Справа № 703/5718/23
2-а/703/3/24
06 лютого 2024 року Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Крива Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8085831 від 06 листопада 2023 року про накладення на нього адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 06 листопада 2023 року інспектором УПП у Львівській області, Чичерським О.О. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8085831, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Згідно фабули оскаржуваної постанови, позивач 06 листопада 2023 року близько 00год. 29 хв. у місті Львові по вулиці Кульпарківська, 100, керував транспортним засобом, у якого в темну пору доби був недостатньо освітлений задній державний номерний знак, чим порушив п.п. «в» п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Вказану постанову вважає незаконною і такою, що підлягає до скасування із закриттям провадження у справі з огляду на те, що він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки такого складу правопорушення як «недостатньо освітлений номерний знак» цією статтею взагалі не передбачено, крім того інспектором всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна його вина у вчиненні такого правопорушення. Позивач зазначив, що номерний знак був добре освітлений, лампочки горіли, а тому він не вчиняв жодного правопорушення. В свою чергу інспектор не надав жодних доказів вчинення ним правопорушення, відтак можна констатувати, що сам факт вчинення правопорушення не доведеним, як і не доведена його вина у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Також позивач вказує, що поліцейський порушив процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КУпАП, адже жодного розгляду справи взагалі не було, останній обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури, чим порушив ст.ст. 276, 277, 277-2, 278, 279, 280, 281 КУпАП.
З огляду на викладене позивач вважає, що фактичні обставини справи є такими, що не відповідають дійсності, стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, сама подія належними, допустимими, достатніми та безсумнівними доказами не підтверджена, поліцейським порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому оскаржувана постанова серії ЕАТ № 8085831 від 06 листопада 2023 року є протиправною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 01 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали надіслано учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (за місцем знаходження).
04 січня 2024 року на адресу суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Шкробака О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.
Так, представник відповідача зазначив, що на вимогу працівників поліції, позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу, яким керував у вказаний у постанові день та час, та почав вести діалог з працівниками поліції. Останні, дотримуючись ст. ст. 278, 279 КУпАП та Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015 року, представилися, пояснили правопорушнику причину зупинки та почали з'ясовувати всі необхідні обставини для початку розгляду справи по суті. Уже безпосередньо під час розгляду справи зачитали позивачу ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, ознайомили позивача із правопорушенням, яке він вчинив, та на основі зібраних доказів та доведення вини позивача, прийняли рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, внаслідок чого і було винесена дана постанова. Представник позивача зауважив, що позивач визнає факт керування транспортним засобом. Зазначив, що відповідач позбавлений можливості надати запис із нагрудної камери поліцейського в якості доказу вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3, оскільки строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб, а відтак, відеозапис не є збереженим.
При цьому вказує, що оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП, інспектор Управління приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями передбаченими Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП та посадовою інструкцією поліцейського. Таким чином, інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи. Відтак, інспектор дів виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством.
За вказаних обставин, на думку представника відповідача, відсутні підстави для скасування постанови з мотивів, наведених в позовній заяві.
Правом на надання відповіді на відзив позивач не скористався.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Розглянувши подані документи і матеріали, встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора УПП у Львівській області, Чичерського О.О. серії ЕАТ № 8085831 від 06 листопада 2023 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 грн. за те, що він 06 листопада 2023 року близько 00год. 29 хв. у місті Львові по вулиці Кульпарківська, 100, керував транспортним засобом марки «?Mitsubishi L 200» д.н.з. НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби був недостатньо освітлений задній державний номерний знак, чим порушив п.п. «в» п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 30.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Згідно п.п. «в» п. 2.9 ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
- не належить цьому засобу;
- не відповідає вимогам стандартів;
- закріплений не в установленому для цього місці;
- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачено відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Слід констатувати, що такого складу правопорушення як «недостатньо освітлений номерний знак» цією статтею не передбачено.
У силу п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Так, ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2023 року відповідачу було роз'яснено його обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення та зобов'язано надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на докази якими він обґрунтовується.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;
2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
Постановою серії ЕАТ № 8085831 від 06 листопада 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 гривень. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив п. п.2.9.в Правил дорожнього руху України.
До відзиву на позов відповідачем жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення не надано, з посиланням на те, що з часу скоєння останнім вказаного порушення минуло більше 30 днів, відтак відеозапис не зберігся.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Так, на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення за цим фактом, відповідачем жодних доказів не надано.
Відтак, в ході розгляду справи не знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 вчинив зазначене в оскаржуваній постанові адміністративні правопорушення. Жодних доказів у підтвердження його вини суду не надано та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посилання на них відсутнє.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що в оскарженій постанові відсутні будь-які посилання на докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, суд вважає, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121-3 КУпАП та винність ОСОБА_1 є недоведеною.
Відсутність належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, ставлять під сумнів висновок суб'єкта владних повноважень про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи те, що за змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх взаємозв'язку, правомірності оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а тому позов підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд бере до уваги і висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17, де останній вказав про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Згідно ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: - залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; - скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); - скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; - змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в даному випадку в порушення вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.7,245,252,280 КУпАП не з'ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винуватий позивач в його вчиненні, фактичні обставини справи не встановив, належних та допустимих доказів на їх підтвердження не зібрав та не оцінив, в постанові належним чином не обґрунтував свої висновки щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідних доказів не навів, у зв'язку з чим прийняте ним рішення про накладання адміністративного стягнення є незаконним та необґрунтованим і не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає необхідним визнати його протиправним та скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з вимог ст.139 КАС України, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду України по справі № 543/775/17 від 18.03.2020, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 536,80 грн, понесених при подачі позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 7-10, 72-78, 139, 241-244, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАТ № 8085831 від 06 листопада 2023 року, винесену поліцейським Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Чечерським Олегом Олександровичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул.. Перфецького, буд. 19, м. Львів, 79053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 (вісімдесят) коп.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Ю. В. Крива