30 січня 2024 року
м. Київ
справа № 127/2-1455/2010
провадження № 61-797ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 127/2-1455/2010 за позовом прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» філії - Вінницьке міське відділення № 8672 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 2-1455/10 виданий 06 грудня 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» філії - Вінницьке міське відділення №8672 в частині ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з цим судовим рішенням,АТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
12 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» адвокат Оверковський К. В. в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2023 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України (частина друга статті 352 ЦПК України).
Ухвала суду щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржена в апеляційному порядку, згадується у пункті 25 частини першої статті 353 ЦПК України.
У статті 389 ЦПК України міститься норма, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
Тлумачення пункту 25 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвал щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у касаційному порядку, не передбачено.
Ухвала суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (пункт 25 статті 353 ЦПК України), та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами її перегляду, оскарженню у касаційному порядку не підлягають.
У ЦПК України не передбачено права на оскарження у касаційному порядку ухвали суду щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами її перегляду (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року в справі № 2/2218/3393/11, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2022 року у справі № 2-68/11, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року в справі № 757/35696/15-ц, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року в справі № 757/30497/15-ц).
В ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 753/23412/17 (провадження № 61-44581сво18) вказано, що:
«відповідно до пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України ухвала суду щодо задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржена в апеляційному порядку. Водночас стаття 389 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Тлумачення пункту 25 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвал про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у касаційному порядку, не передбачено. За таких обставин та з урахуванням вказаних норм процесуального права постанова Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 звернувся про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не підлягає оскарженню у касаційному порядку».
Зміст пункту 25 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що неможливим є як касаційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала переглядалася (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року в справі № 196/1186/18 (провадження № 61-6023ск23).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков