Справа № 495/13150/23
Номер провадження 2/495/407/2024
03 січня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
при секретарі Червинській І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння в якому просить суд:
- визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з: житлового будинку 30, 2 кв.м., загальною площею 37,0 кв.м. літ. А, житлового будинку житловою площею 33,2 кв.м. загальною площею 45,5 кв.м. літ. П, сарай літ. Г, сарай літ. З, сарай літ. Ж, сарай літ. С, навіс літ. К., вбиральня літ. М., літня кухня літ. О, душ літ. Т, підвал літ. У, споруди №№ 1,4,6-8,1.
Короткий виклад обґрунтування позовних вимог.
ОСОБА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.10.2004 року № 734 був власником 3/10 частки житлового будинку N? АДРЕСА_1 .
Згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2007 р. по справі № 20-63/2007 щодо встановлення факту, що має юридичне значення, належить позивачу 59/100 часток вищевказаного будинку, а інші 41/100 часток належать ОСОБА_3 .
В 2017 році позивач придбав у ОСОБА_3 ще 27/50 часток даного житлового будинку, що підтверджено договором купівлі-продажу, посвідченого нотаріально.
Таким чином, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (наразі, у зв?язку із Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» - перейменовано у вулицю «Польська» в м. Білгород-Дністровський Одеської області.
Вказане підтверджується рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.09.2023 р. по справі № 495/5173/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила права користування житловим будинком.
Так, у мотивувальній частині вказаного рішення, а саме у розділі: «Фактичні обставини, встановлені судом» вказано: Матеріалами справи встановлено, що дійсно рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.10.2004 року N? 734 ОСОБА_1 був власником 3/10 частки житлового будинку N? АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2007 року по справі № 20-63/2007 позивачу належить 59/100 часток вищевказаного будинку.
В 2017 році позивачем було придбано у ОСОБА_3 ще 27/50 часток даного житлового будинку, що підтверджується договором купівлі-продажу.
Таким чином, позивач є власником житлового будинку N? АДРЕСА_1 .
У відповідності ч. 4 ст. 82 ЦПК України: Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Втім, через неможливість зареєструвати право власності на увесь вищевказаний будинок, та отримати відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - не вдається можливим через те, що у даному реєстрі наявні записи щодо наявності в позивача як 27/50 часток, так й 3/10 часток, а рішенням суду від 21.04.2004 р. позивачу належить 59/100 часток будинку, тобто сума всіх належним часток навіть перевищує одиницю нерухомості.
Проте, саме позивач є єдиним власником будинку, та єдиною особою, яка утримує будинок та сплачує комунальні послуги. Однак, невизначеність із частками викликає в позивача непокоєння щодо неможливістю розпоряджатись вказаною нерухомістю: відчужувати або заповідати.
Рух справи у суді.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.12.2023 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У судове засідання позивач не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
У судове засідання відповідачка, не з'явилась, але надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.
За змістом ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Положенням ч.3 та ч.4 ст.200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.206 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Згідно частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню с наступних підстав.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.10.2004 року № 734 був власником 3/10 частки житлового будинку N? АДРЕСА_1 .
Згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2007 р. по справі N? 20-63/2007 щодо встановлення факту, що має юридичне значення, мені належить 59/100 часток вищевказаного будинку, а інші 41/100 часток належать ОСОБА_3 .
В 2017 році позивач придбав у ОСОБА_3 ще 27/50 часток даного житлового будинку, що підтверджено договором купівлі-продажу, посвідченого нотаріально.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 19.10.2021 року.
Правонаступником ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .
Таким чином, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (наразі, у зв?язку із Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» - перейменовано у вулицю «Польська» в м. Білгород-Дністровський Одеської області.
Вказане підтверджується рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.09.2023 р. по справі N? 495/5173/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила права користування житловим будинком.
Так, у мотивувальній частині вказаного рішення, а саме у розділі: «Фактичні обставини, встановлені судом» вказано: Матеріалами справи встановлено, що дійсно рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.10.2004 року N? 734 ОСОБА_1 був власником 3/10 частки житлового будинку N? АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2007 року по справі № 20-63/2007 позивачу належить 59/100 часток вищевказаного будинку.
В 2017 році позивачем було придбано у ОСОБА_5 ще 27/50 часток даного житлового будинку, що підтверджується договором купівлі-продажу.
Таким чином, позивач є власником житлового будинку N? АДРЕСА_1 .
У відповідності ч. 4 ст. 82 ЦПК України: Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Втім, через неможливість зареєструвати право власності на увесь вищевказаний будинок, та отримати відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - не вдається можливим через те, що у даному реєстрі наявні записи щодо наявності в позивача як 27/50 часток, так й 3/10 часток, а рішенням суду від 21.04.2004 р. позивачу належить 59/100 часток будинку, тобто сума всіх належним часток навіть перевищує одиницю нерухомості.
Проте, саме позивач є єдиним власником будинку, та єдиною особою, яка утримує будинок та сплачує комунальні послуги. Однак, невизначеність із частками викликає в позивача непокоєння щодо неможливістю розпоряджатись вказаною нерухомістю: відчужувати або заповідати.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
За змістом листа ВССУ від 16.05.2013р. N? 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування року» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
За аналізом практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) як матеріальних, так і нематеріальних.
У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об?єктом було усе «власне» майно особи,що можевходити доскладу спадщини,і якеможна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27 квітня 1979 р., п. 64), тобто наявне майно («existing possessions»). Згідно з ЦК України, захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом: визнання цих прав, припинення або зміни правовідношення, тощо. Позовні вимоги, що містяться в даній позовній заяві, не суперечать законодавству України, чинному на сьогоднішній день.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Позивачі таких вимог (усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном) не заявляли.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.».
Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Висновок.
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права та позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з: житлового будинку 30, 2 кв.м., загальною площею 37,0 кв.м. літ. А, житлового будинку житловою площею 33,2 кв.м. загальною площею 45,5 кв.м. літ. П, сарай літ. Г, сарай літ. З, сарай літ. Ж, сарай літ. С, навіс літ. К., вбиральня літ. М., літня кухня літ. О, душ літ. Т, підвал літ. У, споруди №№ 1,4,6-8,1.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.О.Боярський