06 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 2-138/2006
провадження № 61-16921ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Міжнародного наукового товариства, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2006 року, додаткове рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійська швейна фабрика», третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івушка», про визнання недійсним ордера на житлове приміщення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права користування житловим приміщенням та позовом Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійська швейна фабрика» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , Комунальне підприємство «Бюро приватизації», про визнання ордера недійсним, відміни приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності,
Заявниками надано копії таких судових рішень.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійська швейна фабрика» (далі - ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика»), третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івушка» (далі - ОСББ «Івушка»), про визнання недійсним ордера на житлове приміщення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права користування житловим приміщенням відмовлено.
Позов ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_8 , Комунальне підприємство «Бюро приватизації» (далі - КП «Бюро приватизації»), про визнання ордера недійсним, відміни приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності задоволено.
Визнано недійсним ордер № 1, виданий ОСОБА_1 генеральним директором ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» ОСОБА_8 10 вересня 2002 року на надання квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним розпорядження від 07 квітня 2004 року № 2-11 про приватизацію та свідоцтво про право власності на житло, видане 07 квітня 2004 року на підставі розпорядження № 2-11 від 07 квітня 2004 року ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» на ім'я неповнолітнього ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та повернуто вказану квартиру власнику ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика».
Зареєстровано квартиру АДРЕСА_1 за ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика».
Додатковим рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2007 року доповнено резолютивну частину рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2006 року.
Визнано недійсною реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 .
Повернуто сторони у первісний стан, признано за ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано КРП «БРТІ м. Євпаторії» провести відповідну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за власником ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика».
У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міжнародного наукового товариства, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2006 року, додаткове рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2006 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 06 листопада 2023 року.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2023 року у задоволенні клопотання заявників про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено; визнано наведені заявниками підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а касаційну скаргу Міжнародного наукового товариства, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявникам подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та докази поважності причин його пропуску; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату; уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав); надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи; надати до суду касаційної інстанції належно оформлений документ, що підтверджує повноваження представника, який підписав касаційну скаргу. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявники направили матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2023 року, а саме квитанції про сплату ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та Міжнародним науковим товариством судового збору за подання касаційної скарги у розмірі по 17 грн кожним та уточнену редакцію касаційної скарги, в якій міститься повторне клопотання про звільнення заявників від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Так, в уточненій редакції касаційної скарги заявники повторно просять звільнити їх від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки спір про житло неповнолітнього розглядається на підставі касаційної скарги, поданої громадською спілкою Міжнародне наукове товариство, як групою громадян, на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та зазначають, що касаційна скарга подана двома інвалідами 2 групи.
Оскільки нових обставин як підстав звільнення від сплати судового збору, нових доказів на підтвердження умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», заявниками не надано, тому у задоволенні клопотання Міжнародного наукового товариства, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити.
Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2023 року заявниками не виконано, оскільки у порушення частини третьої статті 393 ЦПК України, заявниками не подано до суду касаційної інстанції належних доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
В уточненій редакції касаційної скарги заявники просять поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що оскаржувані судові рішення з Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим у період часу з 14 серпня 2006 року до 07 січня 2024 року вони не отримували, а рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2006 року, додаткове рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2006 року отримали засобами поштового зв'язку 23 серпня 2023 року від Одеського апеляційного суду після звернення зі скаргою до Верховного Суду, проте жодних доказів на підтвердження цього не надають.
Відповідно до частин першої - третьої статті 325 ЦПК України (у редакції, що діяла станом на момент ухвалення рішення апеляційним судом) касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено.
Заявниками не наведено обставини, які унеможливили дотримання передбачених ЦПК України строків на касаційне оскарження судового рішення, а також не надано жодних належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Наведені заявниками обставини не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, заявниками, у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, не подано до суду касаційної інстанції касаційної скарги із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У разі оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі слід зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У порушення наведених вимог процесуального закону, заявниками не подано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Також, у порушення частин другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявниками не подано до суду касаційної інстанції уточненої редакції касаційної скарги, яка відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.
Крім того, у порушення частини третьої статті 392 ЦПК України, заявниками не надано документів, що посвідчують повноваження підписанта Міжнародного наукового товариства Олександри Горон, яка підписала касаційну скаргу, представляти інтереси Міжнародного наукового товариства та документи, які посвідчують повноваження Міжнародного наукового товариства представляти учасників справи.
Зазначене унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Оскільки у відведений судом строк, станом на 06 лютого 2024 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2023 року заявниками не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу Міжнародного наукового товариства, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2006 року, додаткове рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2006 року потрібно вважати неподаною та повернути.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання Міжнародного наукового товариства, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу Міжнародного наукового товариства, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2006 року, додаткове рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійська швейна фабрика», третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івушка», про визнання недійсним ордера на житлове приміщення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права користування житловим приміщенням та позовом Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійська швейна фабрика» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , Комунальне підприємство «Бюро приватизації», про визнання ордера недійсним, відміни приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності, вважати неподаною та повернути заявникам.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець