Справа № 638/19218/23
Провадження № 1-кп/638/1080/24
08 лютого 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у судовому провадженні стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покотилівка, Харківської області, який до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , утримується в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
встановив:
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває судове провадження стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризику спробам обвинуваченого переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений в судовому засіданні при вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.
Розглянувши подане прокурором клопотання, заслухавши думку учасників провадження, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 15.11.2023 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 13.01.2024 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2023 року запобіжний захід ОСОБА_4 продовжено до 18.02.2024 року.
Відповідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, за змістом ст.ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно мітити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому судом враховується, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, встановлені ухвалою суду, продовжують існувати, а саме можливість переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який є тяжким злочином. При цьому санкція частини 5 ст.407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому у сукупності з іншими обставинами.
Також суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, обвинувачений може незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Також суд вважає, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, а отже вважає встановленим також існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, перебуваючи на свободі може переховуватись від суду та продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання вищевказаним ризикам, тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою на строк 60 діб, тобто до 07 квітня 2024 року включно, що на думку суду забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Даних щодо неможливості продовження дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
У відповідності ч.2 ст.331, ч.4 ст.199 КПК України суд розглядає клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 194, 196, 199, 331, 369, 372 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в Державній установі Харківський слідчий ізолятор, продовжити до 07 квітня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий суддя: