08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 461/1024/23
провадження № 51-733 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на рішення щодо неї,
встановив:
Як вбачається із наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги слідує, що засуджена ОСОБА_4 не погоджується із призначеним їй покаранням, зокрема, згідно вироку Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року через суворість, та просить переглянути судові рішення щодо неї.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно до ч. 5 ст. 427 КПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Усупереч вищезазначеної вимоги засуджена не долучила копію оскаржуваних судових рішень, у зв'язку із чим Суд позбавлений можливості визначитись, чи касаційна скарга подана із дотриманням вимог ст. ст. 424 - 427 КПК України, а тому не можна вирішити питання, чи є підстави для відкриття касаційного провадження.
Крім того, відповідно до п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог засудженою викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджена, не погоджуючись із призначеним їй покаранням за вироком Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року, який ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року залишено без зміни, не наводить належного обґрунтування суворості призначеного судами покарання з урахуванням можливості досягнення мети покарання в контексті положень ст. 50 цього Кодексу із врахуванням встановлених судами обставин і доводи на обґрунтування цього.
При цьому у поданій касаційній скарзі засуджена взагалі не вказує, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції та які доводи її апеляційної скарги цей суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Крім цього, згідно ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Проте, у прохальній частині касаційної скарги засуджена, не погоджуючись із вироком Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року, який ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року залишено без зміни,просить скасувати, зокрема, ухвалу Галицького районного суду від 27 лютого 2023 року та ухвалу апеляційного суду та призначити їй покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, чим допускає протиріччя.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК України, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається, чи бажає засуджена брати участь у касаційному розгляді.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3