Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9441/23
Провадження № 2-с/711/2/24
05 лютого 2024 року суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Скляренко В.М., розглянула заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі № 711/9441/23 за заявою Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, -
20.12.2023 року Придніпровським районним судом міста Черкаси було видано судовий наказ у справі №711/9441/23, яким стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (юридична адреса: 18028, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 76, ЄДРПОУ 00204033, МФО 354507), заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 9607 грн. 72 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 9 473 грн. 29 коп. та 3 % річних у розмірі 2463 грн. 56 коп., а всього - 21 544 грн. 57 коп., та судовий збір в сумі 268 грн. 40 коп.
22.01.2024 року від боржника ОСОБА_1 надійшла заява про скасування вказаного вище судового наказу, який був нею отриманий 05.01.2024 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (номер відправлення - 0600240731050), в якій вона зазначила, що згідно із наданих заявником доказів, розрахунок боргу, розрахунок інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних проведено за період 2013 року по 2023 рік, тобто заявником заявлено вимоги поза межами трирічного строку позовної давності. А питання переривання строку позовної давності в порядку, передбаченому ст. 264 ЦК України, повинно бути досліджено у позовному, а не в наказному провадженні.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов'язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.
За змістом частини 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, оскільки заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №711/9441/23 за заявою Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з неї боргу за оплату житлово-комунальних послуг, подана у строки, передбачені ч. 1 ст. 170 ЦПК України, і підстави для її повернення відсутні, тому вказана заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
Відносно вимог заявниці ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, понесених нею при подачі заяви про скасування судового наказу, а саме судового збору та витрат на правничу допомогу, то вони не підлягають до задоволення.
Так, надаючи оцінку доводам заявниці ОСОБА_1 (боржника) щодо відшкодування їй витрат зі сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу та витрат на правничу допомогу суд виходить із наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, норм ЦПК, Закону України«Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Кожен з видів провадження цивільного судочинства має свої особливості, які детально регламентуються відповідними положеннями ЦПК і можуть доповнюватись нормами інших законів України.
Положення ЦПК, які регулюють питання щодо судових витрат, є загальними і застосовуються до всіх видів провадження цивільного судочинства, але з особливостями, передбаченими відповідними нормами ЦПК.
Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами цивільних справ регулюються ст.ст. 141, 142 ЦПК. Натомість системний правовий аналіз змісту ст.ст. 141, 142 ЦПК України свідчить, що зазначені положення стосуються виключно позовного провадження і не підлягають застосуванню у випадках коли цивільне судочинство здійснюється за правилами наказного або окремого провадження, якщо законом не передбачене інше.
Нормами Розділу ІІ ЦПК України, якими регулюється порядок здійснення наказного провадження, не передбачено порядку відшкодування учасникам справи (стягувач і боржник) понесених ними судових витрат, окрім п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК (сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника у разі видачі судового наказу). В усіх інших випадках понесені учасниками справи наказного провадження судові витрати відшкодуванню не підлягають. Зазначене обумовлюється особливостями наказного провадження, зокрема тим, що у разі повного або часткового заперечення з боку боржника обґрунтованості вимог стягувача, а відповідно і змісту судового наказу, і вчасне подання боржником заяви про скасування судового наказу, такий судовий наказ підлягає безумовному скасуванню, внаслідок чого залишається невирішеним питання щодо правомірності вимог стягувача до боржника, що у свою чергу свідчить про наявність спору між такими учасниками цивільних правовідносин, який по суті може бути розглянутий судом лише в порядку позовного провадження і саме під час такого судового розгляду (в порядку позовного провадження) судом може бути вирішене питання щодо судових витрат, понесених такими учасниками справи у зв'язку із використанням позивачем (який був стягувачем у наказному провадженні) його права на судовий захист в порядку наказного провадження.
Крім того, ані нормами ЦПК України ані інших законів суд не наділений повноваженнями ухвалити рішення про відшкодування у справі наказного провадження боржнику суми судового збору чи витрат на правничу допомогу.
Крім того, порядок та підстави стягнення витрат на правничу допомогу регулюються статтею 137 ЦПК України, норми якої вимагають подачі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; проведення перевірки співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ці ж норми ЦПК України наділяють іншу сторону правом звертатися до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, покладають на неї обов'язок доведення не співмірності або зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В наказному провадженні суд позбавлений можливості проведення зазначеної перевірки та створення умов для реалізації іншою стороною прав та обов'язків, передбачених статтею 137 ЦПК України.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Таким чином, заявлені заявником - ОСОБА_1 вимоги про відшкодування їй суми судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу, та витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки розгляд таких вимог в рамках цивільної справи в порядку наказного провадження не передбачений законом. Отже з огляду на засади правового порядку та загальні правила процесуального регулювання порядку здійснення цивільного судочинства вимоги боржника про відшкодування судових витрат у зв'язку з поданням заяви про скасування судового наказу та витрат на правничу допомогу, не підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене вище та керуючись статтями 141, 160, 161, 164, 258-261 ЦПК України, суддя, -
Скасувати судовий наказ, виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси 20.12.2023 року по справі № 711/9441/23 за заявою Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 9 607 грн. 72 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 9 473 грн. 29 коп. та 3 % річних в сумі 2 463 грн. 56 коп., всього - 21 544 грн. 57 коп., та судового збору в розмірі 268грн. 40 коп.
В іншій частині заяви - відмовити.
Роз'яснити стягувачу - Приватному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті судом у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складений 05.02.2024 року.
Суддя: В.М. Скляренко