ЄУН: 336/12035/23
Провадження №: 1-кп/336/606/2024
іменем України
07 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080100000249 від 22 жовтня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кузнецовск Рівненської області, громадянина України, який проходить військову службу за мобілізацією на посаді стрільця помічника гранатометника 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 7 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
встановив:
Прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , оскільки продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, визначені в ухвалі слідчого судді при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та в ухвалі суду про продовження запобіжного заходу. Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Суд врахував сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред'явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому; наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік , стан його здоров'я, норми ч. 7 ст. 176 КПК України, та дійшов до висновку про доведеність обставин необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор вказав що наразі обвинувачений обґрунтованого підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та продовжують існувати наведені ризики.
Обвинувачений та захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали що необхідно призначити більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, оскільки обвинувачений виявляє бажання повернутися до військової частини. У випадку якщо суду дійде висновку про продовження запобіжного заходу, необхідно зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи те, що у родини обвинуваченого відсутні грошові кошти в тому розмірі як визначено слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2023 року застосовано до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 грудня 2023 року включно. Одночасно ОСОБА_3 визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09 лютого 2024 року включно, до вказаної дати неможливо завершити судовий розгляд.
Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Відповідно до ст. 197, 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_3 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, обвинувачується у вчиненні військового злочину, а саме відкриту відмову від виконання наказу прямого начальника, демонстративно ігноруючи встановлений порядок несення служби та відкрито відмовляючись підкорятися наказам командирів.
З обвинувального акту слідує, що солдат ОСОБА_3 висловив непокору демонстративно, у присутності інших військовослужбовців військової частини, що також свідчить про його життєву позицію та відсутність бажання належним чином проходити військову службу та виконувати накази командирів, а отже, і про бажання переховування від органу досудового розслідування і суду з метою уникнення відповідальності.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов'язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового розгляду, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо.
Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Свідки ще не допитувались.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні військового злочину в умовах воєнного стану, а саме відкрито відмовився від виконання наказу прямого начальника, мотивуючи вказану відмову небажанням взагалі проходити військову службу, що свідчить про відсутність у останнього бажання до проходження подальшої служби у Збройних силах України та, як наслідок може призвести до вчинення ним нових, в тому числі і більш тяжких військових злочинів в умовах воєнного стану, наприклад самовільно залишити військову частину або місце служби з метою ухилення від військової служби та переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи дані про його особу, вік, стан його здоров'я, у зв'язку з чим є підстави вважати, що заявлені прокурором ризики, які обґрунтовують тримання ОСОБА_3 під вартою, не зменшилися, а нових підстав для застосування іншого запобіжного заходу немає.
Доводи сторони захисту що обвинувачений бажає повернутись на військову службу суд не бере до уваги, оскільки жодних звернень з боку сторони захисту до командира військової частини не було.
Клопотання адвоката та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу і застосування більш м'якого запобіжного заходу не підлягає задоволенню, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належне виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим враховуючи віддаленість місця проживання, його особу.
Доводи сторони захисту про зменшення розміру заставу, суд вважає необґрунтованими, оскільки ті обставини на які посилається сторона захисту існували і на момент обрання запобіжного заходу та застосування альтернативного запобіжного заходу, а тому підстави для зменшення розміру застави відсутні.
Судом не встановлено даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. У зв'язку з чим запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 слід продовжити.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 обґрунтоване та підлягає задоволенню, вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та роз'яснює обвинуваченому, що він або будь-яка інша особа можуть внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі слідчого судді від 24 жовтня 2023 року.
Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки не наведено переконливих обставин для його зміни.
Керуючись ст.ст. 181-183, 197, 199, 331, 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 -задовольнити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, продовжити на строк 60 днів до 06 квітня 2024 року включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу та застосування більш м'якого запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її винесення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, обвинуваченими, які тримаються під вартою-в той же строк з дня вручення копії ухвали.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Суддя: