02.02.2024
Справа № 635/2681/23
Провадження по справі № 2/635/900/2024
02 лютого 2024 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Березовської І.В.,
секретар судового засідання - Гусейнов Е.Е.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги діє представник - адвокат Юрчук С.В., пред'явила до суду позов шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_3 , яким просить стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з відповідачем у зареєстрованому шлюбі не перебувала. Однак, вони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Позивач зазначає, що відповідач може сплачувати аліменти в зазначеному нею розмірі, оскільки має значний стабільний дохід.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини залишено без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали.
20 липня 2023 року позивач усунула недоліки позову, визначені ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2023 року.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 липня 2023 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Юрчук С.В. у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.
Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена, в судове засідання не з'явилася.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Роганської селищної військової адміністрації Харківського району Харківської області, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив.
Будь яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане 11 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1993).
21 липня 2021 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , під час державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 21 липня 2021 року виконкомом Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області, актовий запис 8).
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.
За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частинами 1,2, 3 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
З аналізу змісту вказаних правових норм вбачається, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відтак, спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 523/2927/18 (провадження № 61-13820св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 487/5798/20 (провадження № 61-13023св21) зазначено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.
Як вбачається із позовної заяви, позивач з якою проживає малолітня дочка, визначила способом стягнення аліментів - їх присудження саме у твердій грошовій сумі.
За ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Як встановлено судом під час судового розгляду, малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем під час судового розгляду.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що на його утриманні є інші неповнолітні діти та непрацездатні члени сім'ї. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину в матеріалах справи також відсутні.
Відповідач є особою працездатного віку, що здатна забезпечувати належний рівень утримання малолітньої дитини, доказів матеріального становища відповідача, які б свідчили про те, що останній не має можливості сплачувати аліменти в матеріалах справи відсутні.
Оскільки судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , а отже тягар по її утриманню здебільшого покладається на неї, виходячи з вимог сімейного законодавства, відповідно якого діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, враховуючи ту обставину, що відповідач є здоровою особою працездатного віку, суд вважає необхідним покладення на останнього аліментного зобов'язання.
Водночас, на думку суду, визначений позивачем розмір аліментів, є завищеним та не підтверджений жодними доказами.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, позивачем не доведено, що відповідач як платник аліментів має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному нею розмірі 5000 гривень, виходячи із розміру його доходів.
При визначенні розміру аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» для дітей віком від 6 до 18 років, який станом на 01 січня 2024 року становить 3196 гривень, положення ч. 2 ст.182 СК України, рівний обов'язок батьків щодо утримання дитини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дитини аліментів у розмірі 5000 гривень може призвести до надмірного фінансового навантаження на відповідача.
Відтак, враховуючи всі вищевикладені обставини, рівний обов'язок батьків щодо утримання дочки, а також того, що батько зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою, превалюванням інтересів дитини над майновим становищем платника аліментів, виходячи із прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, потреб дитини даного віку, з метою дотримання вимог закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 гривень щомісячно.
Належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Отже, суд стягує з відповідача аліменти на користь позивача на утримання малолітньої дитини у вищевказаному розмірі, починаючи із дня пред'явлення позову до суду, а саме з 27 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
За змістом ч.2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 858 гривні 88 копійок.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 27 квітня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 (копійок) копійок в дохід держави.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 05 лютого 1998 року Роганським СВМ УМВС України в Харківській області, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено і підписано 07 лютого 2024 року.
Суддя І.В. Березовська