31 січня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/23652/23
Провадження № 22-ц/4820/152/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю представників учасників справи Лозінського М.В., Файчука А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2023 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння (суддя Карплюк О.І.)
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про витребування та повернення транспортного засобу з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позову зазначав, що він є власником транспортного засобу «Ford Fiesta», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .
24.06.2017 в рамках кримінального провадження № 12017240140000398 від 24.06.2017 за ч. 2 ст. 286 КК України працівниками, ще на той час, Дунаєвецього відділу поліції Національної поліції України на місці ДТП було вилучено належний мені на праві власності транспортний засіб «Ford Fiesta», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 24.06.2017 транспортний засіб «Ford Fiesta», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , визнано речовим доказом та приєднано до кримінального провадження. Належний йому транспортний засіб було залишено на зберігання на території Дунаєвецького РВ МВС України в Хмельницькій області, де вищевказаний автомобіль перебуває на даний момент.
В подальшому з даним транспортним засобом були проведені необхідні слідчі дії та останній залишився на зберіганні на території Дунаєвецького РВ МВС України в Хмельницькій області, де вже стоїть більше шести років, а саме з 24.06.2017 й по теперішній час.
Як стало відомо позивачу, в рамках кримінального провадження № 12017240140000398 від 24.06.2017 за ч. 2 ст. 286 КК України слідчий не звертався до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб марки Ford, моделі Fiesta, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , а тому арешт відповідно не накладався.
23.01.2023 від Хмельницької обласної прокуратури надійшла відповідь на звернення представника позивача, відповідно до якої було вказано, що доля речових доказів і документів, які надаються суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що безпідставне утримання транспортного засобу (за відсутності ухвали суду про накладення арешту) марки Ford, моделі Fiesta, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який належить йому на праві приватної власності, порушує його права, тому просив суд витребувати у ГУНП в Хмельницькій області, Хмельницької обласної прокуратури належний позивачу транспортний засіб «Ford Fiesta», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та повернути його ОСОБА_1 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння закрито.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою та фактично порушує право скаржника на доступ до правосуддя. Вказує, що оскільки арешт на належний позивачу транспортний засіб не накладався у порядку, визначеному КПК України, крім того, він не є учасником кримінального провадження, тому має право звернутися до суду в цивільному порядку. Вказує, що суд першої інстанції, помилково вважаючи, що вказана справа має розглядатись саме в порядку кримінального судочинства, незаконно виніс ухвалу про закриття провадження у справі. Таким чином, вважає що має місце порушення його права приватної власності, яке підлягає захисту саме в порядку цивільного судочинства шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння. Вважає, що суд першої інстанції фактично не з'ясував дійсних підстав його звернення до суду та не перевірив наявність законних підстав для утримання його транспортного засобу у відповідачів у порядку кримінального провадження, а тому дійшов помилкового висновку про те, що даний спір має розглядатись у порядку кримінального судочинства.
Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що спірний автомобіль визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження №12017240140000398, обвинувальний акт по якому направлено до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області та лише суд вправі вирішити долю речових доказів в кримінальному провадженні. Вказує, що між ГУНП та позивачем взагалі відсутній спір, адже ГУНП в Хмельницькій області не впливає на долю транспортного засобу позивача, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області Файчук А.С. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що вимоги щодо витребування та повернення транспортного засобу, вилученого та визнаного речовим доказом у кримінальному провадженні, не підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Встановлено, що 24.06.2017 транспортний засіб «Ford Fiesta», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , був вилучений та визнаний речовим доказом в рамках кримінального провадження №12017240140000398 від 24.06.2017. Досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено і в порядку ст. 291 КК України 30.06.2022 обвинувальний акт по цьому провадженню направлено до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб'єктного складу учасників такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, пред'явлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 подав до суду цивільної юрисдикції позов, у якому, зокрема, просив повернути йому автомобіль, вилучений та приєднаний до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 751/1921/17 (провадження № 14-383цс18) про витребування транспортного засобу та його повернення власнику зазначено, що спір у сторін виник з приводу повернення автомобіля позивача, визнаного речовим доказом у кримінальному провадженні. Згідно з частиною першою статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу (частина дев'ята статті 100 КПК України). Отже, повернення речових доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, здійснюється у порядку, встановленому КПК України. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що КПК України передбачає вирішення за правилами цивільного судочинства спорів про належність речей (грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини дев'ятої статті 100 КПК України), що підлягають поверненню власнику (законному володільцю), який був встановлений після застосування спеціальної конфіскації та не знав і не міг знати про незаконне використання такого майна (частини десята та одинадцята статті 100 КПК України). З наведених підстав Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, адже питання щодо повернення речових доказів, вилучених у ході кримінального провадження, має вирішуватися у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом. Суди зробили правильні висновки про неможливість розгляду позовних вимог про повернення автомобіля, визнаного речовим доказом у кримінальному провадженні, з порушенням вимог КПК України, тобто всупереч встановленому для цього процесуальному порядку.
Також подібні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 399/142/16-ц (провадження № 14-508цс18) про витребування майна, вилученого як речові докази в межах кримінального провадження, у якій зазначено, що згідно з частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Отже, питання про повернення речових доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, вирішується у порядку, встановленому КПК України. Також Велика Палата Верховного Суду врахувала, що у вироку суд постановив повернути позивачеві речові докази, що знаходяться у камері зберігання речових доказів. Тож питання щодо повернення речових доказів у межах кримінального провадження вже було вирішене відповідно до частини дев'ятої статті 100 КПК України, а тому не може бути вирішене ще раз за правилами кримінального судочинства. Заявлена у цій справі вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути вилучені в межах кримінального провадження речові докази фактично спрямована на зобов'язання у судовому порядку виконати вирок у відповідній частині. Вирішення питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, регламентоване, зокрема, розділом VIII КПК України. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо питання повернення речових доказів вирішене судом відповідно до КПК України, то заявлена за правилами цивільного судочинства вимога про зобов'язання повернути ті самі речові докази є вимогою про виконання вироку у відповідній частині. Така вимога не може бути самостійним предметом розгляду у суді, оскільки відповідний спосіб захисту права власності не передбачений нормами чинного законодавства та не сприяє ефективному відновленню порушеного права. У разі пред'явлення за правилами цивільного, господарського чи адміністративного судочинства вимоги про повернення речових доказів, доля яких була вирішена судом відповідно до КПК України, суди повинні відмовляти у відкритті провадження у справі, а якщо воно було відкрите, - постановляти ухвалу про його закриття.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що повернення автомобіля, який є речовим доказом, вирішується за правилами КПК України, тому звернення до суду із позовом у порядку цивільного судочинства про витребування та повернення автомобіля не є правомірним (тобто способом, передбаченим законом) та ефективним способом захисту, а фактично зводиться до оскарження дій/бездіяльності органу досудового слідства в рамках кримінального провадження щодо неповернення належного йому автомобіля при відсутності накладеного арешту, що не підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай