Справа №155/1412/23
Провадження №2/155/36/24
(заочне)
05.02.2024 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі: головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судового засідання Федонюк О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
13.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, який мотивує тим, що 20.02.2020 року між ним і ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого відповідач отримав в борг кошти в сумі 50 000 гривень зі сплатою відсотків 4% в місяць, які зобов'язувався повернути в сумі 50 000 гривень та відсотки за користування щомісячно.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, борг не повернув, а тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 в судовому порядку 50 000 грн боргу за договором позики та заборгованість за відсотками в сумі 12 000 грн, а також понесені судові витрати у сумі 3000 гривень на правничу допомогу.
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 02.10.2023 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 30.11.2023 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак до суду надійшла заява подана представником за довіреністю ОСОБА_3 про розгляд справи у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи та просить стягнути з відповідача суму боргу та відсотки передбачені договором за 6 місяців.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов суду не подав, у зв'язку з чим суд вирішує дану справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України наявні всі умови для ухвалення у даній справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, проаналізувавши встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із договору позики грошових коштів від 20.02.2020 року (а.с.46) вбачається, що позичальник ОСОБА_2 позичив у позикодавця ОСОБА_1 гроші в сумі 50 000 гривень зі сплатою відсотків 4% в місяць; позичальник зобов'язується повернути кошти в сумі 50 000 грн та відсотки за користування щомісячно; повернення боргу має бути здійснено в смт. Демидівка Рівненської області шляхом передачі грошових коштів особисто позичальником; у разі неповернення позичальником у встановлений строк суми боргу, тобто 50 000 гривень, позикодавець вправі буде пред'явити цей договір до стягнення в порядку і встановлені строки, передбачені чинним законодавством. Договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Позикодавець зобов'язується після повного виконання позичальником зобов'язання за цим договором передати свій примірник позичальнику з відміткою про одержання грошей. Договір містить підпис позикодавця, позичальника та поручителя.
06.05.2021 року позивач повідомив відповідача про непогашення боргу згідно розписки від 20.02.2020 року та просив у місячний строк виконати зобов'язання по даному договору. ОСОБА_2 був ознайомлений із повідомленням належним чином, про що свідчить його підпис на повідомленні.
Таким чином, судом встановлено, що у місячний строк з дня пред'явлення вимоги ОСОБА_2 борг не повернув.
Предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, які підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Судуу постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження№ 14-465цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій, другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Як встановлено судом, зобов'язання за договором відповідач не виконав, суму боргу за договором позики не повернув, тобто, умови договору не виконав.
Враховуючи, що доказів непідписання цього договору або неотримання позики за цим договором відповідач не надав, то вимога позивача в частині стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 50 000,00 гривень підлягає задоволенню. Як передбачено умовами договору, кошти надавались відповідачу зі сплатою 4% в місяць. Згідно позовних вимог, позивач просить стягнути прострочені відсотки за 6 місяців у розмірі 12 000 грн (50 000*4%=2000*6=12 000), тому, на думку суду, дана сума підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що 30.08.2023 року між адвокатом Махацьким Ю.М. та ОСОБА_1 було укладено Договір на представництво інтересів та надання правничої допомоги.
Відповідно до попереднього розрахунку судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, витрати на професійну правничу допомогу становлять 3 000 грн, в період з 14.08.2023 року по 30.08.2023 року затрачено 10 годин робочого часу (на з'ясування фактичних обставин справи - 3 год, вивчення законодавства по правовому питанню - 1 год, ознайомлення із судовою практикою щодо стягнення коштів за договором позики - 2 год, надання консультацій та роз'яснень з приводу фактичних обставин справи - 2 год, підготовка та виготовлення позовної заяви та інших документів процесуального характеру - 2 год).
Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 100 від 30.08.2023 стверджується, що ОСОБА_1 сплатив 3 000 грн за надання правничої допомоги у цивільній справі про стягнення коштів за договором позики.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими та такими, які відповідають принципам розумності та справедливості.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд також виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
В ході розгляду справи відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 (три) тисячі гривень понесених витрат на правничу допомогу, та згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути у доход держави судовий збір в сумі 1073,60 грн., так як позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674 - VI.
На підставі викладеного, керуючись 16, 202, 207, 626, 627, 1046-1049 ЦК України, ст.ст.12, 80, 81,258-259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), борг за договором позики від 20.02.2020 року в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень та заборгованість за відсотками в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 000 (три тисячі) гривень понесених витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в доход держави судовий збір в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення в повному обсязі складено 05.02.2024 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Д.Т.Санакоєв