про залишення позовної заяви без руху
05 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/1015/24
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання противоправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати за період з 29 квітня 2022 року по 12 вересня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, грошової премії, визначивши їх розмір з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44); зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 29 квітня 2022 року по 12 вересня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, грошової премії, визначивши їх розмір з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 березня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 Постанови №704 (з урахуванням раніше виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за період з 29 квітня 2022 року по день фактичної виплати.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, наказом від 10 вересня 2023 року №585-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби та з 12 вересня 2023 року його виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.
Із цим позовом позивач звернувся у зв'язку з протиправною, на його думку, невиплатою під час проходження військової служби у період з 29 квітня 2022 року по 12 вересня 2023 року грошового забезпечення у належному розмірі: обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, а не на 01 січня календарного року виплати, вплинуло на розмір місячного грошового забезпечення та одноразових виплат.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поряд з тим частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 19 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»; далі - Закон №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013.
Так у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа №1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Законом №2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
За висновками Верховного Суду в постановах від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 04 квітня 2023 року у справі №640/8348/21, від 28 вересня 2023 року у справі №140/2168/23 та від 18 січня 2024 року у справі №240/5105/23, у рішенні Верховного суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дія статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Таким чином, у спірних правовідносинах право позивача на звернення до суду у спорі щодо виплати грошового забезпечення за період з 29 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року не обмежувалося будь-яким строком.
З 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частини перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ.
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин.
Це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив'язаний» до нього, закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Із цим позовом представник позивача Єрьоміна В.В. звернулася до суду 17 січня 2024 року (дата на конверті, у якому надійшла позовна заява) - із пропуском тримісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 12 вересня 2023 року. Тримісячний строк закінчився і з дня звільненння з військової служби.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Представник позивача Єрьоміна В.А. подала заяву про поновлення строку звернення до суду, в обгрунтування якої зазначила, що позивач не одержував письмового повідомлення про розмір прожиткового мінімуму, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення позивача, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, грошової премії з 11 квітня 2022 року по день виключення із списків особового складу. При цьому позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача під час розрахунку грошового забезпечення та лише з відповіді 3 Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, наданої на адвокатський запит, він дізнався про порушення своїх прав.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатись» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строку звернення до суду.
Грошове забезпечення позивач отримував щомісячно. При цьому обґрунтовуючи позов, позивач покликається на пункт 4 Постанови №704, відповідно до якого розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Тобто грошове забезпечення військовослужбовців за доводами позивача повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як наслідок, саме з цією датою пов'язується визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців. Отже, позивач про порушення своїх прав у зв'язку із визначенням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням не з тої розрахункової величини повинен був дізнатися у цьому випадку після отримання грошового забезпечення за квітень 2022 року (початок періоду у цьому спорі) та 01 січня 2023 року - у зв'язку із зміною розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб. А тому отримання відповіді відповідача від 28 жовтня 2023 року №11/7821 на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Воднораз будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду за вирішенням спору щодо нарахування та виплати йому за період з 19 липня 2022 року до 12 вересня 2023 року грошового забезпечення, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, грошової премії заява про поновлення строку звернення до суду не містить.
З приводу доводів представника позивача про наявність збройної агресії проти України як на підставу пропущення позивачем строку звернення до суду, то Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Заява про поновлення строку звернення до суду не містить таких обставин.
Крім того встановлено, що 23 жовтня 2023 року до Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області протиправною та зобов'язання вчинити дії. Це вказує на те, що позивач в умовах воєнного стану в Україні уже звертався безперешкодно до суду з метою захисту своїх прав.
Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів, які б вказували на наявність об'єктивних обставин та дійсних істотних труднощів та перешкод для звернення до суду за захистом прав щодо виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 12 вересня 2023 року, то позовну заяву на підставі частини першої статті 123 КАС України належить залишити без руху, при цьому протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали позивач має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку та надавши відповідні докази на їх підтвердження.
Керуючись статтями 123, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Визнати неповажними підстави у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Роз'яснити, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали позивач має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати інші підстави для поновлення строку в частині позовних вимог. Якщо вказані позивачем інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву в частині позовних вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Ж.В. Каленюк