06 лютого 2024 рокуСправа №160/31772/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5 %, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, в розмірі 67 % відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням 5 %, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, в розмірі 67 % відповідних сум грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому призначено пенсію згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). З набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» у нього виникло право на зміну розміру суми грошового забезпечення при обчисленні пенсії з 62% на 67 %, відтак, відмова відповідачем в перерахунку його пенсії, на думку позивача, вказує на створення передумов для виплати йому пенсії у неналежному розмірі, що порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Зважаючи на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 20.12.2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на адміністративний позов не надходив.
Згідно з довідкою начальника відділу управління персоналом Аліни Шевченко від 02.02.2024 року №42 суддя Серьогіна Олена Василівна 02 та 05 лютого 2024 року перебуває у щорічній відпустці.
У зв'язку з перебуванням судді Серьогіної О.В. у відпустці, рішення суду ухвалене в перший робочий день судді 06.02.2024 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.11.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу 24 роки відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) у розмірі 62% від грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Позивача було звільнено зі служби в запас за підпунктом «а» пункту 64 (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
20.10.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії за вислугу років з урахуванням 5 %, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, в розмірі 67 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2023 року № 57119-45989/К-01/8-0400/23 позивачу повідомлено про відсутність підстав для перерахунку його пенсії в розмірі 67 % суми грошового забезпечення та зазначено наступне. За даними виписки з наказу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області від 19.11.2014 року за № 112 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в запас за підпунктом «а» пункту 64 (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 було звільнено із служби в запас, а не у відставку, підстави для обчислення його пенсії у розмірі 67% відсутні.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Суд відзначає, що на час звільнення позивача зі служби в листопаді 2014 року порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначався "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року за №114 (надалі по тексту також Положення №114).
За змістом вимог статті 62 Положення №114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Таким чином, станом на 30.06.2015 року Положення №114 передбачало два види звільнення, а саме: в запас (з постановкою на військовий облік) і у відставку (із зняттям з військового обліку).
Пунктами "а" "б", і "в" статті 64 Положення №114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, поряд з іншим, звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):
а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;
б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;
в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад.
Згідно статті 65 Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку):
а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання;
б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.
Системний аналіз коментованих норм свідчить, що при наявності відповідних підстав і дійсних обставин особи рядового і начальницького складу можуть бути звільнені зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), у відставку (із зняттям з військового обліку) -"через хворобу" або "через обмежений стан здоров'я".
Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2023 року № 57119-45989/К-01/8-0400/23 вбачається, що за даними виписки з наказу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області від 19.11.2014 року за № 112 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в запас за підпунктом «а» пункту 64 (за віком) Положення №114 саме у запас Збройних Сил, а не у відставку.
Дана обставина не заперечується ні позивачем, ні відповідачем.
Відповідно до статті 23-1 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року за №565-ХІІ (чинного на час звільнення позивача і призначення йому пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ (надалі по тексту також Закон №2262-ХІІ).
Згідно пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються, серед іншого, в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Такими чином, вказані вище норми Закону №2262-ХІІ передбачали, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби в період з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мали вислугу 22 календарних роки і більше, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення. При цьому за кожний рік вислуги понад 20 років призначається 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
В свою чергу, при звільненні особи рядового і начальницького складу зі служби "у відставку" за віком або за станом здоров'я, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Як зазначив суд вище "відставка" (із зняттям з військового обліку) є одним із різновидів звільнення із органів внутрішніх справ, яка може відбуватися як за віком так і через хворобу (статті 65 Положення №114).
Звільнення ж зі служби "в запас" (з постановкою на військовий облік) можливе, серед іншого, "через хворобу", а також "через обмежений стан здоров'я".
Отже, перша частина пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ свідчить, що пенсія за вислугу років в розмірі 55 процентів відповідної суми грошового забезпечення призначається виключно особам, які звільненні зі служби в органах внутрішніх справ у відставку (за віком або за станом здоров'я).
У всіх інших випадках згідно першої частини пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ особам, які на день звільнення зі служби органів внутрішніх справ мали вислугу 20 років і більше, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення, навіть особам, звільненим зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) "через хворобу" або "через обмежений стан здоров'я".
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі пункту "а" статті 64 Положення №114, тобто "за віком" саме в запас (з постановкою на військовий облік), то суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача в частині призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення та з урахуванням 2-ох років понад 20 років вислуги, що в загальному становить 62% сум грошового забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що позивач не надав ні суду, ні відповідачу будь яких доказів внесення змін до наказу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області від 19.11.2014 року за № 112 о/с, його скасування та прийняття нового наказу, яким би визначено підстави звільнення відповідно до статті 65 Положення №114 - "у відставку" за віком або за станом здоров'я.
Зважаючи на вказане у відповідача, при розгляді в жовтні 2023 року звернення позивача, не було жодної правової підстави для проведення перерахунку його пенсії за вислугу років з 62 на 67 процентів суми грошового забезпечення.
Необґрунтованим є посилання позивача на Закону України "Про Національну поліцію", оскільки вказаний Закон набрав чинності після звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, не може змінити підстави звільнення особи зі служби та змінити підстави призначення пенсії, а визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Отже, розглядаючи заяву позивача та відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна