Справа № 620/12828/23 Головуючий у І інстанції - Тихоненко О.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
05 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якій просив:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо припинення ОСОБА_1 доплати надбавки за науковий ступінь кандидата наук;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5 відсотків посадового окладу, починаючи з 12.07.2023.
Позов обґрунтований тим, що з 25 квітня 2013 року Позивач набув право на одержання відповідної доплати за науковий ступінь та відповідно отримував доплату у розмірі 5 відсотків посадового окладу, проте з 01.05.2016 Відповідачем припинено нарахування та виплату спірної доплати. Вказує, що відповідно до пункту 7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати, що свідчить про неможливість обмеження існуючих гарантій та доплат, які здійснювалися раніше, у тому числі надбавки за науковий ступінь.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо припинення ОСОБА_1 доплати надбавки за науковий ступінь кандидата наук;
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5 відсотків посадового окладу, починаючи з 12.07.2023.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заробітна плата Позивачу обчислена відповідно до чинного законодавства.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення Атестаційної колегії Національного університету «Одеська юридична академія» від 25 квітня 2013 року Позивачем отримано науковий ступінь кандидата юридичних наук, про що отримано диплом серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Таким чином, з 25 квітня 2013 року Позивач набув право на одержання відповідної доплати за науковий ступінь.
Наказом Державної судової адміністрації України «Про призначення ОСОБА_1 » від 11 березня 2014 року № 122/к Позивача було призначено на посаду Начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, де він працює по теперішній час (а.с. 9).
Позивач по 30.04.2016 отримував доплату у розмірі 5 відсотків посадового окладу, що підтверджується листом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 04.08.2023 № 01-18/949/23-вих (а.с. 10).
Проте, з 01.05.2016 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області припинило здійснювати нарахування та виплату Позивачу доплату за науковий ступінь кандидата наук, у зв'язку з набранням чинності нового Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), у якому не було передбачено такий вид надбавки як за науковий ступінь кандидата наук.
Вважаючи вказані дії Відповідача протиправними, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Позивач перебуваючи на посаді Начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області отримував надбавку за науковий ступінь за Законом України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 року № 4050-VI.
Після набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Позивач продовжував обіймати посаду Начальника управління, його правовий статус державного службовця не змінився, що свідчить про неможливість обмеження відповідних виплат.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Відповідача щодо припинення Позивачу доплати надбавки за науковий ступінь кандидата наук; зобов'язання Відповідача здійснити Позивачу перерахунок та виплату надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5 відсотків посадового окладу, починаючи з 12.07.2023.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, правові та організаційні засади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами України права на державну службу визначено Законом України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 року № 4050-VI (далі - Закон № 4050-VІ), в редакції, чинній на час призначення Позивача на посаду Начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області - 11 березня 2014 року.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону № 4050-VІ заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, надбавок до нього та премій, передбачених цим Законом.
Державний службовець має право також на інші гарантії та компенсації у сфері оплати праці, передбачені законом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року № 268 (далі - Постанова № 268) затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1-47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та класний чин, та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання згідно з додатками 56-59.
Підпунктом 2 пункту 3 Постанови № 268 передбачено виплачувати працівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності - у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону № 889-VIII Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця складається з:
- посадового окладу;
- надбавки за вислугу років;
- надбавки за ранг державного службовця;
- премії (у разі встановлення).
Таким чином, на переконання Відповідача, після набрання чинності Закону № 889-VIII, а саме з 01.05.2016 не передбачено такого виду доплати як доплата за науковий ступінь.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 815/5784/15, у статті 64 Конституції України закріплено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.09.2005 № 5- рп/2005 роз'яснив своє розуміння словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України. Так, Конституційний Суд України вважає, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому Конституційний Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правила, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена». Отже, визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Стаття 21 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначає заборону будь-якого зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Також, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Разом з тим, статтею 50 Закону № 889-VIII, що набув чинності з 01.05.2016 серед переліку складових заробітної плати державного службовця не було передбачено надбавки за науковий ступінь, що стало порушенням конституційних прав свобод людини і громадянина.
На підставі наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що у разі набуття підстав для доплати за науковий ступінь, зайняття такою особою посади державного службовця, то таку виплату в майбутньому обмежити неможливо.
Правовий статус посадових осіб Державної судової адміністрації України, її територіальних управлінь визначено Законом України «Про державну службу» (ч. 4 ст. 151 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»), тому, працюючи в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Позивач має статус державного службовця з моменту прийняття на роботу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів у даній адміністративній справі погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Позивач продовжує обіймати посаду Начальника управління, його правовий статус державного службовця не змінився, вказане свідчить про неможливість обмеження відповідних виплат.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з чим погоджується і колегія суддів.
Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Л.О. Костюк
О.М. Оксененко