Справа № 420/26988/23
07 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за січень 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за січень 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. щомісячно, за січень 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000 грн. щомісячно, за січень 2023 року.
В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та на період дії воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі, а також за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, набув право на додаткову винагороду, розмір якої збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Разом з цим, під час проходження військової служби позивачу не було нараховано та виплачено додаткової винагороди, передбаченою постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, за січень 2023 року, з огляду на що представником позивача було направлено адвокатський запит до військової частини.
З відповіді Військової частини НОМЕР_1 було з'ясовано, що позивача позбавлено премії та додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за січень 2023 року, у зв'язку із самовільним залишенням місця несення служби згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2023 року №8.
Не погоджуючись із вищезазначеною бездіяльністю відповідача у вигляді нездійснення нарахування та виплати додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
01.11.2023 року та 17.11.2023 року від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли однакові за змістом відзиви на адміністративний позов, з яких вбачається, що військова частина позов не визнає та зазначає, що ненарахування та невиплата позивачу за січень 2023 року додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, відбулась згідно чинного законодавства, зокрема через видання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №400 від 04.02.2023 року, якому передувало проведення службового розслідування у зв'язку із самовільним залишенням позивачем військової частини 08.01.2023 року.
Додатково відповідач зазначив, що позивач у період січня 2023 року не брав участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з огляду на що в оскаржуваний період, за відсутності наказу №400 від 04.02.2023 року, позивач мав би право лише на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Згідно наявних в матеріалах справи витягів, зокрема, з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №119 від 15.05.2022 року, солдата ОСОБА_1 з 15.05.2022 року зараховано до списків особового складу військової частини та прикомандирувано до 5 стрілецького батальйону.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №42 від 10.02.2023 року солдата ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.02.2023 року №33-РС в військової служби в запас, з 10.02.2023 року виключено зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки №4326 від 25.10.2023 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач на підставі бойових розпоряджень командира частини брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України у періоди з 05.07.2022 року по 12.07.2022 року, з 11.12.2022 року 31.12.2022 року, та з 01.02.2023 року по 10.02.2023 року.
Згідно наявної в матеріалах справи картки особового рахунку позивача № НОМЕР_2 за 2023 рік, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , у графі «лютий 2023 року» до виплати позивачу у січні 2023 року не нараховано премію захисникам (яка за минулий місяць - грудень 2022 року була нарахована у розмірі 30 000 грн.) та винагороду за безпосередню участь в бойових діях (яка за грудень 2022 року була нарахована у розмірі 47 419, 35 грн.).
Суд вважає, що згідно відомостей довідки №2877, що також не заперечувалось сторонами за час розгляду даної справи, премія захисникам - це додаткова винагорода, що виплачується у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі, а винагорода за безпосередню участь в бойових діях - це додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, набув право на додаткову винагороду, розмір якої збільшується до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (із адміністративно-господарської діяльності) №109 від 08.01.2023 року командиром частини було призначено службове розслідування щодо самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 .
Згідно матеріалів службового розслідування ОСОБА_1 08.01.2023 року через особисту недисциплінованість вчинив самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану, чим вчинив дисціплінарне правопорушення, яким порушив вимоги ст.ст. 6, 11, 16, 127, 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗС України.
У висновках службового розслідування запропоновано за самовільне залишення місця служби та відсутність на службі без поважних причин не виплачувати премію та додаткову грошову винагороду солдату ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, за січень 2023 року у повному обсязі. Також у зв'язку з його звільненням з запас з 10.02.2023 року запропоновано не притягувати ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинене дисциплінарне правовпорушення.
На підставі вищезазначеного службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) було видано наказ «Про результати службового розслідування щодо самовільного залишення місця служби військовослужбовцем солдатом ОСОБА_3 » №400 від 04.02.2023 року, яким за вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення було вирішено не виплачувати йому премію та додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та абз. 2 п. 14 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, за січень 2023 року у повному обсязі. Одночасно було вирішено не притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з його звільненням з запас з 10.02.2023 року.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ №168 віл 28.02.2022 року, за січень 2023 року, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом у справі №420/26988/23.
Під час перевірки правомірності оскаржуваної позивачем бездіяльності суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (ч.4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до п.п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (далі - Порядок №260).
Згідно п. 2 розд. І Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Відповідно до п. 3 розд. І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно п. 8 Порядку №260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Згідно п. 17 розд. І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно положень п. 2 розділу XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 виплачується, зокрема, в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах);
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Згідно положень абзацу 2 п. 15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан, який продовжує свою дію й по теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року була прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Постанова вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022 року (п.5 Постанови №168).
Згідно п.1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п. 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до вимог ст.ст.1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно ст. 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно зі ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
За ст. 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, що затверджений Законом України №548-ХIV від 24.03.1999 року.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань (ст. 6 Статуту внутрішньої служби)
Статею 11 Статуту внутрішньої служби передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі ст.ст. 129, 130 Статуту внутрішньої служби внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби добовим нарядом.
Згідно зі ст.ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
З аналізу наведених норм вбачається, що у разі невиконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими ст.48 Дисциплінарного статуту. Разом з цим, прийняттю такого рішення командиром може передувати службове розслідування. Разом з тим, факт непритягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності не слугує підставою для звільнення від інших видів відповідальності.
Судом з матеріалів справи встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №109 від 08.01.2023 року було призначено проведення службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 за фактом залишення ним місця служби.
На підставі вищезазначеного службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) було видано наказ №400 від 04.02.2023 року, яким було встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, але не було накладено дисциплінарне стягнення у зв'язку з його звільненням з запас з 10.02.2023 року. Водночас через вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення було вирішено не виплачувати йому премію та додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 за січень 2023 року у повному обсязі.
При прийнятті вищевказаного наказу відповідачем було враховано положення абзацу 2 п. 15 Порядку №260, а також те, що 23.06.2022 року Міністром оборони України було прийнято окреме доручення №912/з/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, згідно пп. 9.4 п.9 якого передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гри. або 30 000,00 грн. не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Суд також акцентує увагу на тому, що позивачем у справі не заперечується факт скоєння ним вищезазначеного дисциплінарного правопорушення у вигляді самовільного залишення місця проходження військової служби, він лише не погоджується із ненарахуванням та невиплатою йому додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, за період з січня 2023 року.
Разом з цим, як вже зазначалось вище, порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Порядку №260 та Окремому дорученні №912/з/29.
Згідно п.5 Окремого доручення зазначено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 6 Окремого доручення).
Підпунктом 9.4 п.9 Окремого доручення передбачено, що військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника), до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. не включаються.
Прийняття Міністром оборони України розпорядження від 23.06.2022 року №912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними п. 17 Розділу І а також п. 15 розділу XXXIV Порядку №260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою №168 від 28.02.2022 року.
Це доручення застосовується з 01.06.2022 року (п. 14 Окремого доручення).
Тобто, зі змісту відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та від 23.06.2022 №912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку №260 можна зробити висновок, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання останніми норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов'язків.
При цьому, позбавлення вищезазначеної додаткової винагороди є наслідком вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення у вигляді самовільного залишення місця служби.
При цьому ненакладення на позивача дисциплінарного стягнення через необхідність звільнення його з військової служби в запас не є вирішальною обставиною у цій справі, оскільки положеннями Порядку №260 та Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 підставою невиплати спірної додаткової винагороди є саме факт самовільно залишення військові частини, місця служби військовослужбовцем, а ні накладення на нього дисциплінарного стягнення.
Суд також акцентує увагу на тому, що згідно ст. 88 Дисциплінарного Статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що вищезазначений наказ командира Військової частини НОМЕР_1 оскаржувався позивачем або був скасований в установленому законом порядку.
Крім того, позивачем не оскаржуються вказаний наказ №400 від 04.02.2023 року в межах адміністративної справи №420/26988/23, а тому суд не досліджує питання обґрунтованості та правомірності цього наказу.
Крім того суд враховує посилання відповідача, яке стороною позивача за час розгляд даної справи не заперечувалось, що ОСОБА_1 у період січня 2023 року не брав участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Як вже зазначалось судом вище, згідно п.1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п.2 Постанови №168).
Як вже було встановлено судом раніше, позивач тільки у періоди з 05.07.2022 року по 12.07.2022 року, з 11.12.2022 року 31.12.2022 року, та з 01.02.2023 року по 10.02.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України. Зазначені відомості стороною позивача за час розгляду справи не оспорювались.
Враховуючи вищезазначене, у період січня 2023 року позивачу обґрунтовано не була передбачена виплата додаткової винагороди (згідно відомостей картки особового рахунку позивача - винагорода за безпосередню участь в бойових діях), що встановлена Постановою №168, збільшена з 30 000 до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах з національної безпеки і оборони.
Щодо доводів позивача відносно того, що у переліку дисциплінарних стягнень відносно Дисциплінарного Статуту немає окремого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, то суд зазначає, що за порушення вимог статей 11, 16 30, 37, 123, 124 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, а також статей 1, 2, 3, 4, 6. Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України (як зазначено в вищезгаданому наказі командира Військової частини НОМЕР_1 за фактом проведення службового розслідування) на позивача не було накладено дисциплінарного стягнення.
Що стосується позбавлення додаткової винагороди внаслідок скоєння позивачем дисциплінарного правопорушення, то згідно ст.27 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за вчинені дисциплінарні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі вищезазначеного, та враховуючи, що Військовою частиною НОМЕР_1 було доведено, що відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, та в межах чинного законодавства, суд доходить висновку, що позивачу правомірно не було нараховано та виплачено Військовою частиною НОМЕР_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за січень 2023 року, з огляду на що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький
.