05.02.24
22-ц/812/197/24
Єдиний унікальний номер судової справи 487/3726/21
Номер провадження 22-ц/812/197/24
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
05 лютого 2024 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Ямкової О.О.,
з секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу, яка постановлена Заводським районним судом міста Миколаєва 22 листопада 2023 року, під головуванням судді Темнікової А.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 лютого 2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Останнім часом позивач перебував за межами країни, а повернувшись додому він виявив, що його будинок частково зруйновано, а сусід ОСОБА_2 зайняв територію, яка була виділена позивачу для обслуговування будинку.
Посилаючись на те, що вирішити спір в досудовому порядку виявилось неможливо, ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 , шляхом звільнення від майна відповідача земельної ділянки площею 75 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 червня 2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи позивача, яким не надано будь-яких заяв і доказів на підтвердження підстав неявки, відповідно яких суд міг би з'ясувати поважність причин такої неявки, та відсутність заяви про розгляд справи без участі позивача.
При цьому, суд виходив з того, що поважність причин неявки в судове засідання пов'язується лише з першою неявкою, а при повторній неявці позов залишається без розгляду незалежно від причин такої неявки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати та направити справу до районного суду для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що положення ст.257 ЦПК України стосуються розгляду справи по суті спору, та не підлягають застосуванню на стадії підготовчого судового засідання.
Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає, а висновок суду першої інстанції щодо вирішення процесуальної долі позовної заяви ОСОБА_1 є правильним і обґрунтованим, виходячи з наступного.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства, а, відповідно, є неприпустимою.
При цьому, обов'язок своєчасного здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналогічне правило містить і ч.5 ст.223 ЦПК України.
Отже, підставою для застосування зазначених норм є сукупність двох умов: повторна неявка належним чином повідомленого позивача або не повідомлення ним про причини неявки, та відсутність його заяви про розгляд справи у його відсутність.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №756/6049/19 (провадження №61-4177св21) вказано, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном (а.с.29).
В подальшому, ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 січня 2022 року в підготовчому судовому засіданні призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу. Провадження на час проведення експертизи зупинено (а.с.76-77).
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 14 липня 2023 року поновлено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 08 вересня 2023 року (а.с.93-94).
У зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання, призначене на 08 вересня 2023 року розгляд справи будо відкладено на 13 жовтня 2023 року (а.с.99).
13 жовтня 2023 року в судове засідання позивач, повідомлений належним чином, не з'явився. У зв'язку із перебуванням судді в нарадчій кімнаті розгляд справи відкладено на 22 листопада 2023 року (а.с.104,105).
У судове засідання, призначене на 22 листопада 2023 року позивач, який був повідомлений судом належним чином, не з'явився (а.с.108,109).
Враховуючи, як вважав суд першої інстанції, повторну неявку позивача до суду, районний суд своєю ухвалою від 22 листопада 2023 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду (а.с.110-112).
Оскаржуючи вищевказану ухвалу, позивач посилався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у цивільній справі №757/54510/17, згідно якого положення ст.257 ЦПК України стосуються розгляду справи по суті спору, та не підлягають застосуванню на стадії підготовчого судового засідання.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи, оскільки станом на дату винесення постанови Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у цивільній справі №757/54510/17 діяла редакція ст.257 ЦПК, яка не передбачала можливість суду залишати без розгляду позовну заяву з підстав потворної неявки позивача у підготовчому судовому засіданні.
Між тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», який набрав чинності на дату постановлення оскаржуваної ухвали, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України викладено в новій редакції, яка передбачає право суду залишати без розгляду позовну заяву з підстав потворної неявки позивача у підготовчому судовому засіданні.
Із урахуванням зазначеного та в межах доводів апеляційної скарги, встановивши, що сторона позивача належним чином повідомлялась про судові засідання, з липня по листопад 2023 року не цікавилася розглядом справи, та відповідно позивач повторно у судове засідання не з'явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.
При цьому, будучи повідомленим та не з'явившись двічі поспіль в судове засідання, позивач очевидно та поза всяким розумним сумнівом діяв на власний розсуд та за своєї розсудливості і обачливості мав передбачати наслідки таких процесуальних дій.
Також, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення такої заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду відповідно без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
О.О. Ямкова
Повний текст судового рішення
складено 06 лютого 2024 року