Справа № 495/5385/23
Номер провадження 2/495/454/2024
03 січня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
за участі секретаря судових засідань Червинської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої вчиненням кримінального проступку, -
Представник Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої вчиненням кримінального проступку, а якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , на користь Маяківської сільської територіальної громади в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області заподіяну шкоду спричинену рибним ресурсам України в загальній сумі 86823 гривні 00 копійок, зарахувавши її на р/р UA 648999980333199331000015612, отримувач ГУК в Одеській області с. Маяки/24062100, МФО 89999, ЄДРПОУ 37607526.
В обґрунтування поданого позову зазначено, що Біляївським районним судом Одеської області розглянуто кримінальну справу за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України справа N? 496/250/23.
Судом встановлено, що 18.11.2022 року, в період часу з 11 години 00 хвилин по 20 годину 00 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом, перебуваючи на правому березі річки Дністер, на острівній ділянці господарської зони Нижньодністровського національного природного парку, який є об?єктом природно-заповідного фонду, в районі гирла річки Дністер, переслідуючи мету незаконного вилову риби з використанням заздалегідь підготовленого забороненого знаряддя лову, а саме колючого знаряддя типу «драч», шляхом багріння незаконно виловив водні живі біоресурси, а саме сазан - 4 - шт., товстолоб - 1 шт., чим порушив вимоги п. 2 Розділу І Правил любительського 1 спортивного рибальства (далі Правила), затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 вересня 2022 року N? 7, в яких визначено: «Любительське і спортивне рибальство в межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду здійснюється за умови, що така діяльність не суперечить режиму територій та об?єктів природно-заповідного фонду, який визначається Положенням про території та об?єкти природно-заповідного фонду та/або Проектом організації території об?єкта природно-заповідного фонду, з дотриманням вимог цих Правил», п. 1 Розділу IV Правил: «Забороняється добування (вилов) гарпунами, острогами, луками, арбалетами та іншими колючими знаряддями добування (вилову) за виключенням гачкових знарядь добування (вилову) та підводних рушниць» п. 2.1 Розділу IV Правил «Забороняється добування (вилов) способом багріння» та ст. 27 Закону України « Іро тваринний світ», п. 4.7.5 п.п. «б» Положення про Нижньодністровський національний природний парк, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 N? 114, у редакції Наказу від 07.09.2021 року N? 578: «Під час любительського та спортивного рибальства в межах Нижньодністровського НПП забороняється добування риб та інших гідробіонтів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї, промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань (за винятком раколовок типу «хапка»), а також способом багріння.
В результаті вказаних дій ОСОБА_1 , відповідно до Додатку 7 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 N? 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», заподіяно істотну шкоду рибним ресурсам України на загальну суму 86 823 грн. 00 коп.
За результатом розгляду справи гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України. Вирок набрав законної сили 01.03.2023 року.
Таким чином, шкода, завдана рибному господарству, повинна бути відшкодована відповідній місцевій раді за місцем завдання шкоди.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнав, просив задовольнити. Також заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Біляївським районним судом Одеської області розглянуто кримінальну справу за фактом вчинення гр. ОСОБА_1 кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України справа № 496/250/23.
Судом встановлено, що 18.11.2022 року, в період часу з 11 години 00 хвилин по 20 годину 00 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом, перебуваючи на правому березі річки Дністер, на острівній ділянці господарської зони Нижньодністровського національного природного парку, який є об?єктом природно-заповідного фонду, в районі гирла річки Дністер, переслідуючи мету незаконного вилову риби з використанням заздалегідь підготовленого забороненого знаряддя лову, а саме колючого знаряддя типу «драч», шляхом багріння незаконно виловив водні живі біоресурси, а саме сазан - 4 - шт., товстолоб - 1 шт., чим порушив вимоги п. 2 Розділу І Правил любительського 1 спортивного рибальства (далі Правила), затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 вересня 2022 року N? 7, в яких визначено: «Любительське і спортивне рибальство в межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду здійснюється за умови, що така діяльність не суперечить режиму територій та об?єктів природно-заповідного фонду, який визначається Положенням про території та об?єкти природно-заповідного фонду та/або Проектом організації території об?єкта природно-заповідного фонду, з дотриманням вимог цих Правил», п. 1 Розділу IV Правил: «Забороняється добування (вилов) гарпунами, острогами, луками, арбалетами та іншими колючими знаряддями добування (вилову) за виключенням гачкових знарядь добування (вилову) та підводних рушниць» п. 2.1 Розділу IV Правил «Забороняється добування (вилов) способом багріння» та ст. 27 Закону України « Іро тваринний світ», п. 4.7.5 п.п. «б» Положення про Нижньодністровський національний природний парк, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 N? 114, у редакції Наказу від 07.09.2021 року N? 578: «Під час любительського та спортивного рибальства в межах Нижньодністровського НПП забороняється добування риб та інших гідробіонтів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї, промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань (за винятком раколовок типу «хапка»), а також способом багріння.
В результаті вказаних дій ОСОБА_1 , відповідно до Додатку 7 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 N? 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», заподіяно істотну шкоду рибним ресурсам України на загальну суму 86 823 грн. 00 коп.
Відповідно до висновку судових експертів Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/116-22/20006-ЕК розмір збитків завданий ОСОБА_1 становить 86 823 грн. 00 коп.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
За приписами ст. 13 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про тваринний світ» об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу.Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно із ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Статтею 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що добування (вилов) - це є вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, згідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в, зокрема незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність
Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 вказаного Закону, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Стаття69 зазначеного Закону передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 10 Закону України «Про тваринний світ» громадяни відповідно до закону зобов'язані охороняти тваринний світ, сприяти відтворенню відновлювальних об'єктів тваринного світу, використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до закону, відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.
Згідно ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів», шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Вказані норми підтверджують обов'язок ОСОБА_1 відшкодувати шкоду, завдану рибним ресурсам України, внаслідок вчиненого кримінального проступку.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України» №1209 від 21.11.2011 року (далі Постанова №1209 від 21.11.2011 року), затверджені такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів.
За змістом ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів», посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження, зокрема: здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об'єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Згідно зі ст. 37 цього Закону, водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об'єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
З наведеного вбачається, що природні ресурси (в тому числі водні біоресурси), які відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, права власника (володіння, користування, розпоряджання) щодо яких, від імені Українського народу, здійснюють органи місцевого самоврядування, як юридичні особи, є майном певної територіальної громади.
Згідно п. «г» ч. 4 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно дост. 21 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п.5.3. Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15.02.1999 року (із змінами), органи рибоохорони, що здійснюють охорону, відтворення і державний контроль використання водних живих ресурсів, відповідно до законодавства, мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних підприємствами, установами, організаціями та громадянами внаслідок порушення законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.
Згідно роз'яснень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) - шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України. Вирок суду відповідачем не оскаржувався та він набрав законної сили.
Разом з цим, сума матеріальних збитків, завданих рибним ресурсам України, становить 86823 гривні 00 копійок. Така сума визначена вироком суду, а тому не підлягає доказуванню та є обов'язковою для суду.
Під час судового розгляду в рамках кримінального провадження, Маяківською сільською радою Одеського району Одеської області цивільний позов не заявлявся, під час ухвалення вироку судом не було вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_1 , завданої майнової шкоди.
Зважаючи на те, що діями ОСОБА_1 заподіяно рибним ресурсам України майнову шкоду, суд дійшов висновку, що шкода підлягає відшкодуванню державі в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області.
Враховуючи викладене, суд вбачає наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконним виловом риби шляхом стягнення з нього компенсації вартості виловленої риби у розмірі 86823 гривні 00 копійок, розмір якої визначено у відповідності до вимог Постанови №1209 від 21.11.2011 року та встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Згідно абз. 3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Окрім іншого, в матеріалах справи наявна письмова заява відповідача про визнання позовної заяви.
Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Суд зазначає, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Таким чином, враховуючи майновий стан відповідача, а саме те, що він постійного заробітку не має, суд вважає за можливе розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.01.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Маяківської сільської територіальної громади в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області грошової компенсації у розмірі 86823 гривні 00 копійок, терміном на 24 (двадцять чотири) місяці з дня набрання рішенням законної сили, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 3617 грн. 70 копійок (три тисячі шістсот сімнадцять гривень 70 копійок.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої вчиненням кримінального проступку, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , на користь Маяківської сільської територіальної громади в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області заподіяну шкоду спричинену рибним ресурсам України в загальній сумі 86823 гривні 00 копійок, зарахувавши її на р/р UA 648999980333199331000015612, отримувач ГУК в Одеській області с. Маяки/24062100, МФО 89999, ЄДРПОУ 37607526.
Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.01.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Маяківської сільської територіальної громади в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області грошової компенсації у розмірі 86823 гривні 00 копійок, терміном на 24 (двадцять чотири) місяці з дня набрання рішенням законної сили, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 3617 грн. 70 копійок (три тисячі шістсот сімнадцять гривень 70 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.О. Боярський