Справа № 702/460/23
Провадження №2/702/9/24
22.01.2024 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі
головуючого судді Нейло І.М.,
за участю секретаря Прилуцької О.І.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні Монастирищенського районного суду Черкаської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики 270600 грн. та витрати зі сплати судового збору
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.11.2022 він надав ОСОБА_2 у борг кошти в розмірі 270600 грн., про що між ними був укладений нотаріально посвідчений договір. В свою чергу відповідач брав на себе зобов'язання повернути борг у повному обсязі в строк до 14.05.2023 р. Проте відповідач у визначений строк борг не повернув, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов'язання.
13.06.2023 на адресу суду, надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Чуйка Я.В., про забезпечення позову.
Ухвалою від 15.06.2023, у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Ухвалою від 27.06.2023 року, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
12.09.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач ОСОБА_2 , не заперечує, що 14.11.2022 отримав від позивача у позику 270600 грн., про що було укладено нотаріально посвідчений договір позики. З позивачем було узгоджено, що повернення грошових коштів буде здійснюватись, шляхом переказу грошових кошті на картковий рахунок дружини позивача ОСОБА_4 . Періодично здійснював повернення позивачу грошових коштів, перераховуючи їх на картковий рахунок дружини позивача - ОСОБА_4 , а саме ним були здійснені наступні перерахування: п'ять платежів 29.12.2022 на суму 42550 грн.; 31.01.2023 на суму 10000 грн.; 13.02.2023 на суму 20000; 28.02.2023 на суму 10000 грн.; 31.03.2023 на суму 10000 грн.; 01.05.2023 на суму 20000 грн.; 29.07.2023 на суму 10000 грн., а всього на суму 122550 грн. Позовні вимоги визнав частково, а саме в частині невиконання зобов'язання за договором, що становить суму 148 050 грн.
19.09.2023 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначає, що його колишня дружина ОСОБА_4 надала у позику відповідачу грошові кошти в сумі 2500 доларів США та 20000 грн., зі строком повернення 14.11.2022 р. про що відповідач написав розписку, тому відповідач здійснюючи платежі на банківський рахунок колишньої дружини ОСОБА_4 , виконував інше боргове зобов'язання, яке не пов'язане з договором позики, який він уклав з ОСОБА_2 14.11.2022 р.
18.09.2023 позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 .
Протокольною ухвалою від 10.10.2023, у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , відмовлено.
Ухвалою від 10.10.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду.
Протокольною ухвалою від 30.10.2023 до участі у розгляді справи залучено третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 .
Протокольною ухвалою від 22.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідченого договору позики від 13.05.2023 р.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що на час укладання договору позики перебував у шлюбі з ОСОБА_4 . Відповідач періодично позичав грошові кошти у його дружини ОСОБА_4 та розраховувався особисто з нею. Відповідач 14.11.2022 звернувся до нього з проханням надати в борг 270600 грн. У вказаний день між ним та відповідачем був укладений нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого він передав відповідачу обумовлену суму. Згідно умов договору відповідач, повинен був повертати гроші готівкою, але у зазначений в договорі строк борг не повернув. Грошові кошти, які перераховувались відповідачем на банківський рахунок його дружини не мають відношення до його договірних відносин з відповідачем. Вважає, що гроші, які відповідач перераховував на банківський рахунок дружини ОСОБА_4 , є поверненням відповідачем грошових коштів які він позичав у його дружини. На думку позивача, грошові кошти, які позичала колишня дружина ОСОБА_4 , були коштами спільної сумісної власності його та дружини ОСОБА_4 , а грошові кошти, які він позичав ОСОБА_2 є його особистими коштами. Просив визнати неналежними та недопустимими доказами банківські чеки про перерахування ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_4 , посилаючись на те, що зазначені банківські чеки не стосуються його договірних відносин з відповідачем.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні надав додаткові пояснення, згідно яких він тривалий час товаришував з позивачем ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_4 , тому їм довіряв. В січні 2022 року він позичив у дружини позивача ОСОБА_4 грошові кошти, зі строком повернення до 14.11.2022, які повернув, що підтверджується банківськими чеками: від 29.01.2022, 29.06.2022, 28.07.2022, 02.08.2022, 08.08.2022, 29.08.2022, 16.10.2022, 22.10.2022, 27.10.2022, 01.11.2022, 07.11.2022, 11.11.2022, 14.11.2022 р. Крім того він отримав у позику від позивача ОСОБА_1 270600грн., про що з позивачем був укладений нотаріально посвідчений договір позики, а також ним була написана розписка. Оригінал договору позики знаходиться у нього. Для погашення заборгованості, по договору позики від 14.11.2022, періодично здійснював перерахування грошових коштів, на банківський рахунок дружини позивача ОСОБА_4 , яка запропонувала подовжити строкповернення коштів до 2025 року, на що відповідач погодився і ним з позивачем був укладений новий нотаріально посвідчений договір позики від 03.05.2023. Новий договір позики від 03.05.2023 р. відповідач не читав, оскільки довіряв позивачу. ОСОБА_1 запевнив його, що договір позики від 14.11.2022 він пред'являти не буде. Грошей за новим договором позики від 03.05.2023 р. не отримував. 31.05.2023 ОСОБА_1 , написав нотаріально посвідчену заяву про отримання від відповідача 73137, 20 грн. в рахунок погашення боргу. Вважає, що заперечення позивача викладені у відповіді на відзив не відповідають дійсності. На час укладання договорів позики ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі і ОСОБА_4 запевнила відповідача, що кошти, які йому передаються, є спільними коштами подружжя. Вважає, що оскільки оригінал спірного договору зберігається у нього, це є підтвердженням повернення позики, просив в позовних вимогах відмовити.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що під час перебування з позивачем ОСОБА_1 у шлюбі, який було розірвано 10.06.2023 р., її чоловік уклав з відповідачем нотаріально посвідчений договір позики від 14.11.2022 р. Грошові кошти, які були передані її чоловіком за вказаним договором позики, не були спільною сумісною власністю подружжя, а були особистою власністю ОСОБА_1 .. Вона також неодноразово надавала відповідачу у позику грошові кошти, а відповідач періодично повертав борг, перераховуючи заборгованість на її банківський рахунок.
Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян…
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
В судовому засіданні встановлено, що 14.11.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримав кошти в розмірі 270600 грн. на строк до 14.05.2023. У вказаний строк ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання повернути отримані у борг кошти, що підтверджується наданим позивачем договором. /а.с.4/.
Договір позики від 14.11.2022 було укладено під час перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 15.11.2011 р., який було розірвано 10.06.2023 р. / а.с. 99,100/.
Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі колишнього, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України.
Згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Виходячи із приписів ст.60 СК України, факт реєстрації шлюбу в державних органах РАЦС тягне за собою встановлення презумпції виникнення спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час дії зареєстрованого шлюбу. Дана презумпція може бути спростована законом або договором. Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного суду в постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 396/746/16-ц.
Згідно зі ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Як вбачається з п. 6.3 договору позики від 14.11.2022, дружина позивача ОСОБА_4 , надала письмову згоду чоловіку ОСОБА_1 , на його укладення, таким чином ОСОБА_1 надавши у позику грошові кошти, діяв в інтересах сім'ї, що спростовує позицію ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що позивач надав у позику відповідачу власні грошові кошти.
У матеріалах справи міститься розписка відповідача, без зазначення дати її написання, яка підтверджує, що між дружиною позивача ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 2500 доларів США та 20000 грн., зі строком повернення до 14.11.2022 /а.с.60/
Заборгованість ОСОБА_2 перед дружиною позивача ОСОБА_4 , за вказаною борговою розпискою, була погашена, про що наполягав в судовому засіданні відповідач та не заперечувала в судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 /а.с. 60 /.
Як вбачається з копій банківських чеків, на які посилається відповідач заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 перерахував дружині позивача ОСОБА_4 122550 грн., що не заперечувала в судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 /а.с.47-49/.
Таким чином, оскільки сума 122550 грн., була перерахована ОСОБА_2 третій особі ОСОБА_4 , в період з 29.12.2022 по 29.07.2023, перевищує суму повернутого боргу за борговою розпискою дружині позивача ОСОБА_4 , а також враховуючи, що договір позики від 14.11.2022 було укладено під час перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 та наявність невиконаного зобов'язання перед ОСОБА_1 , суд вважає можливим зарахувати зазначену суму в якості повернення боргу за спірним договором позики, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Факт вчинення правочинів, розрахунки за ними, відповідно до цивільного законодавства, можуть підтверджуватись засобами доказування, в тому числі такими як банківські чеки, тому відсутні підстави для визнання їх недопустимими доказами.
Суд не приймає до уваги заперечення позивача ОСОБА_1 , що гроші в сумі 122550 грн., які відповідач перераховував на банківський рахунок дружини ОСОБА_4 є поверненням відповідачем грошових коштів, які він позичав у його дружини, оскільки це не підтверджується належними доказами, а також позивачем не спростовані доводи відповідача про перерахування ним зазначеної суми в якості повернення боргу за спірним договором позики.
Суд не приймає до уваги нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 від 31.05.2023 про підтвердження часткового розрахунку відповідача за борговим зобов'язанням, оскільки в зазначеній заяві ОСОБА_1 посилається на договір позики посвідчений приватним нотаріусом Бондаренком О.І., 03.05.1987 р. за реєстровим номером № 749, але зазначені в заяві відомості договору позики не співпадають з нотаріальними реєстраційними відомостями спірного договору позики. /а.с.40/
Суд не приймає до уваги копії банківських чеків про перерахування третьою особою ОСОБА_4 відповідачу ОСОБА_2 грошових коштів, оскільки з оглянутих чеків вбачається, що кошти третьою особою перераховувались на рахунок відповідача добровільно та без зазначення призначення платежу. Доказів про наявність між третьою особою та відповідачем зобов'язальних відносин, в період перерахування грошових коштів, матеріали справи не містять. /а.с.61,62/.
Суд критично ставиться до заперечень відповідача про відсутність у нього заборгованості з підстав того, що оригінал нотаріально посвідченого договору зберігається у нього, оскільки це не є беззаперечним доказом його належного виконання.
Враховуючи, що відповідач не повністю виконав зобов'язання за договором позики, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі неповернутої позики в сумі 148 050 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 27, 60, 141, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних щодо предмета спору ОСОБА_4 , про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 14.11.2022 р. в сумі 148 050 грн. та судові витрати зі сплати судового збору 1480 грн. 18 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 31.01.2024 р.
Суддя І.М. Нейло