06 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 607/428/18
провадження № 51-664ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах
ОСОБА_5 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2018 року та повернення його апеляційної скарги,
встановив:
Зазначеною постановою суду від 10 січня 2018 року подання начальника Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області задоволено та встановлено засудженому
ОСОБА_5 адміністративний нагляд терміном 12 місяців і визначено перелік обмежень.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання, у тому числі, про поновлення строку
на його апеляційне оскарження.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 10 січня 2018 року відмовлено та повернуто йому апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Ухвалою цього ж апеляційного суду від 20 грудня 2023 року в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 відмовлено.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи йому у поновленні строку безпідставно залишив поза увагою те, що він ознайомився з матеріалами справи
09 листопада 2023 року та того ж дня отримав копію оскаржуваного рішення суду. Крім того, адвокат у касаційній скарзі порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду від 20 грудня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі адвоката ОСОБА_4 , та додані до неї документи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав
для задоволення скарги немає.
Особа, щодо якої судовим рішенням в порядку Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» встановлено адміністративний нагляд та обмеження щодо його поведінки, має право на апеляційне оскарження такого судового рішення на підставі ст. 5 згаданого Закону в порядку, визначеному розділом VIII КПК.
У постановленому судом першої інстанції рішенні про встановлення ОСОБА_5 адміністративного нагляду визначено порядок та строк апеляційного оскарження постанови суду, який становить 10 діб з моменту її проголошення.
Як убачається з доданих до касаційної скарги копій судових рішень, постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області була проголошена
в судовому засіданні 10 січня 2018 року, в якому ОСОБА_5 безпосередньо брав участь.
При цьому адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою
на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2018 року лише 15 листопада 2023 року, тобто більше ніж через 5 років після закінчення строку на апеляційне оскарження, що ним не заперечувалося з огляду на його прохання
про поновлення зазначеного строку.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи
не знайде підстав для його поновлення.
При цьому ч. 1 ст. 117 КПК встановлено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо він пропущений із поважних причин.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які об'єктивно є непереборними,
не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення
до суду у визначений законом строк.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише
в разі наявності поважних причин пропуску такого строку.
Так, про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі
й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Як убачається із копії оскарженої ухвали, колегія суддів апеляційного суду, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, врахувала, що особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, брала участь
в судовому засіданні під час розгляду вказаного питання; була ознайомлена
із прийнятим рішенням у день його ухвалення, і з часу прийняття оскаржуваного рішення пройшов досить тривалий проміжок часу, а саме - майже 5 років.
З огляду на викладене апеляційний суд вказав на те, що наведені в апеляційній скарзі обставини щодо необхідності поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть вважатись такими, які не залежали від волевиявлення особи і пов'язані з перешкодами чи труднощами для звернення до суду; обставини, на які посилався апелянт,
як зазначив суд, не можуть вважатися такими, які об'єктивно ускладнили можливість своєчасно звернутися з апеляційною скаргою, а отже, не можуть бути підставами
для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови.
Отже, апеляційний суд за відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК обґрунтовано відмовив адвокату
у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та повернув його апеляційну скаргу.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Посилання адвоката у касаційній скарзі на те, що ознайомлення з матеріалами справи відбулося лише 09 листопада 2023 року та того ж числа отримано копію вказаного судового рішення, навіть з огляду на те, що договір про надання правової допомоги було укладено із ОСОБА_5 29 вересня 2023 року, тобто більш ніж через 5 років після ухвалення постанови суду від 10 січня 2018 року, враховуючи вищевикладене,
не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на оскарження зазначеного судового рішення.
Таким чином, обґрунтованих доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження касаційна скарга захисника не містить.
Отже, оскільки з касаційної скарги адвоката та оскарженої копії судового рішення
не вбачається підстав для задоволення скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК колегія суддів вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.
Що стосується касаційної скарги в частині незгоди адвоката ОСОБА_4
з ухвалою апеляційного суду від 20 грудня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про відвід, то вказане судове рішення з огляду на положення ст. 424 КПК не може бути оскаржене в касаційному порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу
про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана
на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
З огляду на наведене, у відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня
2023 року про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4
про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2018 року та повернення його апеляційної скарги, а також на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня
2023 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3