Справа № 761/4629/24
Провадження № 2-о/761/238/2024
07 лютого 2024 року Шевченківського районного суду м.Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участю секретаря Решти Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, -
06 лютого 2023 року до суду надійшла заява про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Романишеній І.П.
Заява мотивована тим, що відповідно до довідки про народження №P-00028 від 17.01.2024р., на тимчасово окупованій території військами російської федерації у м.Сімферополь Автономної Республіки Крим, зареєстровано факт народження дитини - ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно вказаної довідки про народження від 17.01.2024р. виданого незаконними органами державної влади, матір?ю дитини є ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_3 , що також підтверджується відповідною копією медичного свідоцтва про народження. Між тим, заявник являється рідною бабою онука ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно матір?ю ОСОБА_2 , що убачається зі змісту копії свідоцтва про народження та копії свідоцтва про шлюб. Заявник звернулася до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві з метою державної реєстрації народження онука ОСОБА_4 належними органами реєстрації актів цивільного стану, проте отримала письмову відповідь про відмову у реєстрації народження дитини з посиланням на те, що надані заявником документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а відтак необхідно рішення суду про встановлення цього факту.
Ухвалою суду від 06.02.2024р. відкрито провадження по справі та призначено судове засідання на 16:00 год 07.02.2024р.
Заявник в судове засідання не з'явились, повідомлялась належним чином про дату час та місце розгляду справи, натомість подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 направили до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, вимоги заяви ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі.
Представник Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з копії довідки про народження №P-00028 від 17.01.2024р., на тимчасово окупованій території України, у м.Сімферополь Автономної Республіки Крим, зареєстровано факт народження дитини - ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_3 .
Матеріали справи містять копію медичної довідки про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що батьки дитини, є громадянами України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), які перебувають у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 19.06.2019р., що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видано Вугледарським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
В свою чергу, з матеріалів цивільної справи вбачається, що заявниця є рідною бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що встановлення зазначеного у заяві факту має для заявника юридичне значення, оскільки безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема, надасть можливість ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію факту народження її онука ОСОБА_4 та отримати відповідне свідоцтво про народження встановленого зразка.
При цьому, встановлення вказаного факту в позасудовому порядку за вищевказаних обставин неможливе, оскільки матеріали справи містять відмову органу реєстрації актів цивільного стану здійснити державну реєстрацію факту народження дитини.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Керуючись ст. 259, 263-265, 268, 293, 315-319, 352, 354-355 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.
Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: Україна, м.Сімферополь Автономної Республіки Крим, батьками якого є: громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мати) та громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (батько).
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Заявник ОСОБА_1 : місце реєстрації АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ;
Заінтересована особа - ОСОБА_2 : місце реєстрації АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ;
Заінтересована особа - ОСОБА_3 : місце реєстрації АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ;
Заінтересована особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ): вул.Академіка Ромоданова, 17, м.Київ, ЄДРПОУ 26088771.
Повний текст судового рішення складено: 07.02.2024р.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА