ст. 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, питання щодо закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65007, місто Одеса, вул. Б.Хмельницького, 34, код ЄДРПОУ 43315529), за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» (03035 м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222), АТ «Дельта Банк» (01133, м Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», АТ «Дельта Банк», у якій позивач просить суд:
визнати протиправним дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невжиття заходів стосовно зняття арешту з усього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , який був накладений на підставі виконавчого провадження № 35242626 у зв'язку з закінченням строків пред'явлення виконавчих документів до виконання та виключення інформації про ОСОБА_1 з Автоматизованої системи виконавчого провадження;
зобов'язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього нерухомого яке належить ОСОБА_1 , який був накладений на підставі виконавчого провадження № 35242626 у зв'язку з закінченням строків пред'явлення виконавчих документів до виконання та виключити інформацію про ОСОБА_1 з Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Адміністративний позов поданий за допомогою підсистеми «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.10.2012 року Центральним районним судом м. Сімферополь, ухвалено рішення у справі №122/6452/2012, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 108/ФКВ-07 від 25.04.2007 р. з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк». У справі № 122/6452/2012 року було видано виконавчий лист від 02.11.2012 року, на підставі якого 15.11.2012 року Старший державний виконавець Рустамова Заміра Вікторівна (не діє), Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, Автономної Республіки Крим відкрила виконавче провадження № 35242626 та наклала відповідні обтяження - арешт нерухомого майна щодо ОСОБА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 13258603. За виконавчим листом № 122/6452/2012 від 02.11.2012 року, про стягнення з Позивача на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості, 18.10.2013 року виконавче провадження було завершено. 18.10.2013 року виконавчий лист був повернутий стягувачу відповідно до п.8 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». З 18.10.2013 року й на день подання відповідного позову жодні виконавчі дії у ВП № 35242626 щодо Позивача не здійснювались.
Позивач вказує, що 05.01.2024 року та 16.01.2024 року він звернувся з заявами до Відповідача з проханням зняти арешт з усього нерухомого майна, яке належить Позивачу, який був накладений на підставі виконавчого провадження № 35242626 у зв'язку з його завершенням та з закінченням встановлених законодавством строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, та просив виключити інформацію щодо нього з Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Однак, у листі-відповіді від 15.01.2024 року №752 на заяву Позивача від 05.01.2024 року, Відповідач повідомив що, стягувач ПАТ «Дельта Банк» скористався своїм правом та повторно пред'явив виконавчий лист №122/6452/2012 виданий 02.11.2012 Центральним районним судом м. Сімферополя АРК на примусове виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, залишок заборгованості становить 98 994,79 грн.
У заяві від 16.01.2024 року, Позивач просив надати копію виконавчого листа №122/6452/2012, який повторно був пред'явлений первісним стягувачем на примусове виконання після 18.10.2013 року, а також надіслав Відповідачу копію з текстом ухвали Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/12008/21 від 21.07.2021 року (набрало законної сили 06.08.2021 року) за заявою ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Код ЄДРПОУ: 40340222, про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого документу та поновлення пропущеного строку виконавчого провадження № 35242626, (в задоволені заяви «ФК «Еліт Фінанс» - відмовлено в повному обсязі), та просив Відповідача взяти до уваги правову оцінку, яку виклав суд.
Проте, у своїй відповіді від 18.01.2024 р. № 924 Відповідач не надав ані оригінал/копію виконавчого листа №122/6452/2012, ані жодної іншої інформації щодо місцезнаходження відповідного виконавчого листа.
Таким чином, враховуючи ухвалу Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/12008/21, в якій суд дослідив та встановив, що первісний стягувач ПАТ «Дельта Банк» не скористався своїм правом на пред'явлення виконавчого листа № 122/6452/2012 від 02.11.2012 року після повернення його 18.10.2013 р. Фактично, ПАТ «Дельта Банк» не пред'явив останній до виконання для реалізації свого права, як стягувача у передбачений законом строк повторно, тобто протягом року, до 18.10.2014 р. (Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на час видачі Центральним районним судом м. Сімферополь виконавчого листа у справі № 122/6452/2012), а новий кредитор ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не довів в судовому порядку наявність визнання поважними вказані ним причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа № 122/6452/2012 від 02.11.2012 року до виконання, позивач стверджує, що стан виконавчого провадження № 35242626 - завершено, однак продовжує діяти арешт накладений на підставі виконавчого провадження № 35242626 на усе нерухоме майно Позивача.
Позивач не погоджується із зазначеним, вважає, що наявність чинного обтяження у вигляді арешту нерухомого майна обмежує його право власності, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 29.01.2024 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст.ст. 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.02.2024 року о 12 год. 00 хв.
05.02.2023 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача вказує, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не є належним відповідачем по справі та не порушує жодним чином прав та інтересів позивача. Відповідач стверджує, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі не є правонаступником органів ДВС АР Крим та м. Севастополь. Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області не є органами, якими накладено арешт на майно боржника та якими здійснювалось вищевказане виконавче провадження, а також позивачем не зазначено підстав та обґрунтування згідно вимог законодавства для здійснення процесуальної дії, як винесення постанови про зняття арешту з майна боржника згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, на думку відповідача, виконавче провадження № 35242626 було відкрито з виконання судового рішення Центрального районного суду м. Сімферополя, враховуючи ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», оскарження дій або бездіяльності сторонами виконавчого провадження повинно здійснюватись в порядку цивільного судочинства.
Щодо суту спірних правовідносин у відзиві зазначено, що 18.10.2013 року державним виконавцем завершено виконавче провадження на підставі п.8 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року), у зв'язку з тим, що коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержавтеля за виконавчим документом. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року) не передбачено зняття арешту з усього майна боржника у разі завершення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року).
06.02.2024 року з допомогою системи «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
На противагу аргументам відзиву на адміністративний позов позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», у відповіді на відзив вказує, що підставою позову є неправомірні дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Код ЄДРПОУ: 43315529 , при поверненні виконавчого документа у вигляді не зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна Позивача, тому такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Позивач наполягає, що відповідач є належним відповідачем, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції припинив своє існування. При цьому, Міністерство юстиції України наказом від 27.04.2023 № 1499/5 «Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень» визначило, що під час дії воєнного стану примусове виконання рішень, місцем виконання яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь здійснює відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 43315529).
У судове засідання, призначене на 06.02.2024 року о 12.00 год., сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від позивача 05.02.2024 року до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Вирішуючи спірні правовідносини, судом встановлені підстави для закриття провадження по справі, у зв'язку з тим, що вказана позовна заява не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства, з огляду не таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1, п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Суд зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Предметом даного позову є визнання протиправними дій органу державної виконавчої служби. При цьому, дана категорія справ є терміновою і має свої особливості.
Так, відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, Автономної Республіки Крим перебувало виконавче провадження № 35242626 про виконання виконавчого листа від 02.11.2012 року, виданого Центральним районним судом м. Сімферополь у справі №122/6452/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості.
Так, в рамках виконавчого провадження №35242626 старшим державним виконавцем - Рустамовою Замірою Вікторівною, 05.11.2012 року було винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику.
Отже, вказане виконавче провадження, в межах якого прийнято постанову про арешт майна боржника, було відкрито на виконання рішення Центральним районним судом м. Сімферополь від 18.10.2012 року у справі №122/6452/2012, боржником у якому є позивач.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частина 2 ст. 74 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Разом з тим, ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Аналізуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Суд звертає увагу, що законність постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 35242626 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні не є предметом позову у даній справі. Тоді як спір виник з приводу вирішення питання про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м. Сімферополь у справі №122/6452/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості.
Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст. 59 Закону України №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду.
Так, у разі, якщо підставою позову є неправомірні дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
У випадку, коли підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що підставою позову в даній справі є наявність арешту, накладеного на належне нерухоме майно позивача та не знятого при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, що порушує його права та законні інтереси.
Разом з тим, законність постанови державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 35242626 про накладення арешту на майно позивача, як боржника у виконавчому провадженні, не є предметом спору в даній справі.
Суд вказує, що у даній справі порушується право власності позивача, внаслідок чого він був позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, а тому у даному випадку порушено його цивільні права.
З огляду на вищевикладене, оскільки ОСОБА_2 була відповідачем у цивільній справі та боржником у виконавчому провадженні з виконання судового рішення в цивільній справі про стягнення заборгованості, суд дійшов висновку, що справа щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №340/25/19 та постанові Верховного Суду від 06 березня 2020 року у справі №640/23588/19.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч.2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно ч. 1, 2 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що провадження по даній справі слід закрити та роз'яснити позивачеві, що дані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 238, 239, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65007, місто Одеса, вул. Б.Хмельницького, 34, код ЄДРПОУ 43315529), за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» (03035 м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222), АТ «Дельта Банк» (01133, м Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом про той самий предмет і з тих самих підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якої постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу право на звернення за захистом порушених прав в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.