Іменем України
31 січня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1597/23
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом: фізичної особи - підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича,
АДРЕСА_1 ;
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Побутовий сервіс”,
вул. Соборності, 13, смт Козелець, Чернігівська область, 17000;
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрріелістейт”,
вул. 1-го Травня, 3, с. Іванівка, Чернігівська область, 15562;
предмет спору: про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 1/03-10/23-ПВ
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Тіток Д.О. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СВ № 1069524 від 13.11.2023;
від відповідача 1: Сааді Р.М. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВА № 1069271 від 26.12.2023;
від відповідача 2: Сааді Р.М. - адвокат, довіреність № 27-09/22-1-гс від 27.09.2023.
У судовому засіданні 31.01.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Фізична особа - підприємець Кривенко Богдан Анатолійович (далі - ФОП Кривенко Б.А.) подав позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Побутовий сервіс” (далі - ТОВ “Побутовий сервіс”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрріелістейт” (далі - ТОВ “Укрріелістейт”) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 1/03-10/23-ПВ, укладеного відповідачами.
Позов обґрунтований частинами 1 - 3, 5 статті 203, частинами 1 - 3 статті 215, частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки оскаржуваний правочин укладений за відсутності згоди боржника - ОСОБА_1 на відступлення первісним кредитором - ТОВ “Побутовий сервіс” до нового кредитора - ТОВ “Укрріелістейт” права вимоги до нього як боржника за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015 б/н (п. 15.5.).
11.12.2023, суд, після усунення недоліків, прийняв до розгляду позовну заяву; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 15.01.2024; встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті спору, зокрема відповідачам 15 календарних днів з дня отримання ухвали для подачі до суду мотивованого відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
27.12.2023, від відповідачів, через систему «Електронний суд», у належний строк надійшли відзиви на позов (тотожні за змістом), якими проти задоволення позовних вимог заперечили посилаючись на те, що новий кредитор - ТОВ «Укрріелістейт» наразі є орендодавцем нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, тобто особою тотожною за статусом первісному кредитору, що виключає порушення прав позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в позові, незалежно від інших обставин установлених судом.
03.01.2024, від позивача, в належний строк, через систему «Електронний суд», надійшли письмові відповіді на відзиви (тотожні за змістом), в яких зазначив, що заперечення відповідачів жодним чином не спростовують його доводів, оскільки оскаржуваний договір цесії укладений без отримання згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, обов'язковість якої передбачена п.15.5. договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015.
15.01.2024, у підготовче засідання прибули повноважні представники позивача та відповідачів (участь представника відповідачів забезпечена в режимі відеоконференції ухвалою від 09.01.2024).
Суд залучив до матеріалів справи письмові заяви по суті спору, подані представниками позивача та відповідачів, для врахування їх змісту при ухваленні судового рішення в справі.
За результатами підготовчого засідання, в порядку п. 3 частини 2 статті 185 ГПК України, суд постановив закрити підготовче засідання, призначив розгляд справи по суті на 31.01.2024.
31.01.2024, у судове засідання прибули повноважні представники позивача та відповідачів (участь представника відповідачів забезпечена в режимі відеоконференції ухвалами від 15.01.2024 та 16.01.2024).
Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав повноважних представників сторін.
Позивач позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові.
Відповідачі проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених у відзивах на позов.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, заслухав повноважних представників сторін, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
27.03.2015, Приватне акціонерне товариство «Побутсервіс» (правонаступником якого є ТОВ «Побутовий сервіс») (орендодавець, відповідач 1, далі - ПрАТ «Побутсервіс») та ФОП Кривенко Богдан Анатолійович (орендар, позивач) уклали договір оренди нерухомого майна (далі - Договір), за п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у передбаченому цим Договором порядку в строкове платне володіння та користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - майно), що входять до складу належних ПрАТ «Побутсервіс» будівель за адресою: вул. Комсомольська, 2, смт Козелець, Чернігівської області та вул. Комсомольська, 13 смт Козелець, Чернігівської області.
Договір оренди нерухомого майна від 27.03.2015 посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О.Ф., зареєстрований в Реєстрі за № 337.
За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованим 27.03.2015 № 35589981, зареєстроване право оренди приміщень в цілісному майновому комплексі зі строком дії з 27.03.2015 по 26.03.2035, на підставі договору оренди № 337 від 27.03.2015, зокрема щодо приміщень в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1-й поверх) площею 80 кв. м та в будівлі по вул. Комсомольській, 13 в смт Козелець Чернігівської області (1-й та 2-й поверхи) площею 157,8 кв. м; орендар - Кривенко Б.А., орендодавець - ПрАТ «Побутсервіс».
Передача майна проведена за актом приймання - передачі нерухомого майна, складеним 27.03.2015, за підписом повноважних представників сторін, що свідчить про фактичну передачу майна в оренду.
Майно надане в оренду для розміщення офісу, магазинів, перукарні, складів (п. 2.1.).
Термін оренди - 20 років, з 27.03.2015 по 26.03.2035 (п. 4.1.).
За п. 14.1. Договір оренди нерухомого майна укладений та набирає чинності з моменту підписання акту прийому-передачі майна сторонами.
Сторони в п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна узгодили, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.
В подальшому сторони шляхом укладення 13.04.2015 договору про внесення змін, переглянули редакцію пунктів 1.1. та 1.2. договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, в частині орендованих площ, за якими: площа орендованого майна в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1й поверх) - 80 кв. м та в будівлі по вул. Комсомольській, 13 у смт Козелець Чернігівської області (1й поверх) - 108,3 кв. м, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.04.2015 внесені відповідні відомості (витяг за № 37031448).
20.07.2017, ПрАТ «Побутсервіс» (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг» (покупець), уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за п. 1.1. та п. 1.2. якого продавець передає майно в власність покупця, а покупець приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 493,3 кв. м, розташовану в смт Козелець Козелецького району Чернігівської області по вул. Соборності, будинок № 2 та має наступні характеристики: основна будівля - «А», підвал - «Пд», ганок - «а», ганок - «а1», ганок - «а2», сарай - «Б», гараж - «Д», вбиральня - «У», огорожа - 2 - 4. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, за кадастровим номером 7422055100:72:041:0002.
Договір купівлі - продажу нежитлової будівлі від 20.07.2017 посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О.Ф., зареєстрований в Реєстрі за № 1365.
07.11.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг» (продавець) та ТОВ «Укрріелістейт» (покупець, відповідач 2) уклали договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, за пунктами 1.1. - 1.3. якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) нежитлову будівлю, загальною площею 493,3 кв. м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1187055574220, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Соборності, будинок 2, і сплатив за нерухоме майно в повному обсязі грошову суму за ціною, в порядку та в строки, встановлені цим Договором. Указана нежитлова будівля має наступні характеристики: основна будівля - «А», підвал - «Пд», ганок - «а», ганок - «а1», ганок - «а2», сарай - «Б», гараж - «Д», вбиральня - «У», огорожа - 2 - 4. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, за кадастровим номером 7422055100:72:041:0002.
Договір купівлі - продажу нежитлової будівлі від 07.11.2019 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., зареєстрований в Реєстрі за № 3363.
30.10.2023, ТОВ «Побутовий сервіс» (первісний кредитор, відповідач 1) та ТОВ «Укрріелістейт» (новий кредитор, відповідач 2) уклали договір № 1/03-10/23-ПВ про відступлення права вимоги, за п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , далі - боржник, позивач), як фізичної особи - підприємця, так і фізичної особи, щодо зобов'язання на суму 57578,08 грн орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, укладеного між первісним кредитором та боржником, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Афанасьєвою О.Ф. (речове право оренди нерухомого майна зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цим же нотаріусом 27.03.2015 за № 19278395), яке виникло в період з 28.03.2015 по 20.07.2017, в частині оренди приміщень загальною площею 80 кв. м (1 поверх) по вул. Комсомольській, 2, смт Козелець Чернігівської області.
За п. 1.2. Договору № 1/03-10/23-ПВ новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань, визначених у п. 1.1. цього Договору, а також сплати неустойки, збитків, відсотків річних та інших можливих платежів (сум), похідних від основних зобов'язань, визначених у цьому пункті Договору, за період з дати виникнення заборгованості за основним зобов'язанням.
Право вимог за Договором № 1/03-10/23-ПВ переходить з моменту його укладення (підписання) (п. 1.3.).
Відступлення права вимоги, передбачене Договором № 1/03-10/23-ПВ, здійснюється за 57578,08 грн, які новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору до 31.12.2024 (п. 2.1.).
Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору в день підписання Договору № 1/03-10/23-ПВ усі документи, що підтверджують право вимоги за зобов'язаннями боржника (п. 3.1.)
Первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за Договором № 1/03-10/23-ПВ на протязі одного місяця після переходу до нового кредитора права на вимогу. У випадку неповідомлення боржника первісним кредитором протягом одного місяця після переходу до нового кредитора права на вимогу, таке повідомлення здійснює новий кредитор (п. 3.2.).
Договір № 1/03-10/23-ПВ набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його повного виконання (п. 5.1.)
Позивач оскаржує дійсність договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 1/03-10/23-ПВ, що за правовим змістом є договором цесії, мотивуючи свої вимоги приписами частин 1 - 3, 5 статті 203, частин 1 - 3 статті 215 та частини 1 статті 516 ЦК України, оскільки всупереч положенням п. 15.1. договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 (правочин за яким у нього виникло зобов'язання перед первісним кредитором, відповідачем 1), письмову згоду, на відступлення прав вимоги до нього, як боржника за цим договором, до нового кредитора (відповідача 2), він не надавав.
За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Оскільки відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлені чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких поданий позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених частиною 2 статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів особи.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 наведеного Кодексу вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненим правочином.
Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і в випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована в постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18 та в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
За змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18).
Згідно з частинами 1 та 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, отримання згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні є обов'язковою передумовою здійснення такої заміни, якщо ця умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом.
Відсутність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки в такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини 1статті 516 ЦК України.
Правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
За статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Суд установив, що в п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 сторонами визначено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.
Доказів письмового погодження з позивачем відступлення права вимоги матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що укладення відповідачами договору про відступлення права вимоги до ФОП Кривенка Б.А. щодо зобов'язання на суму 57578,08 грн орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, без його письмового погодження, вчинене всупереч умов п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна та не відповідає вимогам статті 516 ЦК України.
Проте, при зверненні до суду з вимогою визнати недійсним договір позивач у будь-якому випадку має довести належними та допустимими доказами обставини порушення його прав та законних інтересів, які підлягають відновленню із застосуванням обраного способу захисту.
Для вирішення питання про визнання недійсним правочину оспорюваного заінтересованою особою правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.
У даному випадку, важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення в майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину.
Тому, в разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 1 статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
За частинами 2 та 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З конструкції частини 3 статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 наведений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова в захисті цивільного права та інтересу (відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 318/89/18).
Звертаючись до суду з метою захисту свого порушеного права із позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги позивач залишив поза увагою суду обставини невиконання ним зобов'язань перед ТОВ «Побутовий сервіс» щодо оплати орендної плати за період з 28.03.2015 по 20.07.2017 (первісне зобов'язання).
Такі дії хоч і не порушують конкретних імперативних норм, які регулюють спірні правовідносини, але можуть свідчити про нехтування позивачем обов'язком щодо належного виконання зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, недобросовісне користування правами і зловживання ними при вирішенні спору в даній справі.
Суд зауважує на тому, що укладення оскаржуваного договору зумовлене набуттям ТОВ «Укрріелістейт» у власність об'єкту оренди, що перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 (на що звертали увагу відповідач 1 та 2 у відзивах на позов).
Тож вимога позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги щодо зобов'язання на суму орендної плати в розмірі 57578,08 грн може бути кваліфікована як зловживання правом, направленим на уникнення сплати боргу за договором оренди нерухомого майна та задоволення вимог кредиторів.
Добросовісність як одна із фундаментальних засад цивільного права означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши в тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, в тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.
Отже, приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасником для уникнення сплати боргу; ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим; правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу.
Таким чином, враховуючи умови спірного договору, які стосуються невиконання позивачем зобов'язань по договору оренди нерухомого майна щодо оплати орендної плати, права позивача не зазнавали протиправного впливу з боку відповідачів. Заміна кредитора в зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання ФОП Кривенком Б.А. своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Враховуючи, що позивач не надав до суду доказів, які обґрунтовують його доводи щодо наявності в нього певного суб'єктивного права (інтересу), його порушення (невизнання або оспорювання) з боку відповідачів, тому суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 1/03-10/23-ПВ.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
За висновком суду, на момент ухвалення судового рішення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких відповідачі 1 та 2 визначили в заявах по суті спору. При цьому враховані повідомлення представників про намір додатково, в установленому законом порядку та строки, подати до суду докази на підтвердження розміру витрат, які фактично понесені.
Керуючись статтями 13, 14, 42, 73 - 80, 86, 126, 129, 165 - 167, 178, 184, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позову фізичної особи - підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Побутовий сервіс” (вул. Соборності, 13, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000; код ЄДРПОУ 03058448) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрріелістейт” (вул. 1-го Травня, 3, с. Іванівка, Чернігівська область, 15562; код ЄДРПОУ 43330175) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 1/03-10/23-ПВ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене та підписане 06.02.2024.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко