07 лютого 2024 року Справа № 280/4921/19 провадження №СН/280/39/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення капіталізованих платежів,
10.10.2019 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 680 618,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області за даними електронного обміну інформацією з Державним реєстром загальнообов'язкового державного соціального страхування вперше надійшла інформація про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ). Водночас, у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі з 08.12.2017 на обліку перебуває потерпілий від нещасного випадку ОСОБА_2 , який під час роботи на посаді складальника виробів з деревини у ФОП ОСОБА_1 постраждав від нещасного випадку на виробництві, і якому встановлено тридцять відсотків втрати професійної працездатності. Постановою Запорізького відділення від 31.05.2019 № 0802/10203/10203.1/17 призначено ОСОБА_2 перераховані щомісячні страхові виплати на відшкодування шкоди у зв'язку з нещасним випадком. Отже, станом на теперішній час страхові виплати на відшкодування шкоди ОСОБА_2 провадить Запорізьке відділення, яке є відокремленим підрозділом Управління без статусу юридичної особи. Водночас у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 у нього, як страхувальника, перед Фондом виникає обов'язок зі сплати капіталізованих платежів для продовження страхових виплат з відшкодування шкоди, завданої здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві. З огляду на викладене, виникла потреба в капіталізації коштів для відшкодування шкоди, що завдана умовами виробництва ОСОБА_2 в сумі 680 618,70 грн. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав. Погоджуючись із позицією позивача, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом, відповідач вважає, що позивач безпідставно застосував аналогію закону, коли норми законодавства про капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, поширили на припинення підприємницької діяльності ФОП за самостійним рішенням. На його думку, зміст ліквідації юридичної особи відрізняється від змісту припинення підприємницької діяльності фізичної особи. Натомість Уряд не затвердив жодного нормативного документа, яким би врегулював порядок надходження капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників, що не пов'язано із банкрутством. За таких обставин, відповідач вважає, що на його випадок реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП не поширюються вимоги пункту 4 частини першої статті 11 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) та положення Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 (далі - Порядок № 765) про необхідність сплати капіталізованих платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну здоров'ю громадянина. Окремо відповідач наголосив, що якщо і вважати можливим застосування до спірних правовідносин положень Порядку № 765, то позивач згідно із пунктом 5-1 цього нормативного документа зобов'язаний був направити вимогу до суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням суми, визначеної з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Лише після розгляду відповідачем цієї вимоги та відмови у її задоволенні, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Водночас жодних вимог про сплату капіталізованих платежів до ОСОБА_1 не надходило. Також відповідач не погоджується з визначеним розміром капіталізованих платежів, яку позивач заявив до стягнення, оскільки потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 30 % та 3 група інвалідності з повторним переглядом 01.06.2020, що на думку відповідача свідчить про те, що відсутні підстави вважати, що страхові виплати потерпілому призначені безстроково.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 змінено в частині обґрунтування висновків суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023, крім іншого, замінено позивача у справі - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Постановою Верховного Суду від 22.11.2023 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі №280/4921/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що зважаючи на передбачений діючим законодавством України обов'язок сплати відповідачем, у зв'язку з його припиненням, капіталізованих платежів за розрахунком позивача, здійсненим у відповідності до Порядку № 765, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову. Водночас розрахунок позивача, у тому числі щодо термінів втрати працездатності, яка є складовою позову, судами попередніх інстанцій на предмет обґрунтованості розрахунку потреби в капіталізації коштів у сумі 680 618,70 грн, не досліджувався. Натомість відповідач вказує на невідповідність розрахунку суми капіталізованих платежів та недоведеність Фондом необхідності виплати потерпілому майбутніх платежів (протягом наступних 33,08 років), з огляду на відсутність встановленого безстрокового характеру втрати ним професійної працездатності та інвалідності. Своєю чергою, враховуючи положення статті 341 КАС України, зазначені недоліки не можуть бути усунені в межах касаційного провадження. Проте без дослідження цих обставин, неможливо беззаперечно стверджувати про обґрунтованість стягнення з відповідача коштів у сумі 680 618,70 грн.
08.12.2023 матеріали адміністративної справи №280/4921/19 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Семененко М.О.
Ухвалою суду від 13.12.2023 прийнято справу до провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Про судовий розгляд учасники справи повідомлені належним чином, позивач отримав ухвалу суду від 13.12.2023 через електронний кабінет 13.12.2023, відповідач - поштою 18.12.2023, про що свідчить долучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
05.02.2024 позивач додатково надав до матеріалів справи виписку з акту огляду МСЕК щодо продовження ОСОБА_2 встановленого ступеня втрати працездатності 30% та 3 групи інвалідності до 01.07.2024.
Від відповідача будь-яких додаткових пояснень та/або доказів не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи наявні заяви по суті справи та докази, якими обґрунтована позиція сторін, а також те, що, направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд висловив судження по суті заявлених позовних вимог, проте вказав на необхідність надання оцінки обґрунтованості розрахунку суми капіталізованих платежів з огляду на відсутність встановленого безстрокового характеру втрати ним професійної працездатності та інвалідності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 08.10.2014 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
28.09.2017 з працівником ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_2 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджено актом про нещасний випадок від 04.10.2017 та актом проведення розслідування нещасного випадку від 04.10.2017.
Відповідно до постанови Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 31.05.2019 №0802/10203/10203.1./17 “Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня працездатності”, потерпілий ОСОБА_2 перебуває на обліку з 08.12.2017. За висновком МСЕК від 17.05.2018 серії АБ 0034958 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% та 3 група інвалідності з повторним оглядом 01.06.2019. Під час повторного огляду за висновком МСЕК віл 23.05.2019 серія АБ0035520 потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 30% та 3 група інвалідності з повторним оглядом 01.06.2020. Цією постановою потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1045,73грн., що підлягає проведенню з 23.05.2019 по 31.05.2020.
Водночас, 03.09.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 2103006000208096 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що внаслідок припиненням підприємницької діяльності у відповідача виникло зобов'язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів для продовження страхових виплат ОСОБА_2 по відшкодуванню шкоди, завданої здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, тому Фонд звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що одним із ключових питань у цій справі є наявність підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця, яка припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням, капіталізованих платежів відповідно до вимог Порядку № 765.
Зазначене питання вже вирішувалося Верховним Судом, зокрема у постановах Великої Палати Верховного суду від 27.05.2020 у справі № 820/315/17, №809/1738/17, Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 808/535/17, від 28.05.2021 у справі №821/183/17, від 05.08.2021 у справі № 818/245/17, у яких сформований правовий висновок про те, що капіталізація платежів платоспроможної ФОП, яка зареєструвала припинення підприємницької діяльності, здійснюється із застосуванням правил Порядку № 765.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача нарахованих у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності капіталізованих платежів, за умови повторної реєстрації цієї фізичної особи в якості підприємця, Верховний Суд в постанові від 22.11.2023 у цій справі зазначив, що відповідно до частини першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон № 1105-XIV.
Статтею 18 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Своєю чергою згідно із пунктом 1 частини другої статті 15 Закону № 1105-XIV роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Приписами статті 4 Закону №1105-XIV унормовано, що Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Водночас, згідно із пунктом 5 частини першої статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини другої вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.
Капіталізація платежів для задоволення вимог по зобов'язаннях, що виникли у результаті заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, проводиться відповідно до Порядку № 765 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), і здійснюється по кожній особі з виплатою заборгованості за минулі роки і необхідності виплат майбутніх платежів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку № 765 капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.
Згідно із пунктом 3 цього Порядку капіталізація платежів нараховується за період, що визначається, з різниці між середньої тривалості життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.
Отже встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадку ліквідації страхувальника (суб'єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення, страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю та здоров'ю працівників зобов'язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.
Колегія суддів звернула увагу, що статтею 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Своєю чергою, згідно із частиною другою статті 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом
Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що підприємці у разі їх припинення, незалежно від підстав, не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.
У контексті обставин даної справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що норми законодавства не містять підстав звільнення ФОП від обов'язку сплати капіталізованих платежів у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності. Також діюче законодавство не передбачає звільнення відповідача від обов'язку сплатити капіталізовані платежі у зв'язку із новою реєстрацією ФОП. Одночасно колегія суддів наголосила, що покладення на відповідача зобов'язань зі сплати капіталізованих платежів не є втручанням або посяганням на його майно, а спрямоване на забезпечення виплат майбутніх платежів для осіб, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та відбувається на підставі закону з урахування ступеня та строку втрати працездатності.
Враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду у даній справі, суд дійшов висновку, що відповідач має обов'язок сплатити капіталізовані платежі для забезпечення в майбутньому виплат на користь ОСОБА_2 , який постраждав від нещасного випадку на виробництві у період роботи у ФОП ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку розрахунку розміру капіталізованих платежів, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, суд враховує, що відповідно до п.2 Порядку №765 розрахунок щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю або перед членами їх сімей, здійснюється таким чином:
1) щомісячні виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності;
2) витрати по догляду за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами;
3) витрати на придбання інвалідами або Фондом спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрати на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами;
4) витрати на оздоровлення - з розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки - для інвалідів I групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки;
5) витрати на пенсійне забезпечення - виходячи з основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підставі даних Фонду;
6) витрати на професійну переорієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію потерпілого за індивідуальною програмою реабілітації інваліда (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більше одного року) - з розрахунку середньомісячного заробітку протягом терміну, визначеного програмою реабілітації;
7) одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого - у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14). Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.
Пункт 3 Порядку №765 передбачає, що капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.
Аналіз наведених положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України дозволяє дійти висновку, що капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації, не залежно від терміну, на який встановлено ступінь втрати професійної працездатності постраждалим від нещасного випадку на виробництві на момент здійснення капіталізації.
Такий підхід є обґрунтованим, оскільки на момент здійснення капіталізації Фонд не може передбачити загальну тривалість періоду втрати працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві, однак, має отримати можливість для забезпечення належних виплат такому потерпілому у майбутньому, оскільки Фонд не має інших джерел фінансування відповідних виплат.
Слід зазначити, що матеріалів справи позивачем надано виписку з акту огляду МСЕК, з якої вбачається, що ОСОБА_2 продовжено встановлений ступень втрати працездатності 30% та 3 групу інвалідності до 01.07.2024. Наведене свідчить про те, що потерпілим підтверджено ступень втрати працездатності 30% та 3 групу інвалідності і після 01.06.2020.
Отже, той факт, що на момент здійснення розрахунку капіталізованих платежів ОСОБА_2 було встановлено стійку втрату працездатності 30 % та 3 групу інвалідності з повторним переглядом 01.06.2020, не впливає на розрахунок суми капіталізованих платежів та не призводить до їх зменшення, оскільки при розрахунку капіталізованих платежів враховується не період, на який встановлено втрату працездатності, а різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.
До матеріалів справи надано розрахунок потреби в капіталізації коштів по страхувальнику ФОП ОСОБА_1 , який проведено у відповідності до Порядку №765.
Зокрема, враховано, що потерпілий ОСОБА_2 , має вік 36 років; ступінь втрати працездатності 30%, 3 група інвалідності, коефіцієнт тривалості життя - 33,08, щомісячна страхова виплата 1045,73 грн. Отже, розрахунок з урахуванням коефіцієнту тривалості життя становить 1045,73 * 33,08 * 12 = 415 112,98 грн. Крім того, до розрахунку включено інші витрати, передбачені п.2 Порядку №765, в загальному розмірі 265 505,72 грн, а саме: стаціонарне лікування 1738,73 * 33,08 * 2 = 115034,72 грн (2 рази на рік); санаторно-курортне лікування 13440,00 * 33,08 * 0,33 - 146716,42 грн (1 раз на 3 роки); технічні засоби реабілітації 227,00 * 33,08 * 0,5 = 3754,58 грн (1 раз на 2 роки).
Витрати на стаціонарне лікування розраховано як середньоарифметична величина із загальної суми на лікування потерпілих на виробництві, які мають 3 групу інвалідності та пройшли лікування у медичних закладах (62 потерпілих 3 групи інвалідності пройшли лікування на загальну суму 107801,26 грн. Сума на лікування 1 потерпілого 107801,26 / 62= 1738,73 грн). Витрати на технічні засоби реабілітації розраховані відповідно до п 7.11 Переліку технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються потерпілі внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25.03.2008 №23; наказом Мінсоцполітики від 29.01.2016 № 59 затверджено граничні ціни на палиці регульовані за висотою, з пристроєм проти ковзання у розмірі 227,00 грн. Витрати на санаторно-курортне лікування розраховано відповідно до п 2.6 Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно- курортним лікуванням, затвердженого постановою правління Фонду від 31.10.07 № 49; постановою правління Фонду від 12.12.18 № 32 затверджено граничні розміри витрат для відшкодування вартості одного ліжко-дня санаторно-курортного лікування потерпілого у розмірі 560 грн. ( 560,00грн *24 дня = 13440,00 грн).
Таким чином, загальна сума капіталізованих платежів становить 415 112,98 грн + 265 505,72 грн = 680 618,70 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку проте, що розрахований відповідачем розмір капіталізованих платежів відповідає вимогам Порядку №765.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) капіталізовані платежі у розмірі 680 618,70 грн (шістсот вісімдесят тисяч шістсот вісімнадцять гривень 70 коп.).
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07.02.2024
Суддя М.О. Семененко