06 лютого 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 678/890/23
Провадження № 22-з/4820/12/24
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.
розглянув в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2023 року (суддя Ходоровський І.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної майну.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи заяви та матеріали справи, суд
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2023 року стягнуто з ТДВ СК «Альфа- Гарант» на користь ОСОБА_1 59795,53 грн, з них: відшкодування шкоди, заподіяної майну - 42573,92 грн, пеню за період з 04 травня 2023 року по 20 вересня 2023 року - 7721,61 грн, збитки у виді витрат на проведення оцінки вартості збитків - 2500 грн, 7000 грн - витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 21323,60 грн судових витрат, зокрема: судового збору 1073,60 грн, інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу) 20250 грн.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» залишено без задоволення. Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
22 січня 2024 року до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цій справі щодо стягнення із ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
29 січня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання представниці ТДВ «СК «Альфа-Гарант» Білинової А.Н., про відмову у задоволенні заяви представника позивачки щодо ухвалення додаткового рішення в повному обсязі. І на обґрунтування своєї позиції посилалася на те, що представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 надано договір на правову допомогу, додаток № 01 до договору та звіт про виконану роботу до договору, проте не надано платіжного документу, що підтверджує оплату ОСОБА_1 таких послуг.
Справа розглядається в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 і частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 зазначено, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Апеляційним судом встановлено, що у листопаді 2023 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» подало апеляційну скаргу на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2023 року.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження та ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 16 січня 2024 року.
15 грудня 2023 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, до якого надано ордер та квитанцію про надсилання відзиву іншій стороні.
Як слідує із змісту відзиву, в ньому відсутнє клопотання сторони щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, що понесла позивачка у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
І лише 22 січня 2024 року, через 6 днів після постановлення апеляційним судом рішення за апеляційною скаргою ТДВ «СК «Альфа-Гарант», до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення із відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на вищенаведене, в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст. 133, 141, 270, 381, 389, 390 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 06 лютого 2024 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай