07 лютого 2024 року 320/16862/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мілє» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Мілє» (далі також - ТОВ «Мілє», позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.10.2022 № 59047/6/26-15-04-04-08;
2) визнати ТОВ «Мілє» таким платником податків, що не мало можливості до 25.07.2022 своєчасно виконати податкові обов'язки:
- по реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за операціями з постачання товарів/послуг за період, починаючи з лютого 2022 року, в Єдиному реєстрі податкових накладних до дати 15.07.2022, на яку припадав граничний термін виконання такого обов'язку згідно п.п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону №2260-ІХ від 12.05.2022, яка є чинною з 27.05.2022);
- подати податкову звітність до 20.07.2022, на які припадав граничний термін виконання такого обов'язку згідно п.п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону №2260-ІХ від 12.05.2022, яка є чинною з 27.05.2022);
3) зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві постановити рішення щодо неможливості до 25.07.2022 своєчасного виконання платником податків - ТОВ «Мілє» податкового обов'язку:
- по реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за операціями з постачання товарів/послуг за період, починаючи з лютого 2022 року, в Єдиному реєстрі податкових накладних до дати 15.07.2022, на яку припадав граничний термін виконання такого обов'язку згідно п.п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону №2260-ІХ від 12.05.2022, яка є чинною з 27.05.2022);
- подати податкову звітність до 20.07.2022, на які припадав граничний термін виконання такого обов'язку згідно п.п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону №2260-ІХ від 12.05.2022, яка є чинною з 27.05.2022).
Ухвалою суду від 18.05.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про наявність законодавчо визначених підстав для прийняття відповідачем рішення щодо неможливості до 25.07.2022 своєчасного виконання платником податків - ТОВ «Мілє» податкового обов'язку.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте контролюючим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2022 ТОВ «МІЛЄ» подало до ГУ ДПС у м. Києві заяву про відсутність можливості виконання податкових обов'язків.
ГУ ДПС у м. Києві своїм Рішенням № 59047/6/26-15-04-04-08 від 13.10.2022 встановило, що у ТОВ «МІЛЄ» була можливість своєчасно виконати свій податковий обов'язок.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (далі - Указ № 64/2022), в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Верховна Рада України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 № 2118-ІХ, яким було доповнено підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пунктом 69.
У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (абзац 1 пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження» від 29.07.2022 № 225 було затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Порядок № 225) та, зокрема, перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента.
Зазначений порядок розроблено з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності.
Пунктом 1 розділу II Порядку № 225 визначено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів).
До платників податків/податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов'язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов'язку, передбачені цим Порядком.
Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів) є:
1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп'ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;
2) неможливість використати чи вивезти документи, комп'ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;
3) використання чи вивезення документів, комп'ютерного або іншого обладнання, пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я посадової особи платника податків або неможливе у зв'язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;
4) можливість витоку інформації щодо обсягів та місць зберігання пального або спирту етилового та їх знищення надалі внаслідок складання та реєстрації акцизних накладних, та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо (виключно в частині виконання визначених цим абзацом обов'язків);
5) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об'єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов'язана з такими обставинами:
- посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи;
- юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.
6) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації;
7) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 225 встановлено, що у разі неможливості виконання платником податків податкового обов'язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше ЗО вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов'язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.
В п. 1 розділу III Порядку визначено, що заява платника податків у довільній формі та відповідні документи (копії документів) розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання, з можливістю продовження терміну розгляду з урахуванням строку, передбаченого для направлення попереднього рішення. Платники податків надають документ чи кілька документів (копію документа чи документів), інформацію, що можуть бути використані для підтвердження неможливості виконання ними своїх податкових обов'язків.
Додаткові документи (копії документів) обґрунтування / пояснення розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання.
Якщо платник податку не надав додаткових документів (копій документів), обґрунтувань / пояснень на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання податкових обов'язків, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення на підставі попередньо поданої платником податків заяви, документів (копій документів) та інформації, що можуть бути використані для підтвердження можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податку своїх податкових обов'язків (абзац шостий п. 1 розділу III Порядку № 225).
Позивач вказує, що: «...у зв'язку з тим, що 01.07.2022 р. власники ТОВ «МІЛЄ», якими є компанії-нерезиденти: «ІМАНТО АҐ» (Швейцарія) та ІМАНТО КОНСАЛТІНГ АҐ (Швейцарія) змінили керівника-іноземця, призначивши т.в.о генерального директора громадянку України ОСОБА_1 , яка на жаль з об'єктивних причин на той час також перебувала за кордоном та не змогла вчасно отримати кваліфікований електронний підпис (далі за текстом КЕП), це стало причиною неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку в повному обсязі, а саме:
зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних за операціями з постачання товарів/послуг за період, починаючи з лютого 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних до дати 15 липня 2022 року, на яку припадав граничний термін виконання такого обов'язку згідно вказаних змін до пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (в редакції Закону № 2260-ІХвід 12.05.2022, яка є чинною з 27.05.2022р.);
подати податкову звітність до 20 липня 2022 року, на яку припадав граничний термін виконання такого обов'язку згідно з 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (в редакції Закону № 2260-ІХ від 12.05.2022, яка є чинною з 27.05.2022р.)».
Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 статті 201 ПК України).
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції (абзац дев'ятий п. 201.10 статті 201 ПК України).
У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що у позовних вимогах ТОВ «Мілє» фактично просить визнати його таким платником податків, що не мав можливості до 25.07.2022 своєчасно виконати податкові обов'язки. Тобто, він просить встановити йому такий статус починаючи з 01.02.2022 (враховуючи приписи пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України щодо дати, за якої платники податку звільняються від обов'язку здійснювати реєстрацію податкових накладних/рахунків коригування).
Однак, відповідно до даних з інформаційно - телекомунікаційних систем ГУ ДПС у м. Києві та Єдиного реєстру податкових накладних, долучених відповідачем до матеріалів справи, позивачем було здійснено процедуру реєстрації податкових накладних в період з 01.02.2022 по 25.07.2022, а також було здійснено подачу податкової звітності з показниками, що суперечить твердженням позивача про те, що були відсутні можливості виконання своїх податкових обов'язків у вказаний період.
Отже, враховуючи зазначене вище, ТОВ «МІЛЄ» безпідставно стверджує, що не було можливості здійснювати свої податкові обов'язки через відсутність тривалого часу посадових осіб, що спростовується обставинами реєстрації податкових накладних.
Разом з тим, як зазначено в адміністративному позові ТОВ «МІЛЄ», сертифікатом від 23.03.2023 № 17/03-4/241 Київською торгово-промисловою палатою підтверджено настання дії форс-мажорних обставин щодо реєстрації податкових накладних та сплати податку на додану вартість, однак, ГУ ДПС у м. Києві зазначає наступне.
Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій Торгово-промислової палати України, затверджених Статутом Торгово-промислової палати України та Законом України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати України» (далі - Закон № 671/97-ВР).
Відповідно до статті 1 Закону № 671/97-ВР Торгово-промислова палата (далі - ТПП) є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.
Звернення суб'єктів господарської діяльності до ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати за отриманням сертифіката для засвідчення форс- мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.
Згідно з статтею 14 1 Закону № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єкта господарювання.
Сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами та документами, що лише в силу їх сукупності в повній мірі надає можливість сприймати форс-мажорні обставини засвідчені сертифікатом, як такі, що спричинили для суб'єкта господарювання затримку здійснення його обов'язку перед іншими суб'єктами господарювання, або органами влади.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5) (далі - Регламент).
Відповідно до п. 6.9 Регламенту надані Заявником документи для засвідчення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про:
- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);
- непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настання зобов'язання або до настання відповідного обов'язку);
- невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків);
- причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
Таким чином, введення воєнного стану та/або воєнні дії дійсно вважаються форс- мажорними обставинами, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору чи окремих норм законодавства.
Разом з тим, має бути зв'язок між неможливістю виконання вчасно свого зобов'язання перед іншими учасниками господарювання, виконання свого податкового обов'язку та військовими діями.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 по справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, з огляду на існуючу судову практику та норми чинного законодавства, позивач належним чином не підтвердив неможливість виконання свого податкового обов'язку у зв'язку з форс-мажорними обставинами, що спричинили обставини початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Мілє» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 48, 50-А; код ЄДРПОУ 32709997) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Балаклицький А. І.