06 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12395/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 (у складі колегії суддів: Євсіков О.О. (головуючий), Корсак В.А., Владимиренко С.В.) про закриття апеляційного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"
до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"
про зобов'язання вчинити дії,
29.01.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 у справі № 910/12395/22, подана 24.01.2024 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв'язку.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 7 частини другої, пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023, тобто останнім днем подання касаційної скарги відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України є 08.08.2023.
Касаційну скаргу заявником подано до Касаційного господарського суду 24.01.2024, тобто із значним пропуском вказаного процесуального строку.
Водночас, у касаційній скарзі заявником викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що він не повідомлявся та не був присутній у судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді під час прийняття ухвали від 19.07.2023, а отримав її лише 24.01.2024, що, на його думку, позбавило можливості оскаржити ухвалу у встановлений процесуальним законодавством строк.
Однак, колегія суддів, дослідивши вказані доводи, вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Так, 05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особам, які зареєстрували електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
За приписами частини п'ятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній, станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Верховний Суд встановив, що згідно з інформацією з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Фізична особа-підприємець Понькіна Оксана Володимирівна 04.10.2022 зареєструвала офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
При цьому, відповідно до довідки про доставку електронного документа, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 у справі № 910/12395/22 була надіслана скаржнику на його офіційну електронну адресу та доставлена 21.07.2023 о 11:21 год.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з інформацією з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Північним апеляційним господарським судом 21.07.2023 о 12:30 год. було отримано повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу заявника.
Таким чином, відповідно до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України датою вручення оскаржуваного судового рішення є 21.07.2023, тому передбачений положенням частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України двадцятиденний строк обчислений з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваного судового рішення, закінчився 10.08.2023, у той час як касаційну скаргу було подано лише 24.01.2024.
За таких умов, Суд критично оцінює посилання скаржника щодо отримання ухвали апеляційного господарського суду тільки 24.01.2024.
При цьому реалізація передбаченого частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України права особи на отримання копії судового рішення у паперовій формі не змінює передбаченого зазначеним кодексом строку касаційного оскарження та не може використовуватись для новації початку його обчислення.
У такий спосіб зазначені вище документи та встановлені Судом обставини, спростовують доводи Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни щодо наявності підстав для початку обчислення строку на касаційне оскарження з 24.01.2024 (коли нею було отримано копію оскаржуваного судового рішення в паперовій формі) та неможливості, з огляду на це, вчасного подання касаційної скарги.
Крім цього, колегія суддів додатково звертає увагу скаржника на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частиною першою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті четвертої цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, саме Фізична особа-підприємець Понькіна Оксана Володимирівна зверталась з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/12395/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 було відкрито апеляційне провадження за цією скаргою та вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" та Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у цій справі в одному апеляційному провадженні.
В подальшому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Понькіной Оксані Володимирівні у залученні до участі у справі в якості третьої особи, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/12395/22 було закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
У такий спосіб, оскаржувана ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 у цій справі, як вже було зазначено вище, була не тільки надіслана у встановленому процесуальним законодавством порядку на офіційну електронну адресу, а і оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.07.2023.
Таким чином, Фізична особа-підприємець Понькіна Оксана Володимирівна не була позбавлена об'єктивної можливості дізнатися про рух поданої нею апеляційної скарги як в передбачений процесуальним законодавством спосіб, так і з використанням відкритого безоплатного цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданим їй процесуальними правами.
Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).
З огляду на викладене, доводи заявника, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд визнає неповажними.
Відповідно до частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставку судового збору встановлено у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлюється у розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Натомість заявник в касаційній скарзі виклав клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання цієї скарги, яке обґрунтоване тим, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України було введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено і він діє також станом на день звернення з цією касаційною скаргою, у в зв'язку з чим, господарська діяльність скаржника фактично не ведеться. Також заявник зазначає, що Торгово-промислова палата України у листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 вказані обставини віднесла до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Розглянувши це клопотання, Суд відмовляє в його задоволенні, зважаючи на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення цієї статті, не поширюються на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів господарювання), незалежно від наявності майнового критерію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення від сплати судового збору юридичним особам та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів господарювання), відповідне клопотання Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни не підлягає задоволенню в силу закону.
Виходячи із положень частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
У зв'язку з цим, Фізичній особі-підприємцю Понькіній Оксані Володимирівні необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн, за наведеними нижче реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код банку отримувача (МФО): 899998
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом:
- наведення інших причин пропуску строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску;
- подачі документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Керуючись статтями 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 910/12395/22.
2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 у справі № 910/12395/22 залишити без руху до 07.03.2024, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко