Справа № 639/6091/23
Провадження № 1-кп/639/172/24
щодо дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні
08 лютого 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові питання щодо дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12023221210000729 від 07.08.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України,
На розгляді у Жовтневому районному суді м. Харкова знаходиться кримінальне провадження № 12023221210000729 від 07.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України.
На адресу суду прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що на цей час вбачаються підстави для продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 умисних кримінальних правопорушень проти власності, дані про його особу, свідчать про його суспільну небезпеку, що у сукупністю із тяжкістю можливого покарання свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та спростовують можливість застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила вказане клопотання задовольнити.
Під час судового засідання захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, оскільки ризики, на які посилається прокурор, є безпідставними, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою. Захисник зазначає, що обвинувачений є громадянином України, має постійне місце проживання та реєстрації, має доньку, з якою підтримує родинні зв'язки, в іншому кримінальному провадженні до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, але процесуальні обов'язки ОСОБА_5 не порушував та постійно з'являвся у судові засідання. Крім того, свідок і потерпіла у кримінальному провадженні вже допитані судом, тому обвинувачений ОСОБА_5 не зможе впливати на їх показання, а перебування обвинуваченого в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» протягом тривалого часу істотно знижує ризик його переховування від суду та ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_5 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріли справи та оцінивши доводи заявлених клопотань, суд приходить до таких висновків.
За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, санкцією ч. 4 ст. 186 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Суд вважає, що на теперішній час є доведеним існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, можливість вчинити інші кримінальні правопорушення.
Пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України - існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду підтверджується наступним.
Тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, який інкримінується ОСОБА_5 , передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків (неодружений, офіційно не працевлаштований), що надає можливості йому почати переховуватись від суду.
Таким чином, вказані обставини свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого ОСОБА_5 та можуть спонукати його до переховування від суду, з метою ухилення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого умисного злочину.
Суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України - ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень
Наявність зазначеного ризику підтверджується даними про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , стосовно якого розглядаються обвинувальні акти в інших судах, проте відсутні відомості про прийняття остаточного судового рішення по вказаним справам, який обвинувачується у вчиненні декількох епізодів кримінальних правопорушень. Крім цього, законних джерел отримання заробітку обвинувачений ОСОБА_5 не має, офіційно не працевлаштований, обставини кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, свідчать про його схильність до вчинення злочинів, у зв'язку з чим існують достатні підстави вважати, що джерелом його доходів є протиправна діяльність. Крім того, припинення протиправної діяльності обвинуваченого ОСОБА_5 не було добровільним, а є наслідком діяльності правоохоронних органів.
При цьому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом не враховується під час розгляду питання щодо дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки потерпіла ОСОБА_6 та свідки у цьому кримінальному провадженні вже допитані, а прокурором не доведено існування цього ризику.
При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу судом враховуються обставини, визначені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , оскільки санкцією ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років; 2) вік та стан здоров'я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань чи інвалідності; 3) відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який неодружений, жодних осіб на утриманні не має, що свідчить про те, що обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків у місці постійного проживання; 4) наявні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_5 до арешту офіційно не був працевлаштований та не мав законних джерел доходів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на теперішній час не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим стосовно нього необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначені судом ризики не зменшились та не зникли, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв'язку з чим клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий задоволенню не підлягає.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який вчинений із застосуванням насильства щодо потерпілої, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід - відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 07 квітня 2024 року включно.
На підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави у кримінальному провадженні.
Строк закінчення тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - 07 квітня 2024 року о 24 годині 00 хвилин.
Копію ухвали вручити прокурору, направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи та вручення обвинуваченому ОСОБА_5 .
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - протягом цього ж строку з дня вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 08 лютого 2024 року.
Суддя ОСОБА_1