Справа № 495/3931/22
Номер провадження 2-а/495/9/2024
03 січня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О., за участі секретаря судового засідання Червинської І.В. дослідивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 25- го прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 25- го прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України в якому просить суд: скасувати постанову старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску через державний кордон «Паланка-Маяки-Удобне» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України від 12.06.2022 року про накладання адміністративного стягнення гр. РФ ОСОБА_1 та закрити провадження по справі.
Свої позовні вимоги обґрунтовує зокрема тим, що 12 червня 2022 року ОСОБА_1 здійснював перетин державного кордону України у пункті пропуску "Паланка-Маяки-Удобне" Білгородського-Дністровського району Одеської області. При перетині кордону старший прикордонних нарядів в пункті пропуску через кордон "Паланка-Маяки-Удобне" Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Південного регіонального управління- ДПС України встановив перевищення встановленого терміну перебування Позивача на території України на 20 діб та виніс постанову №267856, про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень.
Накладення такого адміністративного стягнення порушує майнові права Позивача в майбутньому може спричинити для нього заборону в?їзду в Україну. Однак дана постанова не може вважатися правомірною та має бути скасована огляду на таке.
Позивач народився в Україні, в с. Куйбишевка Снігурівського району Миколаївської області.
Наприкінці 1980-х років Позивач разом із сім?єю переїхав до Ставропольського краю м. Желєзноводск селище Іноземцево, де оселився на постійне місце проживання.
1990-х років набув громадянства РФ.
В кінці 2016 року Позивач виїхав на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки, де проживає до цього часу. Разом з тим Позивач придбав квартиру під номером АДРЕСА_1 , куди поселив свою маму ОСОБА_2 .
Крім цього, Позивач в майбутньому планував отримати громадянство України проживати в Україні у придбаній квартирі. Для цього Позивач звернувся компетентних державних органів України із проханням про імміграцію в Україну.
Такий дозвіл на імміграцію Позивачеві було видано 11 вересня 2021 року № 48114200059150, який дійсний до 11 вересня 2022 року.
На цій підставі Позивач звернувся до Корабельного відділу у м. Миколаєві УДМС України у Миколаївській області із заявою про видачу посвідки на постійне проживання і йому було призначено дату отримання такої посвідки - 24 лютого 2022року.
21 лютого 2022 року Позивач приїхав в Україну, проте отримати посвідку не зміг, оскільки 24 лютого 2022 року розпочались воєнні дії в Україні, війська РФ здійснювали бомбові та ракетні удари по м.Миколаєву.
Органи ДМС у м. Миколаєві зупинили свою діяльність.
Позивач змушений був весь час зі своєю старенькою матір?ю переховуватися у підвалі свого будинку.
Виїхати з Миколаєва в іншу місцевість Позивач не мав змоги через неможливість залишити матір напризволяще та постійні обстріли міста.
Отже, перед закінченням 90-денного терміну перебування в Україні на початку травня 2022 року Позивач звернувся до Корабельного відділу у м.Миколаєві УДМС України у Миколаївській області за отриманням посвідки на постійне проживання в Україні та з метою продовжити строк перебування в Україні.
Проте жодної дії дозвільного характеру орган ДМС не вчинив, натомість йому видали довідку за підписом начальника Корабельного відділу у м.Миколаєві УДМС України у Миколаївській області про те, що УДМС України у Миколаївській області не працює, тому неможливо ні оформити посвідку на постійне проживання, ні продовжити термін перебування на території України (копія додається).
Позивач був поставлений у скрутне становище вибору - залишити наодинці матір у місті Миколаєві, яке постійно потерпало від обстрілів та авіанальотів ворога, або порушити терміни перебування в Україні до того часу, доки він не влаштує матір.
Через деякий час Позивач через знайомих зумів зняти квартиру для матері у м.Южноукраїнськ Миколаївської області.
Потім з великими труднощами знайшов водія, який погодився перевезти їх до м. Южноукраїнська. Після того, як матір була влаштована на проживання у м.Южноукраїнську, забезпечена продуктами харчування та іншими необхідними речами, Позивач набув можливість виїхати з України до Молдови, звідки мав намір вилетіти до США через треті країни.
12 червня 2022 року під час перетину Позивачем кордону щодо нього було винесе оскаржувану постанову за перевищення терміну перебування в Україні.
Позивач не заперечує факту порушення ним строків перебування в України, проте вважає, що таке порушення стало наслідком непереборної сили та форс-мажора обставин через воєнний стан в Україні.
Проте, як вбачається з обставин справи - вина Позивача в даному випадку відсутння як умисна, так і необережна.
Таким чином Позивач в данній ситуації діяв або в стані крайньої необхідності, або в стані необхідної оборони.
Як в першому так і в другому випадках захищав право своє та своєї матері на життя та здоров?я під час воєнних дій у м. Миколаєві.
Отже, позивач не міг виїхати із м.Миколаєва, оскільки постійні бомбування могли спричинити шкоду йому та його матері здоров?ю чи й взагалі позбавити життя.
Але він також не міг продовжити термін перебування в Україні з причин введень країні воєнного стану.
Така ситуація виключає наявність в діях Позивача складу умисного адміністративного правопорушення і, як наслідок, виключає і відповідальність.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2022 відкрито провадження у даній справі у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було витребувано від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 25- го прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України постанову від 12.06.2022 про накладання адміністративного стягнення з ОСОБА_1 .
На виконання вищезазначеної ухвали від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 25- го прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України надійшов оригінал постанови серії ПдРУ № 038336 від 12.06.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП.
Відповідач право на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі сторони, на задоволені позову наполягає.
Таким чином, суд дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно вимог ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно з ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до вимог ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно із ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Судом встановлено, що 12 червня 2022 року 15.10 год. ОСОБА_1 здійснював перетин державного кордону України у пункті пропуску "Паланка-Маяки-Удобне" Білгородського-Дністровського району Одеської області. При перетині кордону старший прикордонних нарядів в пункті пропуску через кордон "Паланка-Маяки-Удобне" Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Південного регіонального управління- ДПС України встановив перевищення встановленого терміну перебування Позивача на території України на 20 діб та виніс постанову ПДРУ № 038336 від 12.06.2022, про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень.
Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серії ПДРУ № 038336 від 12.06.2022 в неї зазначено дату та час виявлення скоєного адміністративного правопорушення іноземцем, викладено обставини скоєного правопорушення та суть адміністративного правопорушення. В постанові також зазначено нормативно-правовий акт, яким передбачена відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення. Постанова підписана уповноваженою особою яка його склала та особою стосовно якої він складений. При цьому останнім будь-яких зауважень до постанови не внесено.
Відповідно до ч.2 ст. 203 КУпАП перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», визначено підстави за якими іноземці та особи без громадянства вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, а також підстави для видачі таким особам посвідки на тимчасове проживання.
В той же час, стороною позивача не додано доказів які б свідчили законність перебування позивача на території України.
Відповідно до п.6, 7 Постанови КМУ N?150 Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули з держав з безвізовим порядком в?їзду за наявності обґрунтованих підстав (...подання заяви про отримання дозволу на імміграцію тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в?їзду в Україну. Рішення про продовження строку перебування іноземців на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України.
Позивач посилався на те, що перед закінченням 90-денного терміну перебування в Україні на початку травня 2022 року Позивач звернувся до Корабельного відділу у м.Миколаєві УДМС України у Миколаївській області за отриманням посвідки на постійне проживання в Україні та з метою продовжити строк перебування в Україні. Проте жодної дії дозвільного характеру орган ДМС не вчинив, натомість йому видали довідку за підписом начальника Корабельного відділу у Миколаєві УДМС України у Миколаївській області про те, що УДМС України у Миколаївській області не працює, тому неможливо ні оформити посвідку на постійне проживання, ні продовжити термін перебування на території України.
Так суд критично ставиться до таких доводів, оскільки, як зазначено вище, позивачу було роз'яснено про можливість звернутися для вирішення цього питання до іншого працюючого УДМС України в іншій області.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.
Позивачем не надано суду доказів що він будь-яким чином намагався легалізувати свої становище в України, Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За вказаних обставин суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог та залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 25- го прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя Боярський О.О.