Справа № 357/16151/23
Провадження № 2/357/902/24
іменем України
08 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Вальчук М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
В грудні 2023 року позивач приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, посилаючись на наступні обставини.
20.06.2022 року між приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AT-2259138.
У відповідності до умов вказаного Полісу страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
01.03.2023 року, о 19 год. 20 хв. в Київській обл., м. Біла Церква на вул. Туркменська, буд. 21/6, ОСОБА_1 (далі - Відповідач) керуючи автомобілем «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на припарковані автомобілі: «SHEVROLET», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , «OPEL», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілям: «SHEVROLET», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , «OPEL», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 було завдано механічні пошкодження , а власникам збитків.
Відповідно до постанови Білоцерківського районного суду Київської області №357/6908/23 від 22.06.2023 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Відповідачем Правил дорожнього руху України, чим останній скоїв адміністративні правопорушення передбачені ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.
З огляду на вищевказане, власники пошкоджених автомобілів, звернулися до Страховика - Позивача з заявами про виплату страхового відшкодування за Полісом №АТ-2259138 від 20.06.2022 року.
Так, на підставі Страхових актів: № 215/037/024212/23/1, № 215/037/024135/23/1 та № 215/037/024214/23/1 потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмір: 52 152,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 162223364 від 11.07.2023 року, № 162223311 від 07.11.2023 року, № 162223310 від 07.11.2023 року.
Таким чином, загальний розмір виплаченого Позивачем страхового відшкодування за Полісом №АТ-2259138 від 20.06.2022 року потерпілому, склав: 52 152,53 грн.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Підпунктом "в" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовленні на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптеки або призначенні медичним працівником).
Водночас, як вбачається з постанови Білоцерківського районного суду Київської області від 04.07.2023 року, Відповідач керуючи автомобілем «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на: «SHEVROLET», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , «OPEL», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , після чого самовільно залишив місце ДТП.
Як відомо, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на вищезазначене, у Відповідача виникло зобов'язання відшкодувати Позивачу завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом №АТ-2259138 від 20.06.2022 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у Позивача з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто з 11 липня 2023 року, що підтверджується платіжними дорученнями: № 162223364 від 11.07.2023 року, № 162223311 від 07.11.2023 року, № 162223310 від 07.11.2023 року.
З метою досудового врегулювання спору Відповідачеві було направлено Претензією про відшкодування збитків в порядку регресу.
Ніяких дій зі сторони Відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було, а відтак, Позивач змушений звертатись до суду за захистом свої прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України (п.8 ч.2 ст.16), що узгоджується з умовами договору (Полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АТ/2259138 від 20.06.2022 року.
Тому, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з Відповідача на користь Позивача страхове відшкодування за завданні збитки в порядку регресу в розмірі: 52 152,53 грн. та витрати по сплаченому судовому збору в розмірі 2 147 грн. ( а. с. 1-8 ).
Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди ( ч. 6 ст. 28 ЦПК України ).
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до постанови суду, відповідач ОСОБА_1 є винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка мале місце в м. Біла Церква та в ній зазначено, що адреса проживання останнього є АДРЕСА_1 , тому дана позовна заява підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).
Ухвалою судді від 20.12.2023 року позовну заяву приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу було залишено без руху ( а. с. 72-73 ).
22 грудня 2023 року за вх. № 59082 судом отримано заяву про усунення недоліків ( а. с. 76-77 ).
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.
25 грудня 2023 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 81 ).
15 січня 2024 року за вх. № 2696 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 82).
З вказаної інформації вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України ( ч. 10 ст. 187 ЦПК України ).
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.
Ухвалою судді від 17 січня 2024 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 09 годину 30 хвилин 08 лютого 2024 року ( а. с. 83-84).
В судове засідання позивач свого представника не направив, 22.01.2024 року за вх. № 4041 та 23.01.2024 року за вх. № 4347 судом отримано заяви про розгляд справи без участі, в яких просили провести судове засідання без участі позивача та його представника. Позивач підтримує позов в повному обсязі і просить його задовольнити. Позивач не заперечує проти винесення заочного рішення по даній справі ( а. с. 87-89, 90-92 ).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, про що в матеріалах справи свідчить наявне оголошення ( а. с. 86 ).
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно ( ч. 5 ст. 128 ЦПК України ).
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Так, наявне в матеріалах справи оголошення про виклик ОСОБА_1 на 09 годину 30 хвилин 08.02.2024 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в якості відповідача у справі за позовом ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу, розміщено 19.01.2024 року у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином був повідомленим та завчасно про дату, час та місце слухання справи у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).
В свою чергу, представник позивача скористувався своїм правом, передбаченим ч. 3. ст. 211 ЦПК України.
З боку відповідача на адресу суду не надходило жодних заяв та клопотань, як не надходило і відзиву на позовну заяву позивача.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
Ухвалою суду від 08.02.2024 року постановлено проводити заочний розгляд у зазначеній цивільній справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 20.06.2022 року між приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AT-2259138.
У відповідності до умов вказаного Полісу страхування, приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
Так, 01 березня 2023 року, о 19 год. 20 хв. в Київській області, м. Біла Церква на вул. Туркменська, буд. 21/6, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на припарковані автомобілі: «SHEVROLET», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , «OPEL», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілям: «SHEVROLET», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , «OPEL», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 було завдано механічні пошкодження, а власникам збитків.
Відповідно до постанови Білоцерківського районного суду Київської області у справі № 357/6908/23 від 22.06.2023 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, чим останній скоїв адміністративні правопорушення передбачені ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та до нього застосовано на підставі ст. 124 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
У вищевказаній постанові суду зазначено, що за письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 07.06.2023 року, останній вину визнав та підтвердив здійснення наїзду на вищевказані автомобілі, після цього покинув місце скоєння ДТП.
Вказане судове рішення набрало законної сили 04.07.2023 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вищевказане, власники пошкоджених автомобілів, звернулися до Страховика - позивача приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» з заявами про виплату страхового відшкодування за Полісом №АТ-2259138 від 20.06.2022 року.
Так, на підставі Страхових актів: № 215/037/024212/23/1, № 215/037/024135/23/1 та № 215/037/024214/23/1 потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачем ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія" було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 52 152,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 162223364 від 11.07.2023 року, № 162223311 від 07.11.2023 року, № 162223310 від 07.11.2023 року.
Таким чином, загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Полісом № АТ-2259138 від 20.06.2022 року потерпілим, склав 52 152,53 грн.
19 вересня 2023 року за вих. № 215/037/024212/23/1 з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, яка залишилася поза увагою з боку відповідача.
Отже, звертаючись до суду з вищевказаним позовом, позивач вважає, що у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до водія, який залишив місце пригоди.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідальність страховика регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно ст. 5 цього Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 22 вищезазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За ст. 22 п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України ,,Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу(далі -ЦК) України.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Отже, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до пп. 38.1.1. «в» ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. №1961-ІV передбачає, що страховик після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Оскільки, відповідно до вищевказаної постанови суду, водій ОСОБА_1 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди покинув місце ДТП, то у ПАТ «УПСК» виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до вказаного водія.
У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, оскільки зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 16.09.2015р. по справі № 6- 284цс15; постанові ВСУ від 23.03.2016 р. по справі № 6-2598цс15.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сплаченому розмірі потерпілим особам в загальному розмірі 52 152,53 гривень є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем, який виплатив потерпілій особі завдану майнову шкоду, правомірно заявлені вимоги до відповідача.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.
Поняття «судовий збір» надане у Законі України «Про судовий збір», відповідно до ст. 1 якого під судовим збором розуміється - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
При зверненні з вищевказаною позовною заявою ПрАТ «УПСК» сплатила судовий збір у розмірі 2 147 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 162224838 від 01.12.2023 року.
Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022р. у справі № 560/8629/21.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесенні останнім при зверненні до суду судові витрати у вищевказаному розмірі.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 22, 993, 1166, 1187, 1191, Цивільного кодексу України, 2, 12, 13, 19, 28, 43, 76, 77, 81, 82, 128, 133, 141, 187, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 280-289 ЦПК України, Законом України ,,Про страхування", Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-
Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» збитки в розмірі 52 152, 53 гривень та сплачені судові витрати в сумі 2 147 гривень, загалом 54 299,53 гривень ( п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'яносто дев'ять гривень п'ятдесят три копійки ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду потягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» ( адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, ЄДРПОУ: 20602681 );
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( відома адреса: АДРЕСА_2 ).
Повне заочне судове рішення складено 08 лютого 2024 року.
Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов